Рішення

від 02.09.2013 по справі 922/2679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.Справа № 922/2679/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал", с. Солоницівка, Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Чернявська Н.В. (керівник - витяг з ЄДРПОУ серії АВ № 332053 за № 16766393 від 08.07.2013р.); Лахно О.В. (дов. б/н від 26.06.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтал" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО "Світло Шахтаря", в якій просить суд стягнути з відповідача 107 000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 5138,93 грн., 3% річних в сумі 1037,75 грн., інфляційних втрат в сумі 107,00 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між ТОВ "Сателіт" (Покупець) та ТОВ "Інтал" (Постачальник) договору поставки №01/11 від 05.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник поставив покупцеві товар за видатковими накладними №РН-0626 від 15.09.2011 року, №РН-0626 від 15.09.2011 року підписаними обома сторонами на загальну суму 113 931,01 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що 31 серпня 2012 року між ТОВ "Сателіт" (Покупець), ТОВ "ІНТАЛ" (Постачальник) та ТОВ "Виробничо - торгівельне об'єднання "Світло шахтаря" (відповідач) було укладено договір №1 про зміну боржника, яким замінено первісного боржника (ТОВ "Сателіт") у зобов'язані, що виникло з договору №01/11 від 05.01.2011 року, відповідно до умов якого, новий боржник - ТОВ "ВТО "Світло шахтаря" прийняв на себе грошове зобов'язання у розмірі 107 000,00 грн., що виникло за відповідним договором поставки.

Як наголошує позивач у позовній заяві, новий боржник свої зобов'язання щодо погашення боргу за договором поставки №01/11 від 05.01.2011 року та договором №1 про зміну боржника не виконав, у зв'язку із чим позивач за прострочення виконання зобов*язання нарахував до стягнення пеню, 3%, інфляційні втрати та звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2013 року порушено провадження у справі №922/2679/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд справи відкладено до 27.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2013 року, задоволено узгоджене клопотання сторін та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 11.09.2013 р. Розгляд справи відкладено до 02.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином. В процесі розгляду справи, в письмових поясненнях наданих до суду (вх.№313060), визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 107000,00 грн.. Щодо заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, надав відзив на позовну заяву (вх.№31174), в якому заперечує проти нарахування позивачем пені в сумі 5 138,93 грн., з посиланням на відсутність в договорі про зміну боржника відповідальності за несвоєчасне виконання зобов*язання та відсутність посилання в договорі про зміну боржника також і на договір поставки № 01/11 від 05.01.2011 року.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.08.2012 року між ТОВ "Сателіт" (Покупець) та ТОВ "Інтал" (Постачальник) укладено договір поставки №01/11 від 05.01.2011 року.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п.1.1. договору поставки сторонами визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопрокат, номенклатура, ціна, кількість якого, визначаються згідно рахунків - фактур, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2. договору визначено строк оплати товару - на протязі п'ятнадцяти банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктом 7.4 відповідного договору передбачена відповідальність сторін, відповідно до якої встановлено, що у разі порушення покупцем умов оплати товару, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно виконаного зобов*язання.

На виконання вищевказаного договору, позивач (продавець) поставив покупцеві товар за видатковими накладними №РН-0626 від 15.09.2011 року, №РН-0621 від 12.05.2011 року підписаними обома сторонами на загальну суму 113 931,01 грн., покупець в свою чергу отримав товар через свого представника на підставі довіреностей № 41 від 10.05.2011 року та № 46 від 14.09.2011 року, про те, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 6 931,01 грн., неоплаченим залишився товар на суму 107 000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2012 року між ТОВ "Сателіт" (Первісний боржник), ТОВ "ІНТАЛ" (кредитор) та ТОВ "Виробничо - торгівельне об'єднання "Світло шахтаря" (Новий боржник) було укладено договір №1 про зміну боржника.

У відповідності до ст. 520 та ст. 521 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, відповідно до умов якої, правочин щодо відповідної заміни у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому боржнику.

Згідно п.1. даного договору, сторонами визначено, що цим правочином, тобто, договором про зміну боржника, регулюються відносини, пов'язані із заміною первісного боржника у зобов'язані, що виникає із договору №01/11 від 05.01.2011 року, укладеного між кредитором та первісним боржником.

Пунктом 2 договору передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання), а новий боржник приймає на себе грошове зобов'язання у розмірі 107 000,00 грн., що виникло за договором №01/11 від 05.01.2011 року станом на 21.08.2012 року та підтверджено відповідним актом звірки розрахунків, складеного між кредитором та первісним боржником.

В пункті 3 договору сторони визначили, що Кредитор підписуючи зі своєї сторони цей договір, не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником та дає свою згоду на відповідне переведення боргу на нового боржника в порядку та на умовах, визначених цим договором .

Згідно п.5 договору, новий боржник зобов'язаний протягом шести місяців з моменту набрання чинності цього договору, сплатити кредитору за договором №01/11 від 05.01.2011 року грошову суму в розмірі 107 000,00 грн.

На підставі акту прийому - передачі до договору №1 від 31.08.2012 року , та з метою реалізації положень договору №1 від 31.08.2012 року про зміну боржника, первісний боржник передав, а новий боржник прийняв всі документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують наявність заборгованості у первісного боржника перед кредитором за договором №01/11 від 05.01.2011 року. Крім того кредитор підтвердив, що зазначені в акті прийому-передачі документи є саме тими документами, які підтверджують наявність заборгованості первісного боржника перед кредитором за договором №01/11 від 05.01.2011 року.

Як наголошує позивач у позовній заяві, новий боржник ТОВ "ВТО "Світ Шахтаря" свої зобов'язання за договором поставки №01/11 від 05.01.2011 року та договором №1 про зміну боржника не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про зміну боржника - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 107 000,00 грн. заборгованості за договором про зміну боржника не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 107 000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідач в своїх поясненнях (вх.№313060) визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 107 000,00 грн.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача, інше відповідачем під час розгляду справи не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 107 000,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення позивачем позовних вимог по пені, заявлених до стягнення за період з 01.03.2013 року по 26.06.2013 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.7.4. договору поставки №01/11 від 05.01.2011 року за порушення покупцем умов оплати продукції, передбачених п.3.1., 3.2, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочки від вартості отриманого, але неоплаченого товару.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що він відповідає умовам договору поставки №01/11 від 05.01.2011 року, договору №1 від 31.08.2012 року про зміну боржника та вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, та враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару в строк встановлений договором про зміну боржника, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача з відповідача заявленої до стягнення пені в сумі 5 138,93 грн..

Щодо посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем до стягнення пені, оскільки, умовами договору про зміну боржника відповідальність сторін не передбачена, господарський суд не приймає до уваги, так як п. 1 відповідного договору про зміну боржника № 1 від 31.08.2012 року, сторонами чітко визначено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною первісного боржника у зобов'язані, що виникає із договору №01/11 від 05.01.2011 року, укладеного між кредитором та первісним боржником. Враховуючи, що у зобов*язанні, що виникло із договору №01/11 від 05.01.2011 року передбачена відповідальність за порушення строків оплати товару, в зв*язку з чим, позивачем правомірно нараховано до стягнення пеню за неналежне виконання зобов*язання з оплати товару.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, договір №1 про зміну боржника від 31.08.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1037,75 грн. нарахованих за період з 01.03.2013 року по 26.06.2013 року та інфляційних нарахувань в сумі 107,00 грн. нарахованих за період з 01.03.2013 року по 26.06.2013 року.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1037,75 грн. та інфляційних в сумі 107,00 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору в сумі 2 265,67 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торгівельного об'єднання "Світло шахтаря" (61064, м. Харків, Профспілковий бульвар, буд. 64, код 22622328, р/р 260030702966 в ХФ ПАТ "Кредитпромбанк" м. Харків, МФО 350727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал" (62370, Харківська область, Дергачіський район, селище міського типу Солоницівка, вулиця Потьомкіна, буд. 28 А, код 32357781, п/р26000000084841 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 107 000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 5138,93 грн., 3 % річних в сумі 1037,75 грн., інфляційних втрат в сумі 107,00 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 2 265,67 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.