Ухвала

від 04.09.2013 по справі 826/1623/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/32338/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Блажівської Н.Є., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Мартиненка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року

у справі № 826/1623/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось у лютому 2013 до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПСпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013 року № 0000982202 та № 0000992202.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аграмакс» за червень 2012 року, з ПП «Будівельна планета» та ТОВ «Газпромтехнології» за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт № 21/22-2/37243279 від 10.01.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 , п.п. 201.4, п.п. 201.7, п.п. 201.10 п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 5 488 404,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 29.02.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000982202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 147 497,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4 098 331 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 049 166 грн.; № 000992202, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.6 п. 198 ст. 198 , п.п. 201.4, п.п. 201.7, 201.10 п. 201 ст. 201 ПК України зменшено розмір від'ємного значення на суму 1 390 073,00 грн.

Судами попередніх інстанцій були досліджені договори, укладені між позивачем та його контрагентами, а також встановлено відповідність вимогам чинного законодавства всіх первинних документів, зокрема: податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, копії товарно-транспортних накладних, копії банківських виписок.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України ).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вищевикладені положення суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Судами встановлено, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Аграмакс», ПП «Будівельна планета», ТОВ «Газпромтехнології» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Аграмакс», ПП «Будівельна планета», ТОВ «Газпромтехнології», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000982202 від 29.01.2013 року є протиправним.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки встановлено правомірність сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аграмакс», ПП «Будівельна планета» та ТОВ «Газпромтехнології», податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000992202 (Форми «В4»), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 1 390 073,00 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 826/1623/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Блажівська

С.Е. Острович