Рішення

від 01.04.2009 по справі 38/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/45

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.04.09 р.                                                                                                       Справа № 38/45                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвої Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Спільного українсько-російського підприємства в формі закритого акціонерного товариства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м.Донецьк

про стягнення 105 988грн.15коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Арсеньєва В.В. юрисконсульт за дов. № 1/10-159 від 16.03.2009 р.  

від відповідача: не з'явився  

Суть спору:

Позивач, Спільне українсько-російське підприємство в формі закритого акціонерного товариства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м.Донецьк  про стягнення заборгованості у розмірі  97 560грн.00коп.,  неустойки у розмірі 8 428грн.15коп., а всього 105 988грн.15коп.

 Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, а саме: ухвала про порушення справи від 23.02.2009р. була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, ухвала про відкладення розгляду справи від 17.03.2009р.  була також направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями, та повернутим на адресу господарського суду поштовим повідомленням №11112702 з відміткою “вручено 23.03.2009р. уповноваженій особі”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

          05.03.2009р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 26.02.2009р. № 14/4-20/833, відповідно до якого  Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 34687310) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83016, м. Донецьк, просп.Ленінський,55А, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

        Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю наданням сторонами витребуваних документів.

Позивач до судового засідання 01.04.2009р. з'явився та надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 97 560,00грн. та суму неустойки в розмірі 8 311,00грн.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Крім цього позивач надав суду докази відправки позовної заяви з додатками відповідачу, завірені копії документів та банківські виписки, що підтверджують часткову оплату боргу, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача  було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

                                                              ВСТАНОВИВ:

02.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м. Донецьк (за договором – дилер, далі – відповідач) та Спільним українсько-російським підприємством в формі закритого акціонерного товариства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” м. Донецьк (за договором – підприємство, далі – позивач)  було укладено дилерський договір  № 102 (далі - договір), згідно п.1.1, якого підприємство надає дилеру автомобілі (далі—товар) для демонстрації і продажі, з повним оформленням документації зі складу, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.Баумана,10.

Додатком  №2 до дилерського договору №102 від 02.04.2007р. сторони визначили , що отримані від реалізації автомобілів грошові кошти, дилер перераховує протягом                   одного банківського дня на рахунок підприємства у повному обсязі. Даний додаток є невід'ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

           Розділом 2 договору сторони передбачили строки та умови договору.

           Так, п.2.2 строк консигнації товару, наданого підприємством, визначається протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару дилеру. У випадку не продажі товару у строк консигнації, дилер, по узгодженню з підприємством, зобов'язаний повернути товар підприємству протягом 3 банківських днів з дня спливу строку консигнації згідно виписаним останнім відвантаженими реквізитами на умовах, викладених п.8.1 діючого договору.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили у випадку порушення дилером строків повернення товару, встановлених п.2.3, 3.3 діючого договору, він сплачує підприємству неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості несвоєчасно поверненого товару. Така ж сама відповідальність настає для дилера і у випадку несвоєчасного перерахування на рахунок підприємства грошових коштів, отриманих від реалізації товару.

Суд вважає дилерський договір № 102 від 02.04.2007р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання умов договору позивачем відповідачу згідно прийомо - здаточного акту від 28.08.2008р. для подальшої реалізації був переданий автомобіль марки ЛАДА 11183 № кузова ХТА 11183080165808 загальною вартістю 51300грн., за який 02.09.2008р. була внесена передплата у розмірі 5 130грн. Несплаченою залишилася сума у розмірі             46 170грн.

Згідно прийомо - здаточного акту від 04.09.2008р. для подальшої реалізації був переданий автомобіль марки ЛАДА –21703, № кузова ХТА 21703080138850 загальною вартістю 57100грн., за який 05.09.2008р. була внесена передплата у розмірі 5 710грн. Несплаченою залишилася сума у розмірі 51 390грн.

Вищезазначені автомобілі були реалізовані відповідачем у період 01.09.2008р. та 05.09.2008р., що підтверджено листами про оформлення реєстраційних документів на автомобілі та виписками довідок-рахунків, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з п.2 додатку № 102 до договору отримані від реалізації автомобілів грошові кошти, дилер перераховує протягом одного банківського дня на рахунок підприємства у повному обсязі.

30.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1/10-581, в якій пропонував сплатити існуючу заборгованість та суму пені, однак відповідач залишив її без відповіді та реагування.

Станом на 12.01.2009р. грошові кошти за реалізацію автомобілів на рахунок позивача не надходили.

У зв'язку з тим, що до теперішнього часу відповідач не розрахувався з позивачем за реалізований товар відповідно до договору, то позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, основну суму боргу в розмірі 97560,00грн. та неустойку в розмірі 8311,00грн., передбачену п.8.2 договору.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на дилерський договір   №102 від 02.04.2007р., додаток №102, прийомо –здаточні акти, копії листів про оформлення реєстраційних документів, претензію №1/10-581 від 30.10.2008р., заяву від 01.04.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за реалізований товар на суму 97 560грн.00коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення дилером строків повернення товару, встановлених п.2.3, 3.3 діючого договору, він сплачує підприємству неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості несвоєчасно поверненого товару. Така ж сама відповідальність настає для дилера і у випадку несвоєчасного перерахування на рахунок підприємства грошових коштів, отриманих від реалізації товару.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 02.09.2008р. по 12.01.2009р. у розмірі 8 311грн.00коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.174, 193, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільного українсько-російського підприємства в формі закритого акціонерного товариства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м. Донецьк  про стягнення заборгованості у розмірі  97 560грн.00коп.,  неустойки у розмірі 8 311грн.00коп., а всього                                 105 871грн.00коп., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАН-ПРИ ДОНБАС” м.Донецьк (83016, м. Донецьк, пр.Ленінський,55А,  фактична адреса: 83055, м. Донецьк, ву.Р.Люксембург, 2, ЄДРПОУ 34687310) на користь Спільного українсько-російського підприємства в формі закритого акціонерного товариства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” м. Донецьк (83085, м.Донецьк, вул.Баумана,10, ЄДРПОУ 13481225) заборгованість у розмірі                                              97 560грн.00коп.,  неустойку у розмірі 8 311грн.00коп., а всього 105 871грн.00коп., держмито у сумі 1059 грн.88коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Рішення оголошено у судовому засіданні 01.04.2009року.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3—сторонам у справі