Постанова

від 03.09.2013 по справі 910/2128/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 910/2128/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс»

про стягнення 191 674,97 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (далі - відповідач) про стягнення 99 558,20 грн. основного боргу - заборгованості за надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні вантажів номенклатури замовника залізничним транспортом по договору транспортного експедирування № 476/Е від 26.12.2011 року, 26 186,38 грн. пені, 26 107,11 грн. річних, 39 823,28 грн. збитків за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» 99 558,20 грн. основного боргу, 20 072,24 грн. пені, 26 107,11 грн. річних, 39 823,28 грн. збитків, 3711,22 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 03.09.2013 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає вирішенню спору.

У судове засідання призначене на 03.09.2013 року представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників позивача та відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» (експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (замовник) виникли на підставі укладеного 26.12.2011 року договору транспортного експедирування № 476/Е, за умовами якого експедитор приймає на себе зобов'язання за дорученням, за плату (винагороду) та за рахунок замовника виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника в вагонах загального парку; власних (орендованих), а також вагонах, що знаходяться в управлінні експедитора на інших законних підставах, далі по тексту «вагони експедитора», а замовник прийняти і оплатити надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування відповідно до умов цього договору на підставі письмової заявки замовника, узгодженої з експедитором і прийнятої ним до виконання. У разі необхідності надання експедитором додаткових послуг, не зазначених у письмовій заявці замовника, а також не обумовлених умовами цього договору, розмір і порядок оплати таких послуг визначається додатковою письмовою угодою сторін (п.1.3 договору).

За договором № 476/Е від 26.12.2011 року позивач надав відповідачу послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів відповідача у вагонах позивача на загальну суму 289 340,14 грн., з яких: 283666,80 грн. вартості перевезення вантажів по території України та 5673,34 грн. винагороди експедитора, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом виконаних робіт № 2 від 29.02.2012 року.

Відповідно до умов пп. 3.1, 3.2 договору, замовник здійснює платежі в національній валюті України. Маршрути перевезення, найменування вантажу, вартість послуг та розмір плати (винагороди) експедитору за цим договором визначається Протоколами погодження ціни, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість договору за місяць відображають Акти виконаних робіт звітного періоду, що підписуються сторонами за фактом виконання послуг, передбачених цим договором. Сума цього договору - сума всіх Актів виконаних робіт за весь період дії договору. Для виконання передбачених договором послуг замовник проводить авансові платежі на підставі рахунку, виставленого експедитором. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються протягом кожного місяця надання послуг. Зазначені вище кошти мають бути перераховані протягом 2-х банківських днів з дати одержання рахунку (п.3.2).

Протоколами узгодження ціни № 1 від 26.12.21011 року та № 2 від 10.02.2012 року сторони визначили порядок визначення вартості послуг експедитора за надані транспортно-експедиційні послуги у вагонах загального парку зі станції Залещики Льв.зал призначенням на станцію Нижнекринка Дон. зал. та зі станції Хоростков Льв. зал. призначенням на станцію Іллічівськ Од.зал. відповідно.

Умовами п. 3.3 договору погоджено, що остаточний розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк не пізніше 2-х банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт, наданого експедитором до 10-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку, якщо сума авансового платежу замовника перевищить розмір вартості послуг експедитора, то залишок грошових коштів від передоплати може, за узгодженням із замовником, враховуватися експедитором як передоплата послуг наступного звітного місяця.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

09.08.2012 року сторони підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, в п. 1. 2 якої визначили, що позивач - ТОВ «Центральна транспортна компанія» (сторона - 1) має перед відповідачем - ТОВ «Профтранссервіс» (сторона - 2) непогашене грошове зобов'язання в сумі 289 340,14 грн., яке виникло за договором транспортної експедиції № 120/04 від 26.04.2012 року (п. 1), а відповідач - ТОВ «Профтранссервіс» (сторона - 2) має перед позивачем - ТОВ «Центральна транспортна компанія» (сторона - 1) непогашене грошове зобов'язання в сумі 289 340,14 грн., яке виникло за договором транспортного експедирування № 476/Е від 26.12.2011 року (п.2).

Зі змісту п. 5 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.08.2012 року вбачається, що сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, вказаними у пп. 1 та 2 угоди, у сумі 189 781,94 грн. та погодили з моменту підписання даної угоди вважати зобов'язання сторони 1 та сторони - 2, вказані в пп. 1, 2 угоди, припиненим у сумі 189 781,94 грн.; 99 558,20 грн. залишок зобов'язання сторони - 2 підлягає сплаті на користь сторони - 1 згідно з умовами договору транспортного експедирування № 476/Е від 26.12.2011 року та чинного законодавства України.

У зв'язку з несплатою позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 10593 від 19.12.2012 року з вимогою погашення заборгованості по договору № 476/Е від 26.12.2011 року, яка залишена без відповіді.

Зважаючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по оплаті перевезення не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, та не надав належних доказів оплати заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 99 558, 20 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у випадку, якщо оплата робіт/послуг за даним договором здійснюється на інших умовах, ніж повна передоплата, за прострочення виконання оплати замовником вартості виконаних за даним договором робіт/послуг останній сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення до моменту виконання зобов'язань належним чином. Сума заборгованості підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення і річних відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату пред'явлення вимоги про сплату, від суми заборгованості.

Таким чином, пунктом 4.2 договору сторони обумовили відповідальність у вигляді пені та річних відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату пред'явлення вимоги про сплату, від суми заборгованості.

З наявного в матеріалах справи розрахунку, вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 186,38 грн. за період з 03.03.2012 року по 31.01.2012 року.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у перерахованому судом першої інстанції розмірі за період з 03.03.2012 року по 03.09.2012 року у сумі 20 072,24 грн.

В свою чергу вимоги позивача в частині стягнення 26 107,11 грн. річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.03.2012 року по 08.08.2012 року, нарахованих на суму 289 340,14 грн. та за період з 09.08.2012 року по 31.01.2013 року, нарахованих на суму 99 558,20 грн. є обґрунтованими.

Водночас місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 39 823,28 грн. збитків у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань по договору № 476/Е від 26.12.2011 року на підставі п. 4.4 договору, за умовами якого замовник відшкодовує збитки, завдані експедитору невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Розмір збитків Експедитора у вигляді відсоткових ставок встановлюється залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення, в наступному розмірі: при порушенні зобов'язання на строк понад 90 календарних днів - 40 % від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 99 558,20 грн. основного боргу, 20 072,24 грн. пені, 26 107,11 грн. річних та 39 823,28 грн. збитків.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не вказано на який період він просить відстрочити рішення та не надано суду доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення, що було б підставою для його відстрочення.

Твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції було порушено його права передбачені ст. 22 ГПК України колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.02.2013 року порушено провадження у справі, ухвалою від 05.03.2013 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України на 19.03.2013 року.

За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/2128/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.