Постанова

від 03.09.2013 по справі 910/3416/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 910/3416/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників

від позивача: Зосименко Г.Р. - дов. б/н від 28.01.2013 р.;

Антипенко М.М. - дов. б/н від 28.01.2013 р.;

від відповідача: Олійник М.М. - дов. № 20 від 17.09.2012 р.;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року

у справі № 910/3416/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сесвандерхаве-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ"

про стягнення грошових коштів.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сесвандерхаве-Україна" (далі - ТОВ "Сесвандерхаве-Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" (далі - ПАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ", відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу № 30-01/12 від 30 січня 2012 року в сумі 16 128 079,81 грн., з них основного боргу - 15 282 965,29 грн., 3% річних - 101 462,52 грн. та штрафних санкцій - 743 652,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 30-01/12 від 30 січня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" на користь ТОВ "Сесвандерхаве-Україна" грошові кошти: основного боргу - 15 282 965,29 грн., 3% річних - 101 462,52 грн., штрафних санкцій - 743 652,00 грн. та судові витрати - 68 820,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року в частині стягнення 3% річних у розмірі 101 462,52 грн., штрафних санкцій - 743 652,00 грн. та пропорційно зменшити суму судових витрат.

Апеляційна обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства щодо нарахування на основну суму заборгованості штрафних санкцій, у зв'язку з чим стягнув надмірно великі штрафні санкції порівняно із загальною сумою заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2013 року.

25.06.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3416/13 призначено колегію суддів у складі: Коротун О.М. (головуюча); судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Відповідно до абз. 4 п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "КОМПАНІЯ "РАЙЗ", розгляд справи відкладено на 03.09.2013 р.

02.09.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення суду позивач подав заяву, в якій зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість і на день подання даної заяви залишок боргу складає 2 496 899,81 грн.

У судовому засіданні 03.09.2013 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також повідомив суд про частковий розрахунок з позивачем по основному боргу.

Представники позивача у судовому засіданні 03.09.2013 р. проти апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 30 січня 2012 року між ТОВ "Сесвандерхаве-Україна" (продавець за умовами договору) та ПАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" (покупець за умовами договору) було укладено договір купівлі-продажу № 30-01/12 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння цукрових буряків (товар за умовами договору), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно п. 3.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку та строки: - 100% від загальної вартості товару в строк до 01.12.2012 p.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в євро. Оплата вартості товару здійснюється у гривнях, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом гривні до євро, що встановлений Національним банком України на кожну дату платежу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму - 14 873 040,00 грн., що становить 1 430 100,00 євро та підтверджується видатковими накладними №№: 29, 31, 32 від 20.03.2012 р, № 50 від 29.03.2012 р. та № 54 від 30.03.2013 р. (а/с 58-67)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що покупець станом на день звернення з позовом за товар не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 14.12.2012 р. та не заперечується відповідачем, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач мав заборгованість за договором в сумі 1 430 100,00 євро, що станом на 21.02.2013р. становило - 15 282 965,29 грн.

Згідно з положеннями п. 11.2 договору, договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок продукції з приводу оплати якої виник спір, за вказаним договором суду не надано, у зв'язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно до валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Чинне законодавство визначає, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондується з приписами ст. 99 Конституції України, відповідно до яких грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути визначені в гривнях.

Разом з тим, положення цивільного законодавства дозволяє сторонам виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважає курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду першої інстанції (21.02.2013 р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 15 282 965,29 грн. (що станом на 21.02.13 р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 1 430 110 євро), даний факт не заперечується сторонами, не спростовується доводами апеляційної скарги та підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок основного боргу, виходячи з еквіваленту заборгованості та курсу НБУ на момент подачі позовної заяви вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 282 965,29 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару відповідач зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Відповідно до п.8.4. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється до повних розрахунків між сторонами.

Узгоджуючи умови договору, сторони використали своє право, передбачене цивільним законодавством щодо вільного укладення договору та дійшли згоди, що штрафні санкції будуть нараховуватись за весь період невиконання грошових зобов'язань.

В пункті 3.5. договору сторони передбачили, що у разі недотримання графіку платежів (п. 3.2.) продавець індексуватиме суму заборгованості покупця за договором в розмірі 2,5% в квартал від залишку заборгованості до повного погашення заборгованості за договором.

Таким чином, 2,5 % квартальних - є штрафною санкцією, яку сторони договору встановили на власний розсуд та яка застосовується у випадку порушення графіку платежів щоквартально до повного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань.

Перевіривши розрахунок відсотків річних та штрафних санкцій, які були заявлені позивачем, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 743 652,00 грн. та відсотків річних в розмірі 101 462,52 грн. за заявлений період.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року у справі №910/3416/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від від 23.04.2013 року у справі №910/3416/13 залиши без змін.

3. Матеріали справи № №910/3416/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 05.09.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Гончаров С.А.

Іоннікова І.А.