Рішення

від 30.03.2009 по справі 7/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/23

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.09 р.                                                                                                       Справа № 7/23                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Валді-Експерт” м. Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення основного боргу в сумі 39 500, 96 грн., суми пені 3 064, 84 грн., 3% річних - 427, 11 грн., індексу інфляції – 2 647, 83 грн. та суму штрафу в розмірі 39 500, 96 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 25.03.2009р. на підставі ст..77ГПК України оголошено перерву до 30.03.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                            

ТОВ„Валді Експерт” м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ „Ізоляція” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 39 500, 96 грн., суми пені 3 064, 84 грн., 3% річних - 427, 11 грн., індексу інфляції – 2 647, 83 грн. та суму штрафу в розмірі 39 500, 96 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №10/01-И від 10.01.2008р. поставки нафтопродуктів з протоколом розбіжностей від 01.02.2008р.; претензію №08/12-20 від 08.12.2008р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.12.2008р.; видаткову накладну №ВК-0000056 від 28.07.2008р.; довіреність ЯПБ №270891/71 від 28.07.2008р.; рахунок-фактуру №ВК-00762 від 25.07.2008р.; специфікацію №ВК-00762 від 25.07.2008р. до договору №10/01-И від 10.01.2008р.

Позивач у поясненнях №12/03- від 12.03.2009р. зазначив, що договір №10/01-И укладений з протоколом розбіжностей, а протокол розбіжностей узгоджений в редакції покупця, про що також свідчить напис на самому протоколі „в редакції покупця”, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

За клопотанням позивача б/н від 24.03.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

За клопотанням відповідача б/н від 12.02.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи.

У відзиві від 02.03.2009р. та письмових поясненнях б/н від 17.03.2009р. відповідач позов заперечив, зазначив, що сторонами не погоджені пункти договору стосовно визначення розміру та порядку відповідальності сторін, вважає, що протоколом розбіжностей узгоджена саме наявність розбіжностей при укладанні договору, а не договір в редакції протоколу розбіжностей. Відповідач повідомив суд про сплату заборгованості після подачі позову до суду, просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення суми основного боргу, в частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних та штрафу просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів №10/01-И від 10.01.2008р. (далі по тексту договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей та додатками до нього.

Відповідно до п.6.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині розрахунків – до повного їх закінчення.

Згідно п.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати в узгоджені строки, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (далі товар), найменування, кількість, ціна яких вказується у специфікаціях та/або накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках цього договору, а також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, товар поставляється узгодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на поставку тієї або іншої партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийму – передачі), які підписані представниками обох сторін.

Умови, строки поставки та порядок приймання товару сторони обумовили в другому розділі договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків сторонами узгоджений сторонами в розділі 3 договору.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату повної ( у розмірі 100%) вартість товару (в т.ч. ПДВ), на розрахунковий рахунок постачальника, до моменту здійснення поставки товару. У разі відстрочення платежу, або оплати по факту поставки покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар не пізніше 3 днів з моменту поставки товару на умовах цього договору (п.3.1 договору). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно специфікації №ВК-00762 до договору, товар – мазут топочний у кількості 21.510 тн на суму 79 500, 96 грн. (з ПДВ) повинен бути сплачений протягом 1 дня з дати поставки товару.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до специфікації №ВК-00762 від 25.07.2008р. виставив відповідачу рахунок-фактуру №ВК-00762 від 25.07.2008р. на сплату товару у сумі 79 500, 96 грн., отримання якого також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

У виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79500,96 грн., що підтверджено видатковою накладною №ВК-0000056 від 28.07.2008р., підписаною обома сторонами без зауважень.

У зв'язку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією№08/12-20 від 08.12.2008р. щодо оплати 39500,96 грн. боргу, 1782,13 грн. інфляційних, 329,71 грн. 3%річних, 39500,96 грн. штрафу та 2637,75 грн. пені, про отримання відповідачем якої свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.12.2008р.

У зв'язку з неповною оплатою відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму боргу за поставлений товар у розмірі 39500, 96 грн. в примусовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час подачі позову до суду у відповідача була наявна сума боргу за отриманий товар перед позивачем у розмірі 39500, 96 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач платіжними дорученнями №903 16.02.2009р. та №912 27.02.2009р. повністю сплатив зазначену вище суму боргу у розмірі 39500, 96 грн., тобто після подачі позову до суду (позов подано 30.01.2009р.), що також підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 39500, 96 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 427,11 грн. 3% річних з 30.07.2008р. по 26.01.2009р. та 2 647, 83 грн. інфляційних з 30.07.2008р. по 26.01.2009р.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечує, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

3% річних перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 425, 95 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги в залишковій частині щодо стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 3 808, 91 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 2 647, 83 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 2 647, 83 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2 договору, в редакції протоколу розбіжностей, підписаного обома сторонами без зауважень, до нього, у разі несвоєчасного виконання покупцем обов'язків з оплати, у відповідності до п.3.1 цього договору, що призвело до поставки товару без наявності оплати за нього (за будь-якими обставинами), а також у разі порушення п.3.5 договору, покупець додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочки виконання зобов'язання до моменту кінцевих розрахунків.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 3 064, 84 грн. за період з 30.07.2008р. по 26.01.2009р.

Відповідач проти стягнення суми пені заперечує, посилаючись на той факт, що  сторонами не погоджені пункти договору стосовно визначення розміру та порядку відповідальності сторін, вважає, що протоколом розбіжностей узгоджена саме наявність розбіжностей при укладанні договору, а не договір в редакції протоколу розбіжностей.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Оскільки вищевказані приписи передбачають обов'язковість узгодження сторонами відповідальності у вигляді нарахування пені за прострочення платежів, враховуючи той факт, що сторони узгодили спірні пункти договору (у тому числі п.4.2 договору) протоколом розбіжностей в редакції саме покупця, про що свідчать підписи обох сторін на самому протоколі розбіжностей та міститься відповідний припис „протокол узгоджений в редакції покупця”, суд дійшов висновку, що сторонами узгоджена відповідальність у вигляді пені за прострочення платежів за договором №10/01-И та позивач правомірно нарахував відповідачу суму пені.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору, приписів чинного законодавства та складає 3 408, 11 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 064, 84 грн. пені, що не суперечить діючому законодавству.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3 064, 84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач  також вимагає  стягнути  з  відповідача 39 500, 96 грн. штрафу, посилаючись на п.4.3 договору.

Вимогами вищевказаного договору, на  підставі  якого стягнуто  спірну заборгованість, розмірів штрафів за  порушення  строків оплати, окрім пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, не  передбачено.

Пунктом 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей підписаного обома сторонами без зауважень до нього передбачено, що у разі неналежного здійснення покупцем зобов'язань з оплати, покупець також сплачує 3% річних від простроченої суми.

Зазначений протокол розбіжностей укладений саме у вищенаведеній редакції (редакції покупця), про що свідчить відповідний припис на самому протоколі розбіжностей та, що також підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач та позивач умовами договору відповідальності у вигляді штрафу за порушення зобов'язань  не передбачили.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача 39 500, 96 грн. штрафу у розмірі задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст..ст. 67, 193, 216-218  Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Валді-Експерт” м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 39 500, 96 грн., суми пені 3 064, 84 грн., 3% річних - 427, 11 грн., індексу інфляції – 2 647, 83 грн. та суми штрафу в розмірі 39 500, 96 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ізоляція” (83029, м.Донецьк, вул..Світлого путі, 3, ЗКПО 00292681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валді-Експерт” (83114, м.Донецьк, вул..Щорса, 65А, ЗКПО 33792395) –3% річних у сумі 425, 95 грн., інфляційні у сумі 2 647, 83 грн., пеню у сумі 3 064, 84 грн., державне мито у сумі  456, 40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 63, 25 грн.

Провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 39 500, 96 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

               Суддя