Постанова

від 10.03.2009 по справі 4/135-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/135-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" березня 2009 р.                                                           Справа № 4/135-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабійчук О.А. - представника за довіреністю №03/09-Д від 05.01.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "23" грудня 2008 р. у справі № 4/135-08 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", смт. Кирнасівка

Тульчинського району Вінницької області

про зобов'язання припинити ТОВ "Газовик" вчиняти дії щодо видачі технічних умов на

проектування та будівництво газопроводів поза межами території, на яку поширюється  

дія виданої ТОВ "Газовик" ліцензії, скасування технічних умов від 17.07.2008р. на  

проектування газопостачання с.Завадівка Теплицького району Вінницької області та

про визнання за ВАТ "Вінницягаз", яке одержало ліцензію на право провадження

господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, виключного права на

видачу технічних умов на проектування газопостачання на території Вінницької області

(в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім

десяти сіл і одного селища міського типу Жмеринського району та сіл Кирнасівка та

Федьківка Тульчинського району Вінницької області), відповідно до наданої ліцензії,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2008р. у справі       № 4/135-08 в позові Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про зобов'язання припинити ТОВ "Газовик" вчиняти дії щодо видачі технічних умов на проектування та будівництво газопроводів поза межами території, на яку поширюється дія виданої ТОВ "Газовик" ліцензії, скасування технічних умов від 17.07.2008р. на проектування газопостачання с. Завадівка Теплицького району Вінницької області та про визнання за ВАТ "Вінницягаз", яке одержало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, виключного права на видачу технічних умов на проектування газопостачання на території Вінницької області (в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім десяти сіл і одного селища міського типу Жмеринського району та сіл Кирнасівка та Федьківка Тульчинського району Вінницької області), відповідно до наданої ліцензії, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю з наведених у скарзі підстав та направити справу на розгляд до господарського суду Вінницької області            (а.с. 22-24).

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначає, що відмовляючи позивачу в позові, суд першої інстанції, всупереч ст. 38 ГПК України не вжив заходів для збору та оцінки доказів, тобто не витребував у відповідача акт перевірки про порушення ліцензійних умов та розпорядження про їх усунення, оскільки останні є актами індивідуальної дії, які стосуються суб'єкта перевірки, і не можуть бути в наявності у позивача.

Крім того, суд порушив основні засади судочинства (ч. 2 ст. 124 Конституції України), поставивши захист прав позивача у залежність від ліцензованого органу держаної влади, оскільки у своєму рішенні зазначив, що позивач не звернувся до ліцензованого органу, відповідно ним не зафіксовано порушення.

Також місцевим господарським судом в порушення п. 4 ст. 84 ГПК України в оскаржуваному рішенні - його резолютивній частині, не наведено висновку по кожній із заявлених вимог, а вказано про відмову в позові в цілому.

Представник позивача в засіданні суду підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, передбаченим ст. 96 ГПК України правом надіслання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2009р. (а.с. 33-34), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008р. в господарський суд Вінницької області звернулось Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про зобов'язання припинити ТОВ "Газовик" вчиняти дії щодо видачі технічних умов на проектування та будівництво газопроводів поза межами території, на яку поширюється дія виданої ТОВ "Газовик" ліцензії, скасування технічних умов від 17.07.2008р. на проектування газопостачання с. Завадівка Теплицького району Вінницької області та про визнання за ВАТ "Вінницягаз", яке одержало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, виключного права на видачу технічних умов на проектування газопостачання на території Вінницької області (в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім десяти сіл і одного селища міського типу Жмеринського району та сіл Кирнасівка та Федьківка Тульчинського району Вінницької області), відповідно до наданої ліцензії.

Обґрунтовуючи позовну заяву, товариство зазначило, що в порушення ст. 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт", п. п. 1.3, 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4, 2.2.4, 3.3.1, 3.7, 3.7.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджених наказом Державного комітету  України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 89 й постановою НКРЕ України від 30.09.2005р. № 859, п. 3.15 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 15.05.1998р. за № 318/2758, п. 1.2, 3.3.1 Порядку допуску до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.2001р. № 79, відповідач 17.07.2008р. видав технічні умови на проектування газопостачання с. Завадівка Теплицького району Вінницької області - на території, яка належить ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", як ліцензіату, що здійснює операції з природним газом відповідно до постанови НКРЕ від 17.03.2000р. № 274.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції прийняв рішення від 23.12.2008р. про відмову в позові, обґрунтовуючи це тим, що позивач не довів передбаченими засобами доказування вчинення відповідачем дій щодо видачі технічних умов на проектування та будівництво газопроводів поза межами території, на яку поширюється дія виданої відповідачу ліцензії й порушення його прав, як ліцензіата.

Судова колегія погоджується з прийнятим рішенням місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 цієї статті визначає способи захисту особою свого порушеного права чи інтересу.

Згідно з ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт" діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації. Ліцензії видаються в порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з постанови НКРЕ України від 17.03.2000р. № 274 із змінами, внесеними згідно з постановою Нацкомелектроенергетики № 411 від 20.04.2001р., ВАТ "Вінницягаз" видано ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами на території Вінницької області (в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім 10 сіл та 1 селища міського типу Жмеринського району).

Згідно з постановою НКРЕ України від 12.04.2007р. № 427 ТОВ "Газовик" отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом терміном  дії п'ять років на території, де розташовані розподільчі газопроводи, які перебувають у користуванні ТОВ "Газовик" станом на 12.04.2007р. згідно з переліком, що є додатком до цієї постанови.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської  діяльності" від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ з наступними змінами визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської  діяльності" орган ліцензування (яким згідно зі ст. 1 цього Закону є орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності):

- забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

- затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом;

- видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

- здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

- формує і веде ліцензійний реєстр.

Згідно з ч. ч. 8, 10, 12, 13 ст. 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської  діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування  в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений  орган  з  питань  ліцензування  лише  на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з  метою  перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. Орган, що здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох примірниках.  Один примірник акта видається керівнику суб'єкта, який перевірявся, другий  -  зберігається органом, який здійснив перевірку. Орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" від 14.03.1995р. № 213/95 із останніми змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 05.03.2004р. № 280/2004, затверджено Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України (далі - Положення про НКРЕ України).

Згідно з ч. 10 п. 3, п.п. 7, 8 п. 4 , п.п. 1 п. 5 Положення про НКРЕ України одним з основних завдань Комісії є контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензійної діяльності; Комісія відповідно до покладених на неї завдань здійснює перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності, розглядає справи про порушення умов ліцензій й за результатами приймає розгляду приймає відповідні рішення в межах своєї компетенції, зокрема, має право зупиняти або анулювати дію ліцензії відповідно до законодавства.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.09.2005 № 89 й постановою НКРЕ України від 30.09.2005р.        № 859 були затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу,  пунктами 1.2 та 4 яких передбачено, що дія цих ліцензійних умов поширюється на суб'єктів  господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, контроль за додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов здійснюють НКРЕ та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, установленому спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та НКРЕ.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що порушення відповідачем Ліцензійних умов має підтверджуватись лише певними доказами, які мали б бути складені органом ліцензування.

Крім того, відповідно до ст. 1 ГПК України до господарського суду мають звертатися особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів й, в даному випадку, позивач, звертаючись до суду з позовом, мав би довести порушення його прав як ліцензіата з врахуванням наведених вище обов'язкових правил щодо доказової бази.

Проте, ні з позовної заяви, ні з документів, доданих до неї, цього не вбачається й, як правильно вказав в рішенні суд, позивач фактично намагався перекласти свої обов'язки, передбачені ст. 33 ГПК України щодо доведення обставин, на які він посилався, на суд, що не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж, за наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вимогу, заявлену позивачем про скасування технічних умов, не можна віднести до способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2008р. є обґрунтованим та законним, в зв'язку з чим його слід залишити без змін.

Що ж до доводів апеляційної скарги, то вони, з огляду на викладене, не є такими, що є підставою для скасування рішення, у тому числі й щодо порушення судом процесуальних норм, які, на думку скаржника, полягають в невиконанні приписів ст. 84 ГПК України щодо зазначення в резолютивній частині рішення висновку про відмову в позові по кожній з вимог, адже п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України передбачає, що резолютивна частина має містити висновок, зокрема, про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, а оскільки суд першої інстанції фактично відмовив в повному обсязі по кожній із заявлених позивачем вимог, він обґрунтовано зазначив у резолютивній частині про відмову в позові в цілому.  

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2008 року у справі № 4/135-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу № 4/135-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Пасічник С.С.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи; 2,3 - сторонам; 4 - в наряд.