Рішення

від 28.08.2013 по справі 911/2387/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 911/2387/13

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП», ідентифікаційний код: 33631707, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, адреса для листування: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 5,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», ідентифікаційний код: 36263844, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 130,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рева І.І., яка діє на підставі довіреності від 28.12.2012 року №28/12-1, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013, у вигляді основного боргу в розмірі 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) та пені у розмірі 912,51 грн. (дев'ятсот дванадцять гривень 51 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 з оплати наданих Позивачем послуг з охорони майна, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в розмірі 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) та пені у розмірі 912,51 грн. (дев'ятсот дванадцять гривень 51 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2013 року порушено провадження у справі №911/2387/13, розгляд якої призначено на 22.07.2013 року.

22.07.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року не виконав, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. У судовому засіданні 22.07.2013 року було оголошено перерву до 12.08.2013 року.

12.08.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання від 12.08.2013 року б/н (вх. №17209 від 12.08.2013 року) з доданими документами, у якому Відповідач, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/142-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», яка була порушена ухвалою від 25.12.2012 року; оголошення про порушення судом справи про банкрутство Відповідача було опубліковано 21.05.2013 року «Голос України» №92 (5592). Враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній від 04.11.2012 року) та п.п. 54, 55 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Позивач не використав право конкурсного кредитора в межах провадження справи №Б8/142-12 про банкрутство, про що свідчить відсутність його заяви в матеріалах справи №Б8/142-12.

12.08.2013 року в судове засідання з'явився Відповідач, який надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року не виконав. У судовому засіданні Відповідачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору від 12.08.2013 року б/н. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 02.09.2013 року; розгляд справи відкладено на 28.08.2013 року.

В судове засідання 28.08.2013 року з'явився Відповідач, який надав пояснення у справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.06.2013 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.08.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача, суд дійшов висновку, що Позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

31.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає за грошову винагороду, а виконавець приймає на себе обов'язок з централізованої охорони певної території, шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 130 (цукровий склад).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що вартість наданих виконавцем послуг з охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті за календарний місяць визначається в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 2 000,00 грн. Всього оплата за договором: 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

Згідно п. 5.3. Договору, що оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно, за умови передоплати до 5 числа кожного місяця, у якому надається послуга.

Договором у п. 5.5. визначено, що акт виконаних робіт за місяць підписується сторонами в двох екземплярах до 5 числа наступного місяця і по закінченню терміну дії цього договору. В разі якщо замовник не повертає підписаний примірник акту виконаних робіт виконавцю впродовж 5 днів такий акт вважається підписаний автоматично.

Відповідно до п. 10.1. Договору, договір вступає в силу з 01.02.2013 року і діє 1 рік.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем складено акт передавання (зняття) охорони з об'єкта б/н, б/д, згідно якого 03.04.2013 року о 09 год. 00 хв., персоналом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» здано з під охорони, а персоналом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» прийнято об'єкт, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 130 (цукровий склад) згідно з договором від 31.01.2013 року №31/01-2013. Обладнання, майно, згідно бухгалтерських обліків, передані в повному обсязі представникам товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.». Ніяких претензій до товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» з боку товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» не має.

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017, від 31.03.2013 року №ОУ-0000027, від 03.04.2013 року №ОУ-0000033, згідно яких Позивачем було надано послуги охорони за лютий 2013 року, за березень 2013 року та з 01 квітня 2013 по 03 квітня 2013 року, загальна вартість яких складає 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) з ПДВ.

Проте, як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 року №ОУ-0000027, від 03.04.2013 року №ОУ-0000033, згідно яких Позивачем надано послуги з охорони за березень 2013 року та з 01 квітня 2013 по 03 квітня 2013 року, загальна вартість яких складає 13 161,28 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) з ПДВ., вказані акти підписані лише товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП». Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017 з боку Відповідача не підписаний, проте затверджений генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», що свідчить про його схвалення.

Як встановлено судом, Договором у п. 5.5. визначено, що акт виконаних робіт за місяць підписується сторонами в двох екземплярах до 5 числа наступного місяця і по закінченню терміну дії цього договору. В разі якщо замовник не повертає підписаний примірник акту виконаних робіт виконавцю впродовж 5 днів такий акт вважається підписаний автоматично.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем не надано суду належних доказів надсилання або вручення Відповідачу для підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 року №ОУ-0000027, від 03.04.2013 року №ОУ-0000033, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з урахуванням положень п. 5.5. Договору, не можуть вважатися автоматично підписаними Відповідачем, а надані Позивачем послуги охорони згідно вказаних актів - прийнятими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу послуг охорони за березень 2013 року та з 01 квітня 2013 по 03 квітня 2013 року, загальна вартість яких складає 13 161,28 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) з ПДВ.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати наданих Позивачем послуг з охорони, у зв'язку з чим, у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.).

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 5.1., 5.3. Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з своєчасної та повної оплати прийнятих Відповідачем послуг згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017, за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017 у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017, від 31.03.2013 року №ОУ-0000027, від 03.04.2013 року №ОУ-0000033 у вигляді основного боргу в розмірі 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) є частково обґрунтованими та доведеними за допомогою належних та допустимих доказів в частині стягнення основного боргу за Договором згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року №ОУ-0000017 у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасну оплату наданих послуг, пеню у сумі 912,51 грн. (дев'ятсот дванадцять гривень 51 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Частиною 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013, судом встановлено, що у договорі про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013, сторонами не встановлено відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 912,51 грн. (дев'ятсот дванадцять гривень 51 коп.) є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідач у клопотанні від 12.08.2013 року б/н, посилаючись на положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що набрала чинності 04.11.2012 року) та п.п. 54, 55 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що Позивач не використав право конкурсного кредитора в межах провадження справи №Б8/142-12 про банкрутство, про що свідчить відсутність його заяви в матеріалах справи №Б8/142-12.

Проте, із зазначеним твердженням Відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №Б8/142-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» (ідентифікаційний код: 36263844, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 130), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012 року.

Відповідно до абз. 6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що набрала чинності 04.11.2012 року), конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпеченні заставою майна божника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство .

Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, враховуючи те, що провадження у справі №Б8/142-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» порушено 25.12.2012 року, суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» є поточним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», оскільки вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 виникли після порушення провадження у справі №Б8/142-12, а отже, до вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 не можуть бути застосовані наслідки пропущення строку звернення до господарського суду з заявою з вимогами до Відповідача, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки такі наслідки стосуються лише вимог конкурсних кредиторів, що виникли до порушення провадження у справі №Б8/142-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013, у вигляді основного боргу в розмірі 25 161,28 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят одна гривня 28 коп.) та пені у розмірі 912,51 грн. (дев'ятсот дванадцять гривень 51 коп.) підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 у вигляді основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 721,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 791,83 (сімсот дев'яносто одна гривня 83 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП» до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», ідентифікаційний код: 36263844, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Леніна, 130, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП», ідентифікаційний код: 33631707, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, заборгованість за договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 31.01.2013 року №31/01-2013 у вигляді основного боргу в розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 791,83 (сімсот дев'яносто одна гривня 83 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3. Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 928,67 грн. (дев'ятсот двадцять вісім гривень 67 коп.) покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП», ідентифікаційний код: 33631707, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3.

4. Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛАДІН ГРУП», ідентифікаційний код: 33631707, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,50 грн. (нуль гривень 50 коп.), що перерахований на підставі платіжного доручення від 03.06.2013 року №72, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області №911/2387/13.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 28 серпня 2013 року