Постанова

від 02.09.2013 по справі 826/8649/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

02 вересня 2013 року № 826/8649/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елпо Україна» ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 № 001552220 та № 001562220

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елпо Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) та просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 001552220 та № 001562220.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елпо Україна» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Танкор», ТОВ «БВТФ Стандарт», ТОВ «ТКФ «Партнер», ТОВ «Будівництво Монтаж Інтер'єри», ТОВ «Каліопс», ТОВ «АБГ «Моноліт» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012. За наслідком перевірки було складено акт № 481/22-222-36301549 від 06.02.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 53 377 грн. за четвертий квартал 2011 року та перший квартал 2012 року;

- п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 47 106 грн. за жовтень, грудень 2011 року та квітень 2012 року.

Зазначені порушення встановлено по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ТКФ «Партнер» (код ЄДРПОУ 37589887).

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 001552220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 550 грн. (53 377 грн. за основним платежем та 4 173 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 001562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 70 659 грн. (47 106 грн. за основним платежем та 23 553 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «ТКФ «Партнер».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів: договору № 2511 від 20.10.2011, згідно з мовами якого ТОВ «ТКФ «Партнер» (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Елпо Україна» (замовнику) продукцію відповідно до специфікацій, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар, специфікації до вказаного договору №1 від 20.10.2011, №2 від 27.12.2011, №3 від 01.02.2012, рахунки, видаткові і податкові накладні. На підтвердження здійснення розрахунків суду надано роздруковані банківські виписки по рахунку позивача.

Також позивачем надано докази використання придбаного за договором № 2511 від 20.10.2011 у подальшій господарській діяльності (копії договорів, специфікацій, видаткових та податкових накладних, довіреностей, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних).

При цьому, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на відсутність товарно-супровідних документів відправника (виробника) відповідно до умов п.5.1 договору № 2511 від 20.10.2011, зокрема товарно-транспортних накладних та дорожніх листів автомобіля, оскільки зазначеним договором не визначено, за наявності яких саме товарно-супровідних документів здійснюється прийом товару. Такими документами можуть бути і товарні накладні, рахунки-фактури тощо.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «ТКФ «Партнер» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у акті ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТКФ «Партнер».

З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення .

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

В той же час, висновки Акту перевірки позивача стосуються ТОВ «ТКФ «Партнер», а не ТОВ «Елпо Україна».

Разом з тим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 24.04.2013 у справі №2а-4668/12/2670).

Крім того, суд не вважає належними доказами безтоварності операцій між позивачем та його контрагентом постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м.Києві від 16.08.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно за попередньою згодою групою осіб за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, та протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 09.08.2012 з огляду на наступне.

Згідно із ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 (далі - КПК), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом (ст.30 КПК). Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди (ст. 33 КПК).

Ст.84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з ч.2 ст.23 КПК, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (ст.396 КПК).

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, вказані у протоколі допиту чи постанові про порушення кримінальної справи відомості повинні бути підтверджені виключно судовими рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою ї підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом) та рішенням Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011.

Разом з тим, покликання у Акті перевірки на фіктивність/недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані повідомлення-рішення - визнанню протиправними і скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 №001552220 та №001562220 визнати протиправними і скасувати.

Судові витрати в сумі 1282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 09 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елпо Україна» (код ЄДРПОУ 37589887) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 26088819).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк