Рішення

від 24.03.2009 по справі 35/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/34-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2009 р.                                                            Справа № 35/34-09

вх. № 1153/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Майбороз Р.М., дов. №22 від 16.03.2009р.  відповідача - Кошкаров А.М., дов. №17-125/16 від 05.03.2009р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком", м. Харків  

до  Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г. Шевченка", м.Харків  

про стягнення 39279,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Юніком”) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача (Державного підприємства „Харківсикй приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка) 34290,00 грн. основного боргу, 4126,07 грн. пені, 863,82 грн. 3% річних, а також віднесенню на відповідача витрат по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивачем на підставі договору №200/44 поставлено матеріальні цінності на загальну суму 95103,00 грн., які відповідачем отримані та оплачені частково, а саме в сумі 60813,00 грн. Позивачем було направлено претензію відповідачу, відповідь на яку їм не була отримана, з урахуванням чого, позивач просить суд стягнути на його користь основний борг, а також пеню та 3% річних відповідно до наданого розрахунку.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні проти позову не заперечує, однак просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, посилаючись на тяжку економічну ситуацію на підприємстві.

У судовому засіданні 16.03.2009р. було оголошено перерву до 24.03.2009р. о 17:00.

Представники сторін в судовому засіданні звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні надав заяву про зменьшення позовних вимог по справі №35/34-09, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 34290,00 грн. основного боргу, 3075,71 грн. пені, 863,82 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Розглянувши подану позивачем заяву та з урахуванням приписів вказаної норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття до провадження вказаної заяви, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у попередньому судовому засіданні, а саме просить суд не стягувати пеню та 3% річних.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між сторонами було укладено договір поставки №200/44 від 31.01.2008р., відповідно до п.1 якого позивач зобов`язався поставити для покупця (відповідача) обладнення та запчастини до обладнення, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Ч.2 ст.712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.2 спірного Договору загальна сума договору на момент його укладення складає 100000,00 грн.

          Пунктом 3.1 Договору встановлено, що позивач зобов`язується поставити товар на умовах франко – завод пр. Правди,10, м.Харків (EXW) впродовж семи – чотирнадцяти днів з дати в рахунці – фактурі.

В судовому засіданні 16.03.2009р. судом було зобов`язано позивача надати рахунки – фактури за №49621  від 03.03.2008р. та №48044 від 29.01.2008р. у зв`язку з необхідністю перевірки дотримання позивачем строків поставки спірного товару, однак дані рахунки – фактури до суду представлені не були. Враховуючи те, що відповідач не заперечує проти своєчасної поставки товару, тому суд приходить до висновку, що позивачем було виконано зобов`язання в цій частині договору.          

Згідно пункту 4.1. Договору ціна обладнення та комплектуючих – згідно рахунку – фактури.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено специфікацію №1 як додаток №1 до договору №200/44 від 31.01.2008р. та специфікацію №2 як додаток до договору №200/44 від 31.01.2008р. на загальну суму 34290,00 грн. відповідно до яких сторони погодили асортимент та кількість поставленого товару.

          На виконання умов договору позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №32198 від 02.04.2008р. на загальну суму 3789,00 грн., №32763 від 10.04.2008р. на загальну суму 30501,00 грн. та №30844 від 08.02.2008р. на загальну суму 60813,00 грн.

          Як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було отримано належним представником відповідача, що підтверджується доданими до матеріалів справи довіреністю на отримання товарно – матеріальних цінностей серії ЯОК №767140 від 07.02.2008р. та серії ЯОК №767671 від 02.04.2008р.

          Відповідно до п.4.2. Договору відповідач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 100% оплати впродовж 10 робочих днів з моменту відгрузки. Тому суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за видатковою накладною №32198 від 02.04.2008р. становив 12.04.2008р., за накладною №32763 від 10.04.2008р – 20.04.2008р. та за накладною №30844 від 08.02.2008р. – 18.02.2008р.

Позивачем було надано копію банківської виписки, відповідно до якої судом встановлено факт перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 29.02.2008р. 60813,00 як оплати за накладною №30844 від 08.02.2008р.

          Згідно акту звірки взаєморозрахунків, укладеного між головними бухгалтерами підприємств сторін, станом на 01.01.2008р. заборгованність відповідача перед позивачем становила 34290,00 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Стаття 629 Цивільного кодексу встановлює принцип обов`язковості виконання сторонами умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).          

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 34290,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 4126,07 грн. пені та 863,82 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши дані вимоги, встановив наступне.

Відповідно до п.5 спірного Договору відповідач за несвоєчасні розрахунки з позивачем згідно п.4.2. сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.549 ЦК Укранїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушенняборжником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” Розмір   пені,  обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          За розрахунками позивача, відповідач повинен сплатити пеню за прострочення грошового зобов`язання по сплаті за отриману продукцію в сумі 3075,71 грн., дане нарахування судом перевірено, воно відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Відповідно до ст.536 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданого розрахунку позивача, розмір 3% річних становить 863,82 грн за період з 12.04.2008р. до 30.01.2008р., дане нарахування судом перевірено та встановлено, що у розрахунці позивача за період з 12.04.2008р. по 20.04.2008р. нараховано 5,61 грн., а в графі „кількість днів” стоїть цифра 18, однак кількість днів за вищенаведений період становить 8 днів, з урахуванням чого розмір 3% річних за даний період становить 2,48 грн., за період з 21.04.2008р. по 30.01.2009р. становить 801,26 грн., тому суд приходить до висновку, що вимога в цій частині підлягає зменьшенню та слід стягнути з відповідача на користь позивача 803,74 грн. 3% річних.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 34290,00 грн. основного боргу, 3075,71 грн. пені та 863,82 грн. 3% річних. Витрати по сплаті держмита та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу слід віднести пропорційно задоволених позовних вимог. В іншій частині позовних вимог провадження по справі підлягає припиненню.

Керуючись ст.44,49,82-85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка” (61004, м.Харків, вул. Жовтневої Революції,99, р/р №26006301816654 у Червонобаварському безбалансовому відділенні філії „Промінвестбанк”, м.Харків, МФО 351458, код ЄДРПОУ 30010585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІКОМ” (61022, м.Харків, просп. Правди,10, р/р №26004881 в АКБ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 350589, код ЄДРПОУ 24330728) 34290,00 грн. основного боргу, 3075,71 грн. пені, 803,74 грн. 3% річних, 392,18 грн. держмита та 117,81 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1050,36 грн. пені провадження по справі припинити.

В частині стягнення 60,08 грн. 3% річних в позові відмовити

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 24.03.2009р.

Суддя