Постанова

від 02.09.2013 по справі 910/364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 910/364/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Капацин Н.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко О.В.

від відповідача: Ковальчук С.П.

розглянувши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р.

у справі № 910/364/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва"

про стягнення 68 367,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва" про стягнення 68367,38грн. заборгованості за теплову енергію, в тому числі: 53240,72 грн. основного боргу, 9766,47грн. інфляційних втрат та 5360,19грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2013р. (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. (судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено частково, з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнуто 31240,72грн. основного боргу, 9766,47грн. інфляційних втрат, 560,19грн. - 3% процентів річних. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги, заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що ним було сплачено позивачу 65000грн., однак, суди попередніх інстанцій не надали цій обставині належну правову оцінку.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

15.11.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", перейменованою в подальшому у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Діброва", як абонентом, був укладений договір №1310377 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а абонент, в свою чергу, зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату.

В подальшому, між сторонами було укладено додатки до договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 10 додатку №2 до договору на відповідача покладений обов'язок щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника теплової енергії згідно з його розрахунком.

На виконання умов договору позивачем в період з 01.12.2009 року по 01.12.2012 року відповідачеві була поставлена теплова енергія, яку, за твердженням позивача, останній оплатив лише частково, в результаті чого станом на 01.12.2012 року утворився борг в розмірі 53240,72грн.

На вказану суму боргу позивачем було нараховано 9766,47грн. інфляційних втрат та 5360,19грн. - 3% річних.

Разом з тим, відповідач у грудні 2012року перерахував позивачеві 22000,00грн. в рахунок оплати теплової енергії за листопад 2012 року.

З урахуванням того, що сума боргу у розмірі 22000,00грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Решту суми основного боргу в розмірі 31240,72грн. суди визнали такою, що заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано.

Проте, судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає цей висновок таким, що всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зроблений без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем у січні - лютому 2012 перераховані позивачу кошти в розмірі 65000,00грн. При цьому, господарські суди вказали на те, що ці кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.12.2009р. Однак, господарські суди не встановили розмір заборгованості, яка існувала станом на 01.12.2009р.

Суди попередніх інстанцій також не надали належної правової оцінки посиланням відповідача на перерахування у грудні 2012 коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 1815,86грн., як компенсації пільг мешканцям будинку ОСББ "Діброва" та не дослідили призначення платежу щодо цієї суми.

Таким чином, господарські суди не вповні дослідили обставини справи щодо існування боргу у відповідача перед позивачем у спірний період, а отже і правомірності нарахування останнім сум інфляційних втрат та річних, виходячи саме із визначеної позивачем суми боргу та періоду виникнення цього боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. у справі №910/364/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Капацин Н.В.