16/5005
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" березня 2009 р. Справа № 16/5005
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О
суддів: Зарудяної Л.О.
Ляхевич А.А.
при секретарях Бугирі Ю.Г. , Кузнєцовій Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Плешньової Г.В. - представника за довіреністю від 05.01.2009р., Кіреєва А.В. - представника за довіреністю від 27.02.2009р.
(приймав участь в судовому засіданні 03.03.2009року),
від відповідача: Климчука В.П. представника за довіреністю від 06.02.2009р., Карвана О.М. представника за довіреністю від 06.02.2009р.,
(приймав участь в судовому засіданні 03.03.2009року)
розглянувши апеляційну скаргу Приватне підприємство "ХДК", с.Олешин Хмельницького району Хмельницької області
на рішення Господарського суду Хмельницької області
від "21" листопада 2008 р. у справі № 16/5005 (суддя Магера В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня", м.Київ
до Приватного підприємства "ХДК", с.Олешин Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 18260,43 грн., з яких 16299,70 грн. - основний борг та 1960,73 грн. - пені
з оголошеною в судовому засіданні 03.03.2009р. перервою до 05.03.2009р. та з 05.03.2009р. до 19.03.2009р. згідно ст. 77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2008р. у справі №16/5005 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня", м.Київ та стягнуто на його користь з Приватного підприємства "ХДК", с.Олешин Хмельницького району 16299,70грн. боргу, 1960,73грн. пені, 182,60грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду від 21.11.2008р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а саме:
- претензія від 19.08.2008р. та позовна заява відповідачу не направлялась, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи належних доказів про направлення чи вручення зазначених документів ПП "ХДК";
- в порушення вимог ст. 64 ГПК України, господарський суд про час та місце розгляду справи ПП "ХДК" не повідомляв, оскільки ухвал суду про призначення розгляду справи на адресу підприємства не надходило. В зв'язку з цим, відповідач не зміг пред'явити свої доводи в судовому засіданні та оскаржити рішення суду у визначений законом термін. Про існування рішення керівництво ПП "ХДК" дізналося лише 13.01.2009р. по факту відкриття виконавчого провадження Державною виконавчою службою Хмельницького району;
- суд не взяв до уваги те, що у видатковій накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р., копію якої позивач надав суду, відсутній підпис представників ПП "ХДК" та відбиток печатки підприємства;
- умовою оплати поставленого товару у видаткових накладних зазначена попередня оплата. Остання поставка, відповідно до видаткової накладної №БЛТД-00096 відбулася 03.05.2005р. Позивач направив позовну заяву в Господарський суд Хмельницької області лише в жовтні 2008 року, тобто з моменту останньої поставки товару до звернення в господарський суд минуло три роки та чотири місяці. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності.
В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили рішення господарського суду від 21.11.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, оскільки тричі не з'являвся в судові засідання, не подав відзиву на позов, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорював. При прийнятті рішення, господарським судом враховувалось, що відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови від позову. Проте, відповідачем будь-яких заяв чи клопотань про застосування строку позовної давності до суду не надходило.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2005р. між ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" (продавець) та ПП "ХДК" (дистриб'ютор) була укладена дистрибуційна угода, згідно з якою продавець зобов'язався поставити на підставі замовлень дистриб'ютора, прийнятих продавцем до виконання, та передати у власність дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та здійснити оплату продукції в порядку та на умовах, передбачених угодою. Сторони встановили, що предметом цієї угоди є поставка продукції, згідно вимог ст. ст. 264-271 Господарського кодексу України, а також організація здійснення подальшої реалізації продукції (дистрибуція), відповідно до умов цієї угоди (а.с. 5-8).
Згідно з п. 1.4 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р. дитриб'ютор закуповує продукцію у продавця та організовує на території пряму дистрибуцію продукції відповідно до вимог, визначених у додатку №3, а також виконує всі інші зобов'язання, визначені даною угодою.
На виконання умов дистрибуційної угоди, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 15919,20грн. Зокрема, на підставі довіреності серії ЯКВ №566852 від 26.01.2005р. по накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р. відповідачу передано продукції на суму 14652,00грн., по накладній №ТВБЛ-00097 від 26.012005р. на суму 1267,20грн. (а.с.10-11).
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що крім отримання товару по вказаних накладних, продукція передавалась відповідачу, також, згідно з видатковою накладною №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. на суму 6010,56грн.
В матеріалах справи знаходиться копія видаткової накладної №БЛТД-00096 від 03.05.2005р., засвідчена керівником позивача (а.с. 9).
Проте, місцевий господарський суд неправомірно взяв до уваги видаткову накладну №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 6010,56грн. за продукцію отриману по вказаній накладній з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.5 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р. накладні, по яким поставляється продукція, повинні містити номер та дату цієї угоди.
Проте, у видатковій накладній №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. відсутнє посилання на дистрибуційну угоду, як підставу одержання продукції відповідачем. Зазначена накладна, також, не містить реквізитів довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей представником відповідача. Крім того, в накладній №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. міститься підпис невідомої особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності на суму 6010,56грн.
Ухвалою від 17.02.2009р. апеляційний господарський суд зобов'язав позивача надати оригінали документів на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, оригінал видаткової накладної №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. та доручення, виданого представнику відповідача на отримання продукції по накладній від 03.05.2005р.
Позивач вимог ухвали апеляційного господарського суду не виконав та не надав довіреності, виданої представнику відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача на суму 6010,56грн.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Позивач повинен належними доказами довести факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Всупереч наведеним нормам, позивач не довів факту отримання відповідачем продукції на суму 6010,56грн., згідно з видатковою накладною №БЛТД-00096 від 03.05.2005р.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми боргу по накладній від 03.05.2005р. в розмірі 6010,56грн. не підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р. передбачено, що дистриб'ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі, що дорівнює вартості продукції на 14 (чотирнадцятий) календарний день з моменту отримання продукції.
За отриману по накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р. продукцію, відповідач провів розрахунки частково, сплативши 4152,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах виписки по рахунку. За вказаною накладною залишилась непогашеною сума боргу в розмірі 10500,00грн.
За отриману по накладній №ТВБЛ-00097 від 26.01.2005р. продукцію на суму 1267,20грн., відповідач розрахунків не провів.
Таким чином, загальна сума боргу за товар, отриманий по двом накладним від 26.01.2005р., становить 11767,20грн.
Позивач направив відповідачу лист від 31.03.2008р. з вимогою про погашення заборгованості в сумі 16299,70грн. (а.с. 12-13).
На адресу відповідача 26.08.2008р. позивачем повторно направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 16299,70грн. (а.с. 14-15).
Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач, на час розгляду спору, не подав суду доказів проведення розрахунків в повному обсязі, його борг перед позивачем становить 11767,20грн.
Крім суми основного боргу, позивач на підставі п. 9.3 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р. нарахував відповідачу пеню в сумі 14538,68грн. за період з 10.02.2005р. по 06.10.2008р.
06.11.2008р. позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно з яким позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1960,73грн. за період з 10.02.2005р. по 10.08.2006р. (а.с. 34-35).
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені, викладені в уточненні позовних вимог.
Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1960,73грн., з огляду на наступне.
При здійсненні нарахування пені, позивач послався на умови п.9.3 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р.
Згідно з п. 9.3 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р. за прострочення оплати партії продукції, дистриб'ютор сплачує на користь продавця неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії продукції. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію продукції.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, господарський суд невірно вказав період за який вона стягується. Зокрема, судом зазначено про стягнення пені з 30.04.2008р. по 06.10.2008р.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Зважаючи на те, що поставка продукції по накладним №ТВБЛ-00095 та №ТВБЛ-00097 відбулася 26.01.2005р., а відповідно до п. 4.2 дистрибуційної угоди від 17.01.2005р., відповідач мав розрахуватись на чотирнадцятий день з моменту отримання продукції, то правомірними є нарахування пені за період з 10.02.2005р. по 10.08.2005р.
При нарахуванні пені, позивачем не враховане часткове проведення відповідачем розрахунків за продукцію, одержану по накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р. Зокрема, згідно з банківськими виписками, відповідачем 14.02.2005р. сплачено 1652,00грн., 22.02.2005р. сплачено 1000,00грн., 28.02.2005р. сплачено 1500,00грн.
В зв'язку з несвоєчасною сплатою суми боргу по накладній №ТВБЛ-00095 в розмірі 14652,00грн. сума пені за період з 10.02.2005р. по 14.02.2005р. складає 28,90грн. За період з 14.02.2005р. по 22.02.2005р., з урахуванням суми боргу в розмірі 13000,00грн., сума пені складає 51,29грн. За період з 22.02.2005р. по 28.02.2005р., з урахуванням суми боргу в розмірі 12000,00грн., сума пені складає 35,51грн. За період з 28.02.2005р. по 10.08.2005р., з урахуванням суми боргу в розмірі 10500,00грн. сума пені складає 844,31грн.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача пені по накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р. в розмірі 960,01грн.
Сума пені за невиконання зобов'язань по накладній №ТВБЛ-00097 від 26.01.2005р. була вірно нарахована позивачем і за період з 10.02.2005р. по 10.08.2005р. складає 113,11грн.
За наведених обставин, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1073,12грн. Зазначена сума пені підлягає стягненню на користь позивача.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 887,61грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не доведено факт отримання продукції відповідачем за видатковою накладною №БЛТД-00096 від 03.05.2005р. на суму 6010,56грн. та не враховано часткове проведення відповідачем розрахунків по накладній №ТВБЛ-00095 від 26.01.2005р. Місцевий господарський суд зазначених обставин не врахував та безпідставно стягнув з відповідача пеню в сумі 887,34грн.
Відносно твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як передбачено ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Місцевий господарський суд правомірно не застосував позовну давність до вимог позивача, оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства "ХДК", с.Олешин підлягає задоволенню частково.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2008р. підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10162,56грн. боргу та 887,61грн. пені. В цій частині апеляційним господарським судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду від 21.11.2008р. має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХДК", с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 листопада 2008 року у справі № 16/5005 змінити в частині стягнення основного боргу, пені та судових витрат, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Стягнути з Приватного підприємства "ХДК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ласуня" 11767,20 грн. боргу та 1073,12 грн. пені, 128,40 грн. державного мита та 82,97 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Хмельницької області.
4. Справу № 16/5005 повернути до Господарського суду Хмельницької області .
Головуючий - суддя: Вечірко І.О
судді:
Зарудяна Л.О.
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи,
2 - скаржнику (а.с. 55),
3 -позивачу
4 - в наряд
Суд | Житомирський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2009 |
Оприлюднено | 11.04.2009 |
Номер документу | 3331145 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Загинайко Тетяна Володимирівна
Господарське
Житомирський апеляційний господарський суд
Вечірко І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні