Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/364/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/364/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Іваненко О.В. - дов. №91/2013/11/27-1 від 27.11.2013

від відповідача: Ковальчук С.П. - дов. б/н від 31.05.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скарги Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

на рішення господарського суду м. Києва

від 07.11.2013 (суддя Привалов А.І.)

у справі №910/364/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва"

про стягнення 68367,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, ПАТ „Київенерго") про стягнення із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва" (надалі - відповідач, ОСББ „Діброва) 68367,38 грн. заборгованості за теплову енергію, в тому числі: 53240,72 грн. основного боргу, 9766,47 грн. інфляційних втрат та 5360,19 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №910/364/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013, позов задоволено частково: стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва" на користь публічного акціонерного товариства „Київенерго" стягнуто 31240,72 грн. основного боргу, 9766,47 грн. інфляційних втрат, 5360,19 грн. - 3% річних, 1166,86 - судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 у справі №910/364/13, касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва" задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 у справі №910/364/13 скасовано. Справу №910/364/13 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Повертаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у своїй постанові вказував на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем у січні - лютому 2012 перераховані позивачу кошти в розмірі 65000,00 грн. При цьому, господарські суди вказали на те, що ці кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.12.2009 року. Однак, господарські суди не встановили розмір заборгованості, яка існувала станом на 01.12.2009 року. Крім того суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій також не надали належної правової оцінки посиланням відповідача на перерахування у грудні 2012 коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 1815,86грн., як компенсації пільг мешканцям будинку ОСББ „Діброва" та не дослідили призначення платежу щодо цієї суми. При цьому Вищий господарський суд України вказував на необхідність взяти до уваги викладене під час нового розгляду справи та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі №910/364/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі №910/364/13 скасувати та припинити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки грошові кошти, що надійшли від відповідача в рахунок погашення основного боргу та штрафних санкцій відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 у справі №910/364/13, позивач зарахував та відобразив у акті звірки взаєморозрахунків як погашення заборгованості у справі №910/364/13. Крім того, позивач не погоджується із зарахуванням в рахунок погашення боргу, що виник у спірному періоді, суми переплати, встановленої постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №46/86, оскільки за актом звіряння взаєморозрахунків за договором №131037 відповідач погодився із заборгованістю у розмірі 78080,05 грн., яка співпадає із сальдо взаєморозрахунків станом на 01.03.2012, що надане позивачем в обґрунтування позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" на рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2013 у справі №910/364/13 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя - Новіков М.М, судді - Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Самсін Р.І., судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено судове засідання на 27.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 було внесено зміни до складу колегії суддів, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Новіков М.М., судді: Мартюк А.І. та Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехтранс" прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.11.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", перейменоване у Публічне акціонерне товариство „Київенерго", як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Діброва", як абонентом, укладено договір №1310377, предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору.

Сторонами укладено додатки до договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Відповідно до п. 2 додатку 4 до договору „Порядок розрахунків за теплову енергію" відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, відповідно до п. 3 додатку №4 до договору, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника теплової енергії згідно з його розрахунком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором у частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2009 по 01.12.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.12.2012 становить 53240,72 грн. На вказану суму боргу позивачем було нараховано 9766,47 грн. інфляційних втрат та 5360,19 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд взявши до уваги вказівки суду касаційної інстанції встановив, що з наявних у матеріалах справи платіжних доручень і довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію по лютий 2013 року вбачається, що відповідач у грудні 2012 року перерахував позивачеві 22000,00 грн. в рахунок оплати теплової енергії за листопад 2012 року. Враховуючи, що сума боргу у розмірі 22000,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позові в цій частині слід відмовити.

Крім того, місцевим господарським судом в ході нового розгляду справи було досліджено лист Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №01-12/4065 від 30.09.2013, в якому останнє повідомляє, що кошти в розмірі 1815,86 грн. були сплачені в грудні 2012 року в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2012 року.

Враховуючи те, що позивач вказані обставини належними доказами не спростував, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що безпідставним є зарахування вказаних коштів у рахунок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у грудні 2012 року, та при цьому звернув увагу на той факт, що на момент надходження коштів від Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (25.12.2012, 26.12.2012, 27.12.2012, що зокрема вбачається з довідки позивача, наданої до матеріалів справи) ще не існувало зобов'язань щодо оплати теплової енергії, спожитої ОСББ „Діброва" у грудні 2012 року, оскільки розрахуноквий період на той час ще не закінчився.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові і в частині стягнення 1815,86 грн., які були сплачені в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2012 року.

Щодо решти суми основного боргу в розмірі 29424,86 грн., то апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано її такою, що необґрунтовано заявлена позивачем до стягнення, виходячи із наступного.

Так, господарським судом міста Києва була розглянута справа №46/86 за позовом ПАТ „Київенерго" до ОСББ „Діброва" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період 01.12.2006 по 01.12.2009 року.

В ході розгляду даної справи господарським судом було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.12.2006 по 01.12.2009 становила 35423,51 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі №46/86, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012, встановлено, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено в сукупності, відповідно до платіжних доручень 65000 грн., а отже заборгованість відповідача з 01.12.2006 по 01.12.2009 в розмірі 35423,51 грн. є погашеною, різниця в сумі 29576,49 грн. є переплатою.

Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, позивач при здійсненні нарахування заборгованості факти, встановлені під час розгляду справи № 46/86, не враховував.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що на день звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача станом на 01.12.2009 існувала переплата в сумі 29576,49 грн., яка підлягала зарахуванню в рахунок оплати за спожиту теплову енергію у період з 01.12.2009 по 01.12.2012 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що за твердженням позивача згідно акту звіряння взаєморозрахунків по договору №131037 відповідач погодився із заборгованістю у розмірі 78080,05 грн., яка співпадає із сальдо взаєморозрахунків станом на 01.03.2012, що надане позивачем в обґрунтування позовної заяви, а тому на думку позивача відсутні підстави для зарахування в рахунок погашення боргу, що виник у спірному періоді, суми переплати, яка встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №46/86.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішення третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Натомість акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін мають підтверджуватись первинними документами.

Позивач належними та допустимими доказами встановлені вище судом обставини справи не спростував, а тому колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції про відмову в задоволенні позовних в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 53240,72 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених норм законодавства та умов договору позивач просив суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.12.2009 по 01.12.2012 інфляційні втрати в сумі 9 766,47 грн. 3% річних - 5 360,19 грн.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду уточнені розрахунки інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням заперечень відповідача та існування станом на 01.12.2009 переплати в сумі 29 576,49 грн., місцевий господарський суд взяв до уваги розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наданих до справи відповідачем, які є арифметично правильними, та відповідно до яких стягненню з відповідача підлягають інфляційні в сумі 6210,73 грн. та 3% річних - 2211,17 грн.

Проте, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, із довідки позивача про надходження коштів за договором №1310377 станом на 01.10.2013 вбачається, що відповідач 26.06.2013 сплатив на виконання рішення суду від 13.03.2013 у справі № 910/364/13 на рахунок позивача у добровільному порядку 47534,24 грн., що включало: 31240,72 грн. - боргу, 9766,47 грн. - інфляційних, 5360,19 грн. - 3% річних, 1166,86 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Вказана обставина представниками сторін не заперечувалась.

Таким чином, врахувавши, що зі скасуванням попередніх судових рішень та передачею справи на новий розгляд, розгляд даної справи починається заново, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що на день вирішення спору судом першої інстанції зобов'язання відповідача перед позивачем в частині сплати інфляційних втрат у сумі 6210,73 грн. та 3% річних - 2211,17 грн. є виконаними у добровільному порядку до порушення провадження у справі, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог в часині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, відтак доводи апелянта щодо наявності підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Київенерго" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі №910/364/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі №910/364/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/364/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк