Постанова

від 18.03.2009 по справі 9/469/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/469/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2009 р.                                                                                    № 9/469/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційне поданняПершого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

на рішенняГосподарського суду Миколаївської області

від31.07.2008р.

у справі№9/469/08

Господарського судуМиколаївської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Авіатор"

до

Адміністрації Ленінського району Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача

Комунальне підприємство "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

за участю представників

- позивача:не з'явився

- відповідача:не з'явився

- третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача:не з'явився

- прокурора:Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №72 від 14.04.2008р.)

- особи, в інтересах якої внесено касаційне подання:

не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме - склад-майстерня літ. Ч-1 В результаті внутрішнього перепланування та улаштування підповерху, збільшена загальна площа на 134 м2, загальна площа 489, 3 м2, основна площа 418, 3 м2; склад-майстерня літ. Ч1-1 площа забудови 404 м2. основна площа 359, 7 м2, загальна площа 364, 1 м2; разом по літ. Ч основна площа –778 м2, загальна площа –853, 4 м2; склад літ. У-1 в результаті внутрішнього перепланування загальна площа –290, 1 м2, основна площа –290, 1 м2; склад літ. У1-1 (11, 52*2, 40) загальна площа 27, 4 м2, основна площа –27, 4 м2; разом по літ. У основна площа –317, 5 м2, загальна площа –317, 5 м2; ангар літ. Ю2-1 (14, 38*23, 90) загальна площа –336, 6 м2, основна площа –336, 6 м2; прохідна літ. Ч3 площа забудови –4, 4 м2, загальна площа –3, 7 м2, основна площа –3, 7 м2; навіс літ. Ч2 (1, 56*4, 57) за адресою: вул. 12-а Поздовжня, 63 у м. Миколаєві, обґрунтовуючи позов положеннями ст.376 ЦК України.

Оскарженим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2008р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено.

Перший заступник прокурора Миколаївської області у касаційному поданні, просить вказане рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.375, 376 Цивільного кодексу України, ст.12 Земельного кодексу України, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відзиву на касаційне подання не надійшло.

Сторони, третя особа, та особа, в інтересах якої внесено касаційне подання  не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, на земельній ділянці за адресою м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, 63, позивач здійснив самочинну забудову, а саме - склад-майстерня літ. Ч-1 В результаті внутрішнього перепланування та улаштування підповерху, збільшена загальна площа на 134 м2. загальна площа 489, 3 м2, основна площа 418, 3 м2; склад-майстерня літ. Ч1-1 площа забудови 404 м2. основна площа 359, 7 м2, загальна площа 364, 1 м2; разом по літ. Ч основна площа –778 м2, загальна площа –853, 4 м2; склад літ. У-1 в результаті внутрішнього перепланування загальна площа –290, 1 м2, основна площа –290, 1 м2; склад літ. У1-1 (11, 52*2, 40) загальна площа 27, 4 м2, основна площа –27, 4 м2; разом по літ. У основна площа –317, 5 м2, загальна площа –317, 5 м2; ангар літ. Ю2-1 (14, 38*23, 90) загальна площа –336, 6 м2, основна площа –336, 6 м2; прохідна літ. Ч3 площа забудови –4, 4 м2, загальна площа –3, 7 м2, основна площа –3, 7 м2; навіс літ. Ч2 (1, 56*4, 57).

Визнання за позивачем права власності на вказане самочинно збудоване нерухоме майно послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що Головне управління містобудування і архітектури управління архітектурної діяльності Миколаївської міської ради, Міська санітарно-епідеміологічна станція м. Миколаєва, Управління МНС України в Миколаївській області та суміжні землекористувачі не заперечують проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані приміщення, а здійснена позивачем самочинна забудова не порушує права чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Про те судове рішення є незаконним з наступних підстав.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції виходив із наявності самочинно збудованого позивачем нерухомого майна, наявності правової норми, яка передбачає можливість визнання за рішенням суду за особою, яка здійснила таке будівництво, права на це майно, а також виходив із того, що це не порушує права інших осіб.

Про те вказаних обставин не достатньо для того, щоб вважати що між сторонами виник спір, і що даний позов підлягає задоволенню.

Так, згідно приписів ст.1 ГПК України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ст.42 цього кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Між тим судом таких обставин не встановлено, постановляючи рішення про задоволення позову та визнання права власності на майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказане майно.

Таким чином вже з цих підстав судове рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а згідно вказаних норм права суд має з'ясовувати які права чи охоронювані законом інтереси позивача порушуються, не визнаються чи оспорюються.

Також, розглядаючи позов суд першої інстанції припустився і інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Між тим, із судового рішення не вбачається за якою, чи якими, із ознак, визначених у цій нормі, зазначені об'єкти вважаються самочинним будівництвом.

Також, вказаною нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК).

При розгляді справи суд відповідно до вимог статі 47, частини першої статті 43 ГПК України не дослідив та не встановив у рішенні, чи надавалась позивачу у встановленому порядку земельна ділянка, на якій здійснене самочинне будівництво, не з'ясував, хто є власником (користувачем) цієї земельної ділянки та чи не заперечує він проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво на цій земельній ділянці.

Також, судом не перевірено чи всі споруди є пов'язаними з фундаментом, а відтак чи підлягають державній реєстрації виходячи з положень п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року з наступними змінами.

Пунктом 1.6 цього Положення передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею. Згідно п.2.1 цього Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до бюро технічної інвентаризації разом із заявою про реєстрацію прав власності мають подаватись правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Крім того, з урахуванням положень ст.ст.1-3, 8, 16, 17 Закону України "Про основи містобудування", суд мав з'ясувати чи відповідають самочинно збудовані об'єкти Державним стандартам, будівельним нормам і правилам, а відтак чи вони є безпечними для експлуатації.

Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судове рішення, прийняте у справі, вказаним вимогам не відповідає.

Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                           В.І. Шаргало