Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/12992/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/202

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

04 вересня 2013 року 11:00 № 826/12992/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Імпульс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001722203 від 02.08.2013, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Імпульс" (далі - позивач, ТОВ "ЕК "Імпульс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001722203 від 02.08.2013 (далі - ППР № 0001722203).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12992/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12992/13-а та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання 03.09.2013 не прибув, подавши 03.09.2013 через відділ документального обігу та контролю суду заяву про розгляд справи за його відсутності та здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Представник відповідача в судове засідання 03.09.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 11.07.2013 по 17.07.2013 ДПІ у Подільському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" (код за ЄДРПОУ 36559744) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт від 24.07.2013 № 557/26-56-22-03-09/37825664 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем, зокрема, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001722203, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 203 370,00 грн. (за основним платежем - 135 580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 790,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 135 580,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "ЕК "Імпульс", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "ЕК "Імпульс" зареєстровано 13.10.2011 за № 10711020000028840 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 37825664). Місцезнаходження позивача: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-а.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.10.2011 за № 41410. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" (далі - контрагент позивача, ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс") є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність у сфері архітектури; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" було укладено договір куплі-продажу № СДВ-16 від 01.11.2012 (Т. 1, арк. 193 - 194). Предметом даного договору була поставка ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" та передача у власність позивача товару відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (Т. 1, арк. 195 - 212), та зобов'язання позивача прийняти його і оплатити на умовах цього договору.

Транспортні витрати по перевезенню брав на себе позивач.

Позивач оплачував отриманий товар з відстрочкою платежу 120 днів.

В якості гарантійного зобов'язання позивач емітував і передавав на адресу ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" свій вексель (без права випуску його на ринок цінних паперів). Після проведення розрахунків з оплати товару позивачем, ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" зобов'язаний був повернути вексель емітенту.

Термін дії вказаного договору: з 01.11.2012 до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Так, судом встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" відповідний товар.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивач залучав для транспортування товару автоперевізника - товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Компані" (далі - ТОВ "Пауер Компані"). Транспортування товару здійснювалося одним і тим же автомобілем марки Мерседес під державним номером НОМЕР_1, водієм ОСОБА_2

Відповідачем було зазначено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні печатки автоперевізника та підписи водія, який здійснював перевезення, відсутні відомості у графах "Маршрут №", не вказано номер доручення та ким видано дане доручення, що не дають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до помилкового висновку, що відсутність маршрутних листів не може виконувати функцію належних та допустимих доказів перевезення товарів, а лише підтверджують безтоварність вказаних операцій.

Разом з тим, суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних (Т. 1, арк. 268 - 302), вони скріплені печаткою автоперевізника ТОВ "Пауер Компані" та у них наявний підпис водія вказаного підприємства ОСОБА_2

При цьому, суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки вона містить відомості про господарську операцію перевезення товарно-матеріальних цінностей, а не їх відчуження чи придбання.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо наявності в товарно-транспортних накладних окремих недоліків, а саме відсутність відомостей у графах "Маршрут №", номеру доручення та ким видано дане доручення, оскільки окремі недоліки в зазначених документах не спростовують факту здійснення господарської операції. Наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням, є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів.

Відповідачем було, зазначено, зокрема, що позивачем до перевірки не було надано сертифікатів якості, які є невід'ємною частиною договору, що також, на думку податкового органу, свідчить про безтоварність вищевказаної господарської операції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам та якісним характеристикам.

Крім цього, суд критично ставиться до посилань відповідача на акт державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетроська від 12.06.2013 № 348/153/36559744 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року", згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" у листопаді 2012 року, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини, укладені між ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" та підприємствами-покупцями (продавцями) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 1, арк. 96) контрагент позивача знаходиться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні № 607 від 21.11.2012, № 458 від 16.11.2012, № 457 від 16.11.2012, № 431 від 15.11.2012, № 397 від 14.11.2012, № 380 від 13.11.2012, № 341 від 12.11.2012, № 241 від 09.11.2012, № 217 від 08.11.2012, № 216 від 08.11.2012, № 184 від 07.11.2012, № 183 від 07.11.2012, № 165 від 06.11.2012, № 129 від 05.11.2012, № 39 від 02.11.2012, № 14 від 01.11.2012 (Т. 1, арк. 216, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242 - 243, 248, 251, 254, 257, 261, 265), виписані позивачу його контрагентом - ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс", в той же час Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання відповідного товару. Дані факти підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями акту прийому передачі простого векселя від 30.11.2012; простого векселя серії АА № 1959844, складеного 30.11.2012; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних (Т. 1, арк. 213 - 215, 217, 219 - 220, 222 - 223, 225 - 226, 228 - 229, 231 - 232, 234 - 235, 237 - 238, 240 - 241, 244 - 247, 249 - 250, 252 - 253, 255 - 256, 258 - 260, 262 - 264, 266 - 267, 268 - 302).

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

ТОВ "Промислова компанія "СДВ-Сервіс" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість (Т. 1, арк. 107), а отже мало право видавати податкові накладні.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

Також судом встановлено факт використання отриманого позивачем товару у своїй подальшій господарській діяльності. Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманого у даного контрагента товару у власній господарській діяльності, а саме копії видаткових накладних, договорів та специфікацій до них (Т. 1, арк. 99 - 102, 109 - 187).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт надання позивачу відповідних ремонтних робіт підтверджується матеріалами справи.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 у справі № К/800/11410/13 (колегія суддів у складі головуючого Маринчак Н.Є., суддів Вербицької О.В., Муравйова О.В.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-15537/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 826/1000/13-а (колегія суддів у складі головуючого Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-16085/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Петрика І.Й., суддів Борисюк Л.П., Собківа Я.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 826/1198/13-а (колегія суддів у складі головуючого Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-15437/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є протиправним, тому ППР № 0001722203 підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ЕК "Імпульс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Імпульс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001722203 від 02.08.2013.

3. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Імпульс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 033,70 грн. (дві тисячі тридцять три грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова