Ухвала

від 02.09.2013 по справі 5011-34/5067-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-34/5067-2012 02.09.13

За скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

на дії Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду м. Києва від 15.06.2012 по справі 5011-34/5067-2012

За позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Україна»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Златобанк»

про стягнення 10 786 644,24 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Анохіна Т.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - Лещенко Д.О. (представник за довіреністю);

від ВПВР - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 по справі № 5011-34/5067-2012 задоволені позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Україна» суму заборгованості 10786644,24 грн. та суму судового збору 64380 грн.

На виконання зазначеного рішення, судом 15.06.2012 було видано відповідний наказ.

Від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» через відділ діловодства суду надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при здійсненні виконавчого провадження № 33550343 по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.06.2012 по справі № 5011-34/5067-2012.

Скаржник просить суд визнати дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 14.06.2013 про повернення виконавчого документу (виконавче провадження № 33550343) по справі № 5011-34/5067-2012 неправомірними, та визнати незаконною і скасувати постанову від 14.06.2013 про повернення виконавчого документу (виконавче провадження № 33550343) по справі № 5011-34/5067-2012.

Ухвалою суду від 05.08.2013 вказану скаргу було визнано такою, що відповідає вимогам п. 1 ст. 121-2 ГПК України та прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 02.09.2013 представник скаржника (позивача) підтримав вимоги поданої скарги, оскільки вважає, що державним виконавцем вчинено не всі можливі передбачені законом дії, спрямовані на примусове виконання суду, та отже винесення постанови від 14.06.2013 про повернення виконавчого документу (виконавче провадження № 33550343), є необґрунтованим.

Представник державної виконавчої служби через відділ діловодства суду подав відзив на скаргу, відповідно до якого проти задоволення вимог скарги заперечив, посилаючись на дотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження», на доказ чого надав суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 33550343.

Представники відповідача письмових пояснень на скаргу не подали, в призначені судові засідання не з'явилися, про поважні причини їх неявки в судові засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду скарги не надходило.

Представник третьої особи письмових пояснень на скаргу не подав, та залишив її на вирішення суду.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи і державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні вимог скарги, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 по справі № 5011-34/5067-2012 задоволені позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Україна» суму заборгованості 10786644,24 грн. та суму судового збору 64380 грн.

На виконання зазначеного рішення, судом 15.06.2012 було видано відповідний наказ.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, у відповідності до статті 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23.07.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33550343 щодо виконання наказу по справі №5011-34/5067-2012, виданого 15.06.2012 господарським судом міста Києва, та надано боржнику 7-ми денний строк для самостійного виконання рішення суду, з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте рішення суду не було виконано боржником у встановлений державним виконавцем строк.

Частиною 1 статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Так, для встановлення зареєстрованого майна за боржником, державним виконавцем 30.07.2012 було направлено запити до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Інспекції державного технічного нагляду, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, УДАІ ГУ МВС України у м. Києві та Київського міського бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна (належним чином засвідчені копії запитів залучені до матеріалів справи).

13.08.2012 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла відповідь на запит до Інспекції державного технічного нагляду, з якої вбачається, що за боржником немає зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарського техніки, інших механізмів.

Згідно відповіді Головного управління земельних ресурсів, станом на 05.12.2012 за боржником не зареєстровані документи, які посвідчують право власності на земельні ділянки, а згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом на 30.06.2012 боржник не значиться серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів.

На запит державного виконавця від 26.07.2012 № 89156 Державна податкова служба України повідомила рахунки боржника, відкриті у банках та інших фінансових установах.

В зв'язку з невиконанням боржником в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк вимог постанови від 23.07.2012 про відкриття виконавчого провадження № 33550343, державним виконавцем у відповідності до вимог статті 28 Закону, 13.08.2012 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, керуючись статтями 59, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та статтями 11, 52, 57, 65 Закону, державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника від 13.08.2012, копію якої направлено до банківських установ та сторонам виконавчого провадження, а також до AT «ОТП Банк» та AT «Златобанк» було направлено платіжні вимоги для примусового списання коштів з рахунків боржника.

Проте платіжні вимоги державного виконавця, в зв'язку з недостатністю (відсутністю) коштів на рахунках боржника, були повернуті банками без виконання на підставі п. 2.18 та п. 2.20 глави 2 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004.

30.10.2012 на підставі статей 11, 25, 52, 57 Закону, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 11 936 126,66 грн., і зазначені відомості було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна; копія постанови направлена до реєструючи органів та сторонам виконавчого провадження.

06.12.2012 державному виконавцю повернулась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з УДАЇ ГУ МВС України у м. Києві з відміткою про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за боржником.

Пізніше, на рахунок обліку депозитних сум Державної виконавчої служби України надійшли кошти у сумі 1,22 грн., які відповідно до статті 45 Закону були 22.04.2013 перераховані у розмірі 1,10 грн. стягувачу та 0,12 грн. в рахунок погашення виконавчого збору.

20.05.2013 державний виконавець звернувся до Реєстраційної служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області про надання інформації з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно відносно боржника, та 04.06.2013 отримав відповідь про їх відсутність.

07.06.2013 державним виконавцем складено акт, відповідно до якого за адресою м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33 виявити ідентифікуючи ознаки боржника не виявилось можливим.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 та статтею 50 Закону, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.06.2013 ВП № 33550343.

Відтак, з огляду на наведене, не знайшли свого доказового підтвердження посилання скарги Позивача на не надіслання державним виконавцем відповідних запитів, листів, а також на не вчинення ним інших передбачених Законом дій, необхідних для примусового виконання рішення суду.

При цьому скаржником не обґрунтовано, яким чином виклик до державного виконавця посадових осіб боржника з приводу виконавчих документів, а у випадку неявки застосування примусового приводу (п. 11, ч. 3 ст. 11 Закону), вимоги до посадових осіб боржника надати пояснення з приводу невиконання рішення суду (п. 16 ч. 3 ст. 11 Закону), тимчасове обмеження права виїзду керівника боржника за межі України (п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону) а також телефонна розмова з представниками боржника - є заходами, спрямованими на примусове виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів з однієї юридичної особи на користь іншої, та яким чином вчинення даних дій державним виконавцем призведе до примусового виконання рішення суду.

Крім того, скаржником не обґрунтовано належності та допустимості застосування вищеописаних заходів, зокрема щодо фізичної особи - керівника підприємства боржника, при наявності судового рішення між юридичними особами про стягнення коштів між ними.

А також скаржником не доведено, що за умови відсутності у боржника як у юридичної особи коштів чи майна, на яке можливо було б звернути стягнення, саме дії або бездіяльність керівника боржника призвели до невиконання рішення суду, та отже було неправомірним не вчинення державним виконавцем заявлених Позивачем дій щодо цієї фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження , у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Позивачем також не надано суду доказів того, що він звертався з відповідним обґрунтованим клопотання до державного виконавця з приводу вчинення ним додаткових виконавчих дій, які на думку Позивача є необхідними для примусового виконанню рішення суду, та державним виконавцем у задоволення такого клопотання та вчиненні відповідних дій було відмовлено.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи скарги Позивача спростовуються наданими державним виконавцем письмовими доказами та поясненнями, тому суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при здійсненні виконавчого провадження № 33550343 по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва від 15.06.2012 по справі № 5011-34/5067-2012, відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків