Постанова

від 31.03.2014 по справі 910/364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 910/364/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Ковальчук С.П., Шапченко І.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р.

у справі № 910/364/13 Господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діброва"

про стягнення 68 367,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва" 68367,38грн. заборгованості за теплову енергію, в тому числі: 53240,72грн. основного боргу, 9766,47грн. інфляційних втрат та 5360,19грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., позов задоволено частково: стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Діброва" на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" стягнуто 31240,72грн. основного боргу, 9766,47грн. інфляційних втрат, 5360,19грн. - 3% річних, 1166,86грн. - судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2013р. вищезазначені рішення та постанова скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2013р. (суддя Привалова А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. (судді: Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись прийнятими під час нового розгляду рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. 11 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що станом на 01.03.2013р. існувала заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 78080,05грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаного обома сторонами.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

15.11.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (надалі - Публічне акціонерне товариство „Київенерго"), як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Діброва", як абонентом, укладено договір №1310377, предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені додатком №4 до договору.

Сторонами укладено додатки до договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Відповідно до п. 2 додатку 4 до договору „Порядок розрахунків за теплову енергію" відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, відповідно до п. 3 додатку №4 до договору, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника теплової енергії згідно з його розрахунком.

Як стверджував позивач, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором у частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2009 року по 01.12.2012 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.12.2012 року становить 53240,72грн. На вказану суму боргу позивачем було нараховано 9766,47грн. інфляційних втрат та 5360,19грн. - 3% річних.

Однак, господарськими судами встановлено, що відповідач у грудні 2012 року перерахував позивачеві 22000,00 грн. в рахунок оплати теплової енергії за листопад 2012 року. Враховуючи, що сума боргу у розмірі 22000,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позові в цій частині слід відмовити. Крім того, на рахунок позивача були направлені кошти в розмірі 1815,86грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг населенню у листопаді 2012 року. При цьому господарські суди відзначили, що позивач неправомірно зарахував названі кошти в рахунок оплати теплової енергії за грудень 2012року, оскільки на час перерахування цих коштів строк для оплати за грудень 2012року ще не сплинув.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що у відповідача станом на 01.12.2009 року існувала переплата в сумі 29576,49грн., яка підлягала зарахуванню в рахунок оплати за спожиту теплову енергію у період з 01.12.2009 року по 01.12.2012 року.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами встановлено відсутність порушення відповідачем зобов'язання щодо строків та повноти оплати за отриману теплову енергію у вказаний позивачем період, тому у позивача були відсутні підстави для нарахування сум річних та інфляційних втрат. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку доводам позивача на те, що провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань касаційної скарги на підписання сторонами акта звіряння взаємних розрахунків, то суди надали цим доводам належну правову оцінку, яка не спростована скаржником.

Разом з тим, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. у справі №910/364/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.