Ухвала

від 21.11.2013 по справі 826/8649/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8649/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпо Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 року № 001552220 та № 001562220.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та визначено суму грошового зобов'язання, так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, підтримали апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що доводи позивача щодо реальності та товарності операцій х контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елпо Україна» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Танкор», ТОВ «БВТФ Стандарт», ТОВ «ТКФ «Партнер», ТОВ «Будівництво Монтаж Інтер'єри», ТОВ «Каліопс», ТОВ «АБГ «Моноліт» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт № 481/22-222-36301549 від 06.02.2013 року яким встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 53 377 грн. за четвертий квартал 2011 року та перший квартал 2012 року; п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 47 106 грн. за жовтень, грудень 2011 року та квітень 2012 року. Зазначені порушення встановлено по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ТКФ «Партнер».

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 001552220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57 550 грн. (53 377 грн. за основним платежем та 4 173 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 001562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 70 659 грн. (47 106 грн. за основним платежем та 23 553 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

На думку податкового органу, відсутня реальна можливість здійснення господарських операцій у позивача з контрагентом ТОВ «ТКФ «Партнер», оскільки не встановлено передачу ТМЦ (надання робіт/послуг) між позивачем та його контрагентом-постачальником.

Встановлено, що між ТОВ «Елпо Україна» та ТОВ «ТКФ «Партнер» укладено договір № 2511 від 20.10.2011 року, згідно з мовами якого ТОВ «ТКФ «Партнер» (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Елпо Україна» (замовнику) продукцію відповідно до специфікацій, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар, специфікації до вказаного договору №1 від 20.10.2011, №2 від 27.12.2011, №3 від 01.02.2012.

За вказаним договором позивачу поставлено електромеханічну продукцію.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження господарських відносин з контрагентом, апелянтом надано суду накладні №32, №48, №8.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договору позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Позивачем надано договір № 2511 від 20.10.2011 року, рахунки, видаткові і податкові накладні.

На підтвердження здійснення розрахунків суду надано роздруковані банківські виписки по рахунку позивача.

Позивачем надано докази використання придбаного за договором № 2511 від 20.10.2011 у подальшій господарській діяльності (копії договорів, специфікацій, видаткових та податкових накладних, довіреностей, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних).

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

На час здійснення господарських правовідносин контрагент позивача був зареєстрований в органах ДПС України платником податків, платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи були діючими.

Щодо посилання апелянта на фіктивність укладеного договору, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для скисання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно-транспортних документів не може бути підставою для автоматичного позбавлення позивача права на податковий кредит.

Апелянт також вказує, що доказами безтоварності операцій між позивачем та його контрагентом є постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 16.08.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно за попередньою згодою групою осіб за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, та протокол допиту свідка від 09.08.2012 року.

Однак, колегія суддів не приймає вказані докази як беззаперечний факт фіктивності господарських відносин позивача з контрагентом, так як відсутній вирок по вказаній справі.

Вказані у протоколі допиту чи постанові про порушення кримінальної справи відомості повинні бути підтверджені виключно судовими рішенням, винесеним в порядку КПК України з перевіркою ї підтвердженням їх відповідності вимогам, визначеним процесуальним законом (кодексом) та рішенням Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року.

Крім того, згідно ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпо Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27.11.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.