Рішення

від 24.03.2009 по справі 31/36(32/18/548-07(32/228-07)-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/36(32/18/548-07(32/228-07)-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.09р.

Справа № 31/36(32/18/548-07(32/228-07)-09

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Реєстр», м. Житомир

до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстраторська компанія «Еталон», м. Дніпропетровськ

відповідача 2:Відкритого акціонерного товариства «Житомирхліб», м. Житомир

Третя особа:Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ

про визнання недійсним договору та зобов'язання припинити дію по веденню реєстру

Суддя      Єременко А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:Гопа Н.В., дов. від 03.02.09р.  № 8

Від відповідача 1:Василенко В.В., дор. від 22.09.08р.

Від відповідача 2:Вакуліна М.А., дов. від 10.07.08р.

Від третьої особи:не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Реєстр»(надалі –Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстраторська компанія «Еталон»(надалі –Відповідач 1) третя особа 1: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, третя особа 2: Відкрите акціонерне товариство «Житомирхліб»та просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати Відповідача 1 таким, що не має права на ведення реєстру власників цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Житомирхліб», зобов'язати Відповідача 1 припинити дії по веденню реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Житомирхліб», а також визнати недійсним договір на тимчасове ведення реєстру від 05.02.07р., укладений між Відповідачем 1 та Відкритим акціонерним товариством «Житомирхліб».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) позовні вимоги Позивача задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір на тимчасове ведення реєстру від 05.02.07р., укладений між Відповідачем 1 і Відкритим акціонерним товариством «Житомирхліб», стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) Відкрите акціонерне товариство «Житомирхліб»було виключено із числа третіх осіб та залучено до участі у справі № 32/18/548-07(32/228-07) у якості відповідача (надалі –Відповідач 2).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) апеляційну скаргу Відповідача 2 задоволено частково, а саме: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) скасовано і прийнято нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір на тимчасове ведення реєстру від 05.02.07р., укладений між Відповідачем 1 і Відповідачем 2, стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 42,50 грн. витрат на сплату державного мита і 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 42,50 грн. витрат на сплату державного мита і 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.08р. у справі

№ 32/18/548-07(32/228-07) касаційну скаргу задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.08р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.09р. справу № 32/18/548-07(32/228-07) передано на новий розгляд судді

Єременко А.В.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини: загальними зборами Відповідача 2 від 15.05.03р. було прийнято рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів Позивачу, на виконання якого 21.03.05р. між Позивачем та Відповідачем 2 укладено договір доручення на надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів № 120/05, який, на думку Позивача, є дійсним і до цього часу. Разом з тим, Позивач вважає, що оспорюваний ним договір на тимчасове ведення реєстру, укладений 05.02.07р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 з порушенням вимог законодавства, а рішення Наглядової ради Відповідача 2 від 21.11.06р., на виконання якого він був укладений, прийняте та підписане особами, які не були її членами, а тому не мали повноважень на вчинення таких правових дій. Аналогічні претензії Позивач приводить і до повноважень особи, яка підписала від імені Відповідача 2 спірний договір.  Окрім того, мотивом визнання спірного договору недійсним Позивач вважає наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.06р. у справі 2-2 856/2006р. за позовом Оніщука С.В. до Луцака О.І. та ВАТ «Житомирхліб»третя особа ТОВ «Пром-реєстр»про визнання дій Луцака неправомірними та скасування рішення Наглядової ради ВАТ «Житомирхліб».

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на постанову ДКЦПФР від 25.12.06р. № 697-ЖИ, якою визнано факт часткової втрати Позивачем системи реєстру Відповідача 2 та застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії. Незважаючи на те, що зазначену постанову 24.04.07 року було скасовано, Відповідачі вважають, що ця обставина жодним чином не впливає на законність ведення реєстру іменних цінних паперів Відповідачем 1. Посилання Позивача на наявність заборони на вчинення певних певних дій (ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.06 у справі 2-2 856/2006р.) під час укладення спірного договору, Відповідачі не вважають належними доказами, оскільки довідались про неї (як вони зазначають) під час розгляду господарського спору.

Третя особа явку повноважного представника у судові засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Загальними зборами Відповідача 2 (протокол № 5 від 15.05.03р.) було прийнято рішення про передачу з 01.07.03р. ведення реєстру власників іменних цінних паперів Позивачу. На виконання цього рішення 21.03.05р. між Відповідачем 2 та Позивачем укладено договір-доручення на надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів № 120/05. Відповідно до розділу 7 цього договору останній набуває чинності з дня його підписання та буде чинним до тих пір, поки не буде припиненим: в односторонньому порядку (за рішенням керівника реєстратора або за рішенням загальних зборів акціонерів емітента) на основі письмового повідомлення, яке надсилається протилежній стороні не менш, ніж за 45 календарних днів до дати припинення дії договору; за взаємною згодою сторін або за рішенням суду після виконання взаємних зобов'язань та ліквідації заборгованості; у зв'язку із анулюванням (закінченням строку) дії ліцензії реєстратора на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності щодо ведення іменних цінних паперів та в інших випадках, встановлених цим розділом.

Постановою ДКЦПФР від 25.12.06р. № 697-ЖИ визнано факт часткової втрати Позивачем системи реєстру власників іменних цінних  паперів Відповідача 2 без можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача. За порушення вимог законодавства про цінні папери, нормативно-правових актів ДКЦПФР у відношенні до Позивача була застосована санкція у вигляді анулювання ліцензії серії АА № 770314 від 17.08.04р. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

За результатами розгляду скарги Позивача від 25.01.07р. № 16 рішенням ДКЦПФР від 24.04.07р. № 909 вищезазначену постанову про анулювання ліцензії Позивача скасовано.

21.11.06р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір на тимчасове ведення реєстру № 163. Додатковим погодженням від 05.02.07р. між Відповідачами було визначено необхідність укладення нового договору на тимчасове ведення реєстру Відповідача 2, який був укладений 05.02.07р. № 28/07. 16.02.07р. між Відповідачами був підписаний акт прийому-передачі документів та інформації системи реєстру власників іменних цінних паперів Відповідача 2.

Разом з тим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.08.06 у справі 2-2 856/2006р. за позовом Оніщука С.В. до Луцака О.І. та ВАТ «Житомирхліб»третя особа ТОВ «Пром-реєстр»про визнання дій Луцака неправомірними та скасування рішення Наглядової ради ВАТ «Житомирхліб»були застосовані заходи забезпечення позову та заборонено Відповідачу 2, його посадовим та службовим особам виконувати будь-які рішення органів управління, в тому числі Наглядової ради, Правління щодо зміни реєстратора та передачі ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відповідача 2 від Позивача до будь-якого іншого реєстратора. Цією ж ухвалою заборонено реєстратору  - Позивачу передавати ведення реєстру, системи реєстру, документи із системи реєстру, реєстр власників іменних цінних паперів Відповідача 2 будь-якому іншому реєстратору для його подальшого постійного або тимчасового ведення.

Вищезазначена ухвала діяла до 25.03.08р., допоки відповідно до ухвали Дніпропетровського районного суду м. Києва за заявою представника Відповідача 2 були скасовані заходи забезпечення позову та знята відповідна заборона.

Таким чином, Відповідач 2, укладаючи 21.11.06р. та 05.02.07р. з Відповідачем 1 договори на тимчасове ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відповідача 2 діяв всупереч наявній забороні на здійснення таких дії, чим порушив приписи Конституції України, Цивільного кодексу України (ЦК України), Цивільний процесуального кодексу України (ЦПК) тощо.

Так, згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Отже прийнята районним судом ухвала про забезпечення позову є обов'язковою для виконання на всій території України. Закон не пов'язує виконання судового рішення з його обов'язковим оприлюдненням. Отже, в будь-якому випадку наявність такого рішення передбачає, що будь-які дії тих чи інших осіб не можуть суперечити такому рішенню. Не знання про наявність ухвали про забезпечення позову не є підставою для визнання спірного договору дійсним.

У відповідності до ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.

Ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Щодо не пред'явлення ухвали районного суду до виконання, то не здійснення цих дій з боку заінтересованої особи на скасовує прийняту ухвалу суду. Крім того, заходи забезпечення позову, викладені в ухвалі, не потребуються примусового виконання у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В постанові Вищого господарського суду України від 11.12.08р. у справі

№ 32/18/548-07(32/228-07), якою скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.08р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.08р. у справі № 32/18/548-07(32/228-07) зазначено, що судами попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не було надано оцінку відповідності спірного договору приписам норм матеріального права та не встановлено тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема: відповідність змісту договору вимогам закону, укладення договору уповноваженими особами.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд дослідив відповідні документи, надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог, а також Відповідачем – в обґрунтування своїх заперечать, та надав їм необхідну правову оцінку.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У свою чергу ст. 203 ЦК України чинність правочину ставить в умову, зокрема, відповідності його змісту вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1).

Згідно зі ст. 4 ЦК України встановлено, що до актів цивільного законодавства належать Конституція України, ЦК України, інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Також актами цивільного законодавства є постанови Кабінету Міністрів України та можуть бути акти Президента України, нормативно-правові акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, але лише у випадках та у межах, встановлених Конституцією України та закону.

Правовідносини у сфері ведення реєстру іменних цінних паперів регулюються Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», згідно зі ст. 12 якого реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів.

Спірний договір, як вже зазначалося, був укладений між Відповідачами 05.02.07р., тобто на момент дії Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (надалі - Положення), затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.06 р. № 1000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.07р. за № 49/13316 (опубліковане в Офіційний віснику України, 2007, №  6 (05.02.2007), ст.  233).

Зазначене Положення та рішення, що ним затверджене, є актами цивільного законодавства, оскільки, як зазначено в їх преамбулі, були прийняті відповідно до статей 3 та 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 6, 9 та 12 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та інших нормативно-правових актів України, а тому їх вимоги повинні були бути враховані при укладанні спірного договору.

Положення, зокрема, визначає гарантії та процедури забезпечення інтересів акціонерів у разі втрати системи реєстрів акціонерів без можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача.

Відповідно до п. 4 розділу ІХ Положення відновлення втраченого реєстру здійснює реєстроутримувач або тимчасовий реєстратор.

При цьому, п. 2 розділу І Положення встановлено, що призначення тимчасового реєстратора та передача йому ведення реєстру відбувається на строк до прийняття рішення про обрання нового реєстроутримувача на найближчих загальних зборах, але не пізніше ніж у двомісячний термін.

Натомість, п. 8.1 розділу 8 спірного договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та підписання акту прийому-передачі документів системи реєстру сторонами (Відповідачами) та діє до 31.12.2010р.

Окрім цього, відповідно до Положення тимчасовий реєстратор здійснює відновлення втраченого реєстру шляхом унесення змін до реєстру, тому і предметом договору має бути саме відновлення втраченого реєстру (п.4, 6 розділу ІХ Положення).

Однак, п. 1.1 розділу 1 спірного договору визначено, що реєстратор (Відповідач 1) зобов'язується надавати емітенту (Відповідач 2) послуги щодо тимчасового ведення реєстру власників іменних цінних паперів: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг. Тобто, предметом регулювання спірного договору є не відновлення втраченого реєстру, а його тимчасове ведення. Такий висновок підтверджується й іншими положення спірного договору, у т.ч. тими, що визначають обов'язки сторін спірного договору, прядок розрахунків та строку дії спірного договору.

Посилання Позивача на не легітимність засідання Наглядової ради Відповідача 2 від 21.11.06р. та відсутність повноважень у особи, яка підписала спірний договір, на вчинення таких дії, через обрання головою правління іншої особи, господарський суд відхиляє з урахуванням наступного.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Спірний договір підписаний з боку Відповідача 2 Бєлобровом В.В. як головою правління, на виконання протоколу засідання наглядової ради Відповідача 2 № 11 від 21.11.06р.

Згідно з протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача 2 від 05.10.06р. було відкликано з посади голови правління Бєлоброва В.В., а також відкликано з посади членів Наглядової ради осіб, що брали участь у її засідання та ухваленні рішення від 21.11.06р. (протокол № 11).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 01.12.06р. у справі № 2-982 були скасовані зазначене рішення, прийняте позачерговими зборами акціонерів Відповідача 2, що відбулося 05.10.06р., а також рішення від 10.08.06, оформлені відповідними протоколами.

У відповідності  зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріалами справи доведена наявність достатніх правових підстав для визнання недійсним договору на тимчасове ведення реєстру від 05.02.07р., укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

В іншій частині позову суд відмовляє з урахуванням наступного.

Ст. 1 ГПК України встановлено, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.  

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому ч. 2 цієї статті передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, щодо вимог про визнання Відповідача 1 таким, що не має права на ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відповідача 2 та про зобов'язання Відповідача 1 припинити дії по веденню такого реєстру, то Позивач обрав спосіб захисту цивільних прав, який не відповідає приписам ст. 16 ЦК України.

Щодо відповідності позовних вимог ст. 12 ГПК України, згідно з посиланням у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.08р., господарським судом встановлено, що вони не суперечать приписам цієї статті і спір підвідомчий господарському суду з урахуванням рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на Відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір на тимчасове ведення реєстру від 05.02.07р. № 28/07, укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю «Реєстраторська компанія «Еталон»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 21 б, ідентифікаційний код 34228331) і Відкритим акціонерним товариством «Житомирхліб»(10000, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 33, ідентифікаційний код 00378595).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстраторська компанія «Еталон» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 21 б, ідентифікаційний код 34228331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Реєстр»(10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10 ідентифікаційний код 25307857) 42,50 грн. витрат на сплату державного мита і 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Житомирхліб»(10000, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 33, ідентифікаційний код 00378595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Реєстр»(10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10 ідентифікаційний код 25307857) 42,50 грн. витрат на сплату державного мита і 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Накази відати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           А.В.Єременко