Постанова

від 03.09.2013 по справі 5020-1290/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 5020-1290/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 року у справі господарського суду№ 5020-1290/2012 міста Севастополя за заявоюУправління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя доГромадської організації "Руський равелін" про порушення справи про банкрутство за відсутності явки у судове засідання представників у часників провадження,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.11.2012 року порушено провадження у справі №5020-1290/2012 про банкрутство Громадської організації "Руський равелін" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя (далі - ініціюючого кредитора) за процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-XII від 14.05.1992 року, зі змінами та доповненнями) (далі -Закону) (а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 року (суддя Юріна О.М.) провадження у справі №5020-1290/2012 припинено, зобов'язано Державного реєстратора Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України про припинення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - Громадської організації "Руський равелін", докази надати суду (а.с. 54 - 57). Судове рішення мотивоване ненаданням ініціюючим кредитором належних доказів безспірності грошових вимог до боржника, а також встановленням судом обставин порушення даної справи про банкрутство щодо громадської організації, яка не здійснює підприємницької діяльності, у зв'язку з чим не може бути суб'єктом банкрутства, виходячи з приписів частини 3 статті 209

Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Громадської організації "Руський равелін" за спеціальною процедурою згідно статті 52 Закону, обґрунтовуючи неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповнотою дослідження обставин справи.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Євдокімова І.В., суддів: Антонової І.В., Градової О.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 року - без змін з тих же підстав (а.с. 84 - 87).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.01.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2012 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про порушення справи про банкрутство Громадської організації "Руський равелін" за спеціальною процедурою згідно статті 52 Закону, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 14, 17, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 19 Закону України "Про об'єднання громадян", а також неповною дослідження обставин справи. Також ініціюючий кредитор зазначав про те, що провадження у справі про банкрутство було порушено за статтею 52 Закону з огляду на відсутність громадської організації за місцем реєстрації та неподання податкової звітності з березня 2011 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 16.01.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України .

Розділом VI "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань .

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону, про що роз'яснено пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Перелік документів, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство, міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 209 ГК України, суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності .

Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Частиною 1 статті 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статей 85, 86 Цивільного кодексу України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про об'єднання громадян", чинного на момент створення Громадської організації "Руський равелін", об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Отже, якщо громадська організація поряд зі своєю основною діяльністю, що спрямована на задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів її членів, не здійснює підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, то зазначене виключає можливість порушення щодо неї справи про банкрутство.

Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009 року, законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмета спору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначивши, що безспірність грошових вимог підтверджена рішеннями №307 від 29.12.2010 року та №266 від 24.03.2011 року про застосування до боржника фінансових санкції на суму 77, 44 грн. та пені на суму 32, 91 грн. та рішенням №99 від 13.04.2011 року про застосування до боржника фінансових санкцій на суму 170 грн. Також безспірність грошових вимог ініціюючий кредитор мотивував копіями постанов про повернення виконавчих документів від 09.10.2012 року у зв'язку з неможливістю з'ясувати місцезнаходження боржника (а.с. 52, 48, 50).

Розглянувши матеріали справи про банкрутство, порушеної ухвалою суду від 21.11.2012 року за статтею 52 Закону, суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження у справі, як безпідставно порушеного, з огляду на те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника складаються лише із сум штрафних (фінансових) санкцій, тому не є безспірними згідно приписів абзацу 8 статті 1 Закону. При цьому, судом першої інстанції зазначено про те, що встановлення обставин відсутності належних доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що є необхідною передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство, виключає необхідність дослідження судом наявності спеціальних підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Також судом першої інстанції встановлено, що боржник є громадською організацією, метою діяльності якої є задоволення та захист соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, освітніх, спортивних та інших спільних інтересів членів організації, про що зазначено у Свідоцтві про реєстрацію об'єднання громадян №972 від 16.04.2010 року та Статуті Громадської організації "Руський равелін"; вид економічної діяльності боржника за КВЕД 91.33.0 - діяльність громадських організацій, не віднесених до інших групувань (а.с. 32, 34 - 39, 40).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ініціюючим кредитором не доведено здійснення боржником підприємницької діяльності. Судом встановлено, що Громадська організація "Руський равелін", не здійснює підприємницької діяльності поряд зі своїм основним видом діяльності, тому не є суб'єктом банкрутства.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі ухвали від 12.12.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про припинення безпідставно порушеного провадження у справі про банкрутство за особливостями згідно зі статтею 52 Закону з підстав недоведення ініціюючим кредитором безспірності грошових вимог до боржника та визначенням судами правового статусу боржника як громадської організації, яка поряд зі своєю основною діяльністю не займається підприємництвом, що, у свою чергу, виключає можливість порушення щодо неї справи про банкрутство та вважає їх такими, що узгоджуються з приписами статей 42, 209 ГК України, статей 1, 5, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та роз'ясненнями згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судами обставин, що мають значення для справи, зокрема, спірних доказів - виконавчих проваджень по стягненню фінансових санкцій з боржника, на обґрунтування безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника та наявності спеціальних підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на зазначені вище приписи закону про банкрутство, які виключають можливість визначення безспірними та порушення провадження у справі про банкрутство на підставі грошових вимог, які за своєю правовою природою є фінансовими санкціями, з огляду на встановлення судами правового статусу боржника, як громадської організації, що не займається підприємницькою діяльністю та не може бути суб'єктом банкрутства.

З огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає правових підстав для скасування прийнятих ними рішень, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 року у справі №5020-1290/2012 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

В.Я. Погребняк