Рішення

від 26.03.2009 по справі 29/98-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/98-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2009 р.                                                            Справа № 29/98-09

вх. № 1754/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

розглянувши справу за позовом АТ "Нетбрідж транзіт інк", м. Панама  

до  ПП "АЗЧ-Сервіс", с. Тернова  

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

  позивач - акціонерне товариство «НЕТБРІДЖ ТРАНЗІТ ІНК» - звернувся догосподарського суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № АС/П003-91 від 16 лютого 2009 року укладеного між приватним підприємством „АЗЧ-СЕРВІС” та приватним підприємством „Південь-Автоленд”.

В призначеному 26 березня 2009 року засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить суд позов задовольнити. Відповідачі письмового відзиву на позовну заяву не надали, проте Відповідач 1 забезпечив явку свого представника в призначене судове засідання. Відповідач 2 та третя особа в судове засідання не з'явились. Про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представник Відповідача 1 проти задоволення позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановив наступне.

Позивач - акціонерне товариство «НЕТБРІДЖ ТРАНЗІТ ІНК» є власником приватного підприємства «АЗЧ-СЕРВІС» (надалі Відповідач 1) на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2009 року, згідно з яким позивачем була придбана 100%  частка  статутного капіталу Відповідача 1.

16 лютого 2009 року ПП «АЗЧ-СЕРВІС»  був укладений договір поставки №  АС/П003-91 з приватним підприємством «Південь –Автоленд» (надалі Відповідач 2). Згідно з цим договором Відповідачем 1 були продані  Відповідачу 2 запасні частини до автомобілів на загальну суму 123913354,94 грн.

Позивач вважає, що вказаний договір, який був укладений Відповідачем 1 та Відповідачем 2   суттєво порушує права  Позивача та третіх осіб, був укладений з перевищенням директором ПП „АЗЧ-СЕРВІС” своїх повноважень наданих йому Статутом підприємства.

В момент здійснення правочину, що оспорює Позивач, весь товар, що був предметом договору поставки № АС/П003-91 від 16 лютого 2009 року знаходився в заставі у третьої особи – закритого акціонерного товариства  „Альфа-Банк” на підставі договору застави товарів в обороті  № 1082/08 від 13 грудня 2008 року.

Згідно із підпунктом 4.4.4. пункту 4.4. договору заставодавець (ПП „АЗЧ-СЕРВІС”) зобов'язаний негайно повідомляти заставодержателя про загрозу та про факти пошкодження, псування, погіршення стану чи знищення (загибель, втрату) предмета застави, а також про будь які обставини, що можуть негативно вплинути на права заставодержателя за цим договором. До моменту укладення договору поставки № АС/П003-91 від 16 лютого 2009 року заставодержатель (ЗАТ „Альфа-Банк”) не був повідомлений про майбутню реалізацію всього товарного залишку ПП „АЗЧ-СЕРВІС” , що є предметом договору застави. Згідно із договором застави загальна вартість заставлених товарів склала 51779756,00 грн. Реалізація товару була здійснена на загальну вартість 123913354,94 грн. Таким чином, Відповідач 1 був зобов'язаний повідомити заставодержателя про відчуження  предмета застави, а також товарів, що могли замінити предмет застави. Згідно з пунктом 4.4.6. договору застави ПП „АЗЧ-СЕРВІС” зобов'язаний негайно здійснити таку заміну  у разі відчуження предмету застави. Водночас, така заміна предмету застави не була здійснена Відповідачем 1, в порушення вимог пункту 4.4.6. договору застави товарів в обороті № 1082/08 від 13 грудня 2008 року.

Проте, зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.  Так, відносини щодо передання товарів в обороті врегульовано Законом України "Про заставу". Відповідно до ст. 42 ЗУ "Про заставу" заставодавець – ПП "АЗЧ-Сервіс" при заставі товарів в обороті зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил розділу ІІІ цього закону. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості (ст. 43 ЗУ "Про заставу"). Відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. Тобто, виходячи з аналізу наведених норм, законодавством не заборонено відчуження заставлених товарів в обороті. Закон не ставить в залежність дійсність  угод від того чи був їх предмет переданий в заставу за договором застави з третіми особами.

Крім того, відповідно до пункту 4.4.4. та пункту 4.4.6. договору застави товарів в обороті  № 1082/08 від 13 грудня 2008 року заставодержатель дозволив відчуження предмету застави. Відповідно до умов договору застави Відповідач 1 при відчуженні товарів повинен лише замінити його на інше. Будь-яких умов щодо заборони відчуження, а також вимог щодо отримання у заставодержателя попередньої згоди на відчуження товарів договір застави не містить.

Відповідно до пункту 7.5 статуту Відповідача 1 7.5   Виконавчим органом Підприємства є Директор. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства і підпорядкований Власнику у рамках компетенції і прав, визначених Статутом.

Відповідно до пункту 7.6. статуту директор підзвітний Власнику і організує виконання його рішень. Він не вправі приймати рішення обов'язкове для учасників Підприємства. Пунктом 7.7. статуту надані директору права, згідно з якими він без доручення діє від імені Підприємства, представляє  його у відносинах з органами державної влади та самоврядування, управліннями, правоохоронними органами, а також іншими юридичними і фізичними особами; розпоряджається  у встановленому порядку майном  та  коштами  Підприємства, укладає  договори (угоди) видає  довіреності,  відкриває  в   установах  банків  поточний  та  інші  рахунки; організовує бухгалтерський облік, звітність та несе відповідальність за їх повноту та достовірність. Здійснює  інші  повноваження,  що  обумовлені  законодавством  i  Статутом  Підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів учасників та/або зборів трудового колективу. Тобто, статутом не встановлено будь-яких обмежень повноважень директора на укладення правочинів в залежності від їх суми, виду розрахунку, оптового чи роздрібного продажу/купівлі товару. Проте. Власник підприємства не має права втручатися в ведення господарської діяльності позивача.

Є безпідставним твердження позивача про те, що Договір поставки № АС/П003-91 від 16 лютого 2009 року передбачає поставку товарів  до моменту його оплати покупцем, а також можливість розрахунку за поставлені товари з використанням векселів як підставу для визнання його недійсним, оскільки законодавством не заборонений вексельний розрахунок за поставлені товари.

Посилання Позивача на порушення його прав є необґрунтованим, оскільки із матеріалів справи видно, що власником майна на час укладення угоди про поставку товарів була юридична особа – ПП "АЗЧ-Сервіс". Укладеними угодами безпосередніх прав позивача не порушено, оскільки власником майна були юридична особа – ПП "АЗЧ-Сервіс", а не позивач. Відповідно до статуту відповідача 1 останній має повне право розпоряджатися майном та коштами підприємства, вільно та без окремо виданих повноважень власника, лише на підставі статуту укладає договори (угоди, контракти). Відповідно до законодавства України підприємство є власником майна, переданого йому у власність засновниками та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Право на звернення до суду із вимогою про визнання правочинів недійсними мають сторони, між якими укладено правочини, та інші особи, безпосередньо права яких порушено.

До прав позивача, як учасника підприємства належить право брати участі в управлінні, брати участі у розподілі дивідендів, одержувати інформацію про діяльність підприємства і т.п. Тобто до прав учасника підприємства не належить право ведення господарської діяльності. Позивач не є стороною в угодах, указаних у судових рішеннях, і безпосередньо його прав ці угоди не зачіпають.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів суду обґрунтованість своїх вимог щодо неправомірності укладання згадуваного договору.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. Окрім того, у діях сторін була головна ознака правочину - спрямованість на встановлення припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Тобто волевиявлення учасників правочину відповідає їхній дійсній волі. Позивачем не доведено, що оскаржуваний договір суперечить цьому Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

ВИРІШИВ:

Суддя