Рішення

від 30.03.2009 по справі 20/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09                                                                                           Справа№ 20/10

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанії “Райз”, м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства «Клен», с.Дідилів, Кам»янка-Бузького району  Львівської області

про стягнення  523 480,73 грн.

Суддя  Манюк П.Т.      

При секретарі Чопко К.

Представники:

від позивача:  Істушкіна А.О. - представник

                  від відповідача: не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства компанії “Райз” до Фермерського господарства «Клен»про стягнення заборгованості в розмірі 523 480,73 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

        Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.  

Представник відповідача в судові засідання не з”явився, двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги суду не виконав, позовні вимоги не заперечив. 30.03.2009 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, з мотивів, що голова господарства перебуває на лікуванні. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення  вказаного клопотання.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з того, що розгляд справи неодноразово відкладався в зв»язку з неявкою відповідача в судове засідання. У випадку хвороби керівника Відповідача, він наділений правом уповноважити для участі у розгляді справи свого представника.

Крім цього, відповідно до ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, щодо продовження якого представник позивача заперечив.

Повний текст рішення підписаний та направлений сторонам 02.04.2009 року.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

03.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством компанії “Райз” (Позивач) та Фермерським господарством «Клен»(Відповідач) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2180 (надалі –договір), відповідно до умов якого ЗАТ компанія «Райз»відпустило ФГ «Клен»продукцію виробничо-технічного призначення, а саме засоби захисту рослин, мікродобрива та насінння на загальну суму 252 274,55 грн., що підтверджується накладними: від 03.01.2008 р. ВН-10026-00024; від 21.01.2008 р. ВН-10026-00023; від 24.01.2008 р. ВН-10026-00018; від 15.02.2008 р. ВН-10026-00055; від 20.02.2008 р. ВН-10026-00063; від 05.03.2008 р. ВН-10026-00082; від 12.03.2008 р. ВН-10026-00091; від 18.03.2008 р. ВН-10026-00170; від 25.03.2008 р. ВН-10026-00149; від 01.04.2008 р. ВН-10026-00176; від 01.04.2008 р. ВН-10026-00177; від 21.04.2008 р. ВН-10026-00333; від 29.04.2008 р. ВН-10026-00415; від 07.05.2008 р. ВН-10026-00464; від 22.05.2008 р. ВН-10026-000605; від 22.05.2008 р. ВН-10026-00604; від 22.05.2008 р. ВН-10026-00607; від 22.05.2008 р. ВН-10026-00606; від 22.05.2008 р. ВН-10026-00490, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов‘язання по договору  виконав неналежно, оплату за отриманну продукцію здійснив лише частково.

На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу, становила 240 999,16 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, відсотки за користуванням кредитом в розмірі 163,48 грн.,  пеню в розмірі 18 711,58 грн.,  збитки в розмірі 96 399,66 грн., відсотки за неправомірне користування коштами  в розмірі 21 830,17 грн.;  інфляційні в розмірі 13 013,95 грн. та 3% річних у розмірі 2 338,95 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю, яка складає 126 464,91 грн., оскільки на момент підписання договору та передачі продукції офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 дол. США, а станом на 26.01.2009 р. офіційний курс –7,70 грн. за 1 дол. США.

Під час розгляду справи представником позивача подано уточнення до позовних вимог, в якому він збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 242 645,33 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 163,48 грн., пеню в розмірі 18 839,30 грн., збитки в розмірі 97 058,13 грн., 28% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 21 979,18 грн., інфляційні –13 11,67 грн., 3% річних –2 354,91 грн. та курсову різницю в розмірі 127 328,73 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 2.2 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) у валюті (євро чи доларах США), вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до валюти (євро чи доларах США), встановлений на день фактичної оплати Покупцем ціни Договору. Однак сторони погодилися, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до валюти договору (євро чи долара США), встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання умов договору, позивач має право визначити суму заборгованості з урахуванням курсової різниці станом на дату подання позову до суду.

Офіційний курс гривні до долара США на день подання позовної заяви (04.02.2009 р.) становив 770 грн. за 100 долар США, до євро – 982,52 грн. за 100 євро («Урядовий кур'єр»№ 19 від 04.02.2009 р.). Тому сума заборгованості з врахуванням курсової різниці заявлена позивачем підлягає задоволенню в повному обсязі (369 974,06 грн.).

Згідно умов договору, ціна договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. договору. Остаточний розрахунок по процентах за користування товарним кредитом проводиться разом з останнім платежем за договором.

Оскільки, позивач надав розрахунок процентів за користування товарним кредитом, який  відповідає зазначеним в п. 2.5. договору вимогам, тому до стягнення підлягає сума процентів в розмірі 163,48 грн.

Згідно позовних вимог позивач вимагає стягнути з відповідача суму 3% річних від простроченої суми заборгованості (на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України) та 28% річних згідно умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5. договору встановлено 28 процентів річних з простроченої суми за користування грошовими коштами.

Оскільки, зазначеним договором встановлено інший розмір відсотків, то в задоволенні вимоги позивача про стягнення 3% річних  в розмірі  2 354,91 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Згідно поданого позивачем розрахунку відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами становлять 21 979, 18 грн. Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає, що зазначені відсотки за користування коштами нараховані відповідно до умов укладених між сторонами договорів та підлягають стягненню в повному обсязі.

Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення пені, яка згідно розрахунку становить 18 839,30 грн. Як встановлено судом, згідно п. 7.3. договору зазначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та/або процентів за користування та сплаті процентів за користування товарним кредитом Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до Господарського кодексу України пеня є різновидом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом. У відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що розрахунок пені наданий позивачем відповідає законодавству, а тому така пеня підлягає стягненню в розмірі 18 839,30 грн.

Щодо пред'явленої позивачем вимоги про стягнення суми інфляційного збільшення  в розмірі 13 11,67 грн. суд вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на те, що позивач не довів у встановленому порядку належними та допустимими засобами доказування факту знецінення долару США та євро, тобто валюти в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

У зв'язку з порушенням умов договорів поставки позивач пред'явив вимогу про стягнення суми заподіяних збитків. Підставою нарахування збитків позивач вказав умови п. 7.4. договору.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, передбачені договором, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно ч. 1 ст. 229 ГК України «учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції”. Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України «під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною».

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач не надав судові належних доказів того, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань призвело до витрат, втрат або пошкодження майна, неодержання доходів, на які він мав право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання відповідачем. Тому у стягненні збитків в розмірі 97 058,13 грн. слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 549, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 224, 229, 231 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 33-35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в :

1.  Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Клен»(80462, Львівська область, Кам»янка-Бузький район, с.Дідилів, код ЄДРПОУ 32801806) на користь Закритого акціонерного товариства компанії “Райз” (м.Київ, вул.Заболотного,152, код ЄДРПОУ 13980201) суму в розмірі 415 158,21 грн., з них:

-          369 974,06 грн. основного боргу  з урахуванням курсової різниці;

-          163,48 грн. відсотків за користування товарним кредитом

-          18 839,30 грн. пені;

-          21 979,18 грн. 28 % річних;

-   4  109, 56 грн. державного мита;

- 92,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Манюк П.Т.