Постанова

від 08.07.2009 по справі 4/135-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/135-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 4/135-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

                                         Воліка І.М.,

                                         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 березня 2009 року у справі № 4/135-08 Господарського суду Вінницької області за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик", Вінницька область, про зобов'язання вчинити дії,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача – ТОВ "Газовик" про зобов'язання вчинити дії.

Вказував, що він, згідно Ліцензійних умов та на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 274 від 17.03.00, є ліцензіатом, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу на території Вінницької області (в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім 10 сіл і 1 селища міського типу Жмеринського району та сіл Кирнасівка та Федьківка Тульчинського району).

Зазначав, що відповідач, на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 427 від 12.04.07, є ліцензіатом, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу на території, де розташовані газопроводи, які перебувають у власності відповідача, а саме –на території Тульчинського району Вінницької області.

Посилаючись на порушення його прав, як ліцензіата, які полягають у видачі відповідачем технічних умов на території на яку поширюється дія виданої йому ліцензії, позивач просив зобов'язати відповідача припинити вчиняти дії щодо видачі технічних умов на проектування та будівництво газопроводів поза межами території, на яку поширюється дія виданої йому ліцензії; скасувати технічні умови на проектування газопостачання села Завадівка Теплицького району від 17.07.08; визнати за ним виключне право на видачу технічних умов на проектування газопостачання на території Вінницької області, відповідно до наданої ліцензії.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2008 року (суддя Білоус В.В.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивачем обрано не передбачений діючим законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки встановлення факту порушення Ліцензійних умов та усунення їх порушень здійснює орган ліцензування та не входить до компетенції суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Пасічник С.С. –головуючий, Гулової А.Г., Щепанської Г.А.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 124 Конституції України та ст.ст. 38, 84 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач є ліцензіатом, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу на території Вінницької області (в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на його балансі та обслуговуванні, крім 10 сіл і 1 селища міського типу Жмеринського району).

Відповідач є ліцензіатом, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу на території, де розташовані газопроводи, які перебувають у його власності, а саме –на території Тульчинського району Вінницької області.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-ІІІ від 01.06.00 визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлено державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Орган, що здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб'єкта, який перевірявся, другий - зберігається органом, який здійснив перевірку.

Орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати органу, який видав це розпорядження, інформацію про усунення порушень.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Згідно Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України одним з основних завдань комісії є  контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності. Комісія відповідно до покладених на неї завдань здійснює перевірки дотримання умов ліцензованої діяльності, розглядає справи про порушення умов ліцензій і за результатами розгляду –приймає відповідні рішення в межах своєї компетенції, зокрема, має право зупиняти або анулювати дію ліцензій відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п. 1.2, 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 89 від 30.09.05 та Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 859 від 30.09.05, дія цих ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, контроль за додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов здійснюють Національна комісія регулювання електроенергетики України та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Враховуючи вище викладене контроль за додержанням відповідачем, як ліцензіатом, ліцензійних умов повинен здійснювати орган ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Таким чином, встановлення факту порушення відповідачем ліцензійних умов не відноситься до компетенції господарського суду, оскільки вищезазначеними нормами права не передбачено такого способу захисту прав, як встановлення факту.

Враховуючи вище викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обгрунтовано відмовлено в позові.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом  апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 березня 2009 року у справі № 4/135-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                                Н.Г. Дунаєвська

Судді:                                                                                       І.М. Волік

                                                                                                 Н.І. Мележик