Постанова

від 03.09.2013 по справі 826/8424/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

03 вересня 2013 року № 826/8424/13-а

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 № 0000001071720/1997, № 0001061720/1998

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0000001071720/1997, № 0001061720/1998.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку СГД - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року. За наслідком перевірки було складено акт від 10.04.2013 року № 1660/1720/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, послуг позивачу контрагентами ТОВ «Скай метр», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Екітем», ТОВ «Селанія», ТОВ «Компанія Алексус ЛТД», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Зінат», ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «САН ЕНД ФАН», ТОВ «Грифон Консалт» (далі - разом або окремо Контрагенти/Контрагент), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Вказаний висновок обумовлений наявністю пояснень директорів/засновників Контрагентів про їх неприналежність до господарської діяльності таких товариств.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 № 0001061720/1998 (за основним платежем 199574,87грн., за штрафними санкціям - 99787,44грн) № 0000001071720/1997 (за основним платежем - 235266,67грн, за штрафними санкціями - 117633,34грн).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з Контрагентами.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на безтоварний характер операцій позивача з Контрагентами, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру.

Позивач подав суду документи власної господарської діяльності з Контрагентами та заявив про розгляд справи за своє відсутності.

Як вбачається судом з наданих документів позивач мав відносини з ТОВ «Альфакем Україна», які полягали в придбанні цементу в обсязі 46 тон (рахунок-фактура № СФ-0000797 від 15 травня 2012р.), щебеня в обсязі 160 тон, цементу в обсязі 40 тон, проволоки в'язальної (рахунок фактура № СФ-000798 від 16 травня 2012р.), піску річкового 100 тон, цегли, цементу (рахунок-фактура № СФ-0000831 від 5 червня 2012р.). До них також позивачем долучені відповідні видаткові і податкові накладні. Інші документи не надано суду.

У ТОВ «Віннерком» позивач придбавав арморит 9,9 тон (рахунок-фактура № СФ-0000052 від 31.01.2012), пісок річковий 700 тон (рахунок-фактура № СФ-0000100 від 02.02.2012р., рахунок-фактура № СФ-0000180 від 23.02.12.), цемент 10 тон (рахунок-фактура № СФ-0000179 від 23.02.12),. До них також позивачем долучені відповідні видаткові і податкові накладні. Інші документи суду не надано.

У ТОВ «Екітем» позивач придбава Чорнозем 95 куб.м., та пісок річковий 800 тон (рахунок-фактура № СФ-0001277 від 06.07.2012 року), пісок річковий у кількості 495 тон (рахунок-фактура № СФ-0001876 від 23.07.2012), здійснення організації перевезень (рахунок-фактура № СФ -0001908 від 25.07.2012, № СФ-0001947 від 31.07.2012, № СФ-0001954 від 09.08.2012р., № СФ-0001960 від 10.08.2012р.).

У ТОВ «Селанія» позивач придбавав грунт в обсязі 2500тон (рахунок-фактура № СФ-0000103 від 07 серпня 2012р.), пісок річковий 400 тон (рахунок-фактура № СФ-0000104 від 10.08.12р., № СФ-0000107 від 20.08.12р. - 850тон, № СФ-0000395 від 10.09.2012 - 975 тон., № СФ-0000396 від 28 вересня 2012р. - 975 тон, № СФ-0000486 від 02.10.12року - 390 тон, № СФ-000487 від 15.10.12р. - 875 тон).

У ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» позивач придбавав щебінь в обсязі 125 тон (рахунок-фактура № СФ-0000501 від 14.03.2012р., № СФ -0000681 від 09 квітня 2012р. - 180 тон), пісок річковий -1000тон та щебінь 82 тони (рахунок-фактура № СФ-0000595 від 19 березня 2012р, № СФ-0000635 від 29.03.2012 пісок - 254 тони, щебінь 67 тон), бетон, портландцемент, пісок (рахунок-фактура № СФ-0000663 від 5 квітня 2012р.), цегла (рахунок-фактура № СФ-0000685 від 11 квітня 2012р.) та інш.

У ТОВ «Ювілайт» позивач придбавав аналогічні виду товару як у інших Контрагентів: пісок річковий 250 тон (рахунок-фактура № СФ-0000446 від 17 серпня 2012р., № СФ-0000493 від 31.08.12р. - 420 тон), рекламні послуги згідно рахунку-фактури № СФ-000995 від 12 жовтня 2012р.

Згідно положень статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001 Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством ; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж , інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацем 8 пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено Постановою КМ України "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" № 207 від 25.02.2009) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення .

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пп.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри . Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Враховуючи вказане, вагові обсяги поставок товару, ті обставини, що позивач здійснює перевезення вантажів наявним у нього автомобільним транспортом, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень податкової служби про безтоварний характер операцій з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Екітем» , ТОВ «Селанія», ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», ТОВ «Ювілайт» оскільки належні документи, які передбачаються законодавством України для переміщення вантажів від продавця до покупця позивачем суду не надано.

Виписки з бухгалтерських карт рахунків позивача судом до уваги не приймаються, оскільки вони є вторинними документами, адже бухгалтерські відомості формуються на підставі первинних документів суб'єкта господарювання, які у позивача у відповідній частині (щодо перевезення товару від продавця) відсутні.

У ТОВ «Форсаж-Медіапроект» позивач придбавав рекламні послуги згідно рахунку-фактури № СФ-0001110 від 19.04.12р., № СФ-0001415 від 11.05.2012р., № СФ-0001416 від 28.05.12р., № СФ -0001481 від 21.06.2012р.

У ТОВ «Компанія Грифон Консалт» позивач придбавав рекламні послуги згідно рахунку-фактури № СФ-0000277 від 27 липня 2012р.,№ СФ-0000278 від 09 серпня 2012р.,№ СФ-0000277 від 27 липня 2012р.,№ СФ-0000278 від 09 серпня 2012 р.

У ТОВ «Зінат» позивач придбавав юридичні послуги згідно рахунку-фактури № СФ0000390 від 31 липня 2012р., № СФ-0000515 від 09.08.2012р.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від 16.07.1999) Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Як вбачається з документів Контрагента ТОВ «Зінат» надавалися позивачу юридичні послуги. Проте вказане не є належним в цілому та повним підтвердженням факту надання цих послуг, оскільки з первинних документів неможливо встановити зміст та обсяги таких послуг (як-то: супроводження відповідної судової справи, надання конкретного юридичного висновку, заявки клієнта на консультацію, детальний розрахунок витраченого часу і його, у зв'язку з цим, оплати та інш. ).

Теж саме стосується відносин з ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», оскільки не вдається можливим встановити зміст рекламних макетів (відсутні Контрольні рекламні макети (Див. Договір про надання рекламних послуг від 05 липня 212 № 12705)) та їх існування, місця розміщення реклами («адресна програма» відсутня - Див. Договір про надання рекламних послуг від 05 липня 212 № 12705).

Відносини позивача з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за договором № 1242 від 02 квітня 2012р. Належним чином не підтверджуються, оскільки відсутні у суду документи щодо макетів рекламних постерів, банерів для мережі Інтернет, доказів щодо фактичного розміщення реклами.

Надані до позовної заяви фотоматеріали біл-бордів судом не можуть прийняті як належні, оскільки на вказаних матеріалах відсутні відомості приналежності рекламних носіїв Контрагентам-рекламодавцям позивача.

У ТОВ «САН ЕНД ФАН» позивач придбавав комплектуючі для автомобілів р/ф № СФ-000396 від 19.03.2012р, № СФ-000397 від 20.03.2012р.,№ СФ-000752 від 07 травня 2012р. , та інш. Договором поставки № 12-03/1 від 01 березня 2012 року відпуск товару здійснюється самовивозом цілодобово або доставляється продавцем (п.3.1. Договору). Як вбачається з вказаного договору місцезнаходження позивача м. Ніжин, ТОВ «САН ЕНД ФАН» - м. Київ. Вказане (територіальна віддаленість продавця і покупця) обумовлює необхідність наявності документів у позивача щодо відрядження, або перевезення, пересилання (отримання) товарів поштовими службами. Проте такі документи позивачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд погоджується з висновками податкової інспекції про фактично безтоварний характер операцій позивача з Контрагентами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Враховуючи вищенаведене, обставини викладені у Акті перевірки, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог і відмові у їх задоволення.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк