Постанова

від 01.04.2009 по справі 1/315

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/315

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 1/315

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Поляк О.І.

 суддів:            Капацин  Н.В.

          Калатай  Н.Ф.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Кукушкін К.М. (дов. № 397 від 31.03.2009р.);

 від відповідача - Любін О.І. (дов. № 324/04/30 від 22.01.2009р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4"

 на рішення господарського суду м.Києва від 16.01.2009

 у справі № 1/315 (суддя Мельник В.І.)

 за позовом                               відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 4"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 37 728,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Рада – 4” про стягнення з останнього на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”               11 298,92 грн. основного боргу та 5 496,03 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 1/315 від 16.01.2009р. позов відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія Київводоканал” задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Рада-4” на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 6 932,65 грн. основного боргу, 5 939,19 грн. інфляційної складової боргу, 167,93 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, на виконання умов договору № 01219/5-02 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 25.10.2002р., за період з 01.05.2007р. по 01.10.2008р. надано товариству з обмеженою відповідальністю “Рада-4” послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 58 748,70 грн. Проте, товариство з обмеженою відповідальністю “Рада – 4”, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, за надані відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” послуги, у повному обсязі не розрахувалось. Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 14.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009р. становить 6 932,65 грн. А тому вимоги відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Рада-4” заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 6 932,65 грн. Також місцевий господарський суд, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 939,19 грн. інфляційної складової боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рада-4” не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 1/315 від 16.01.2009р. скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640 від 03.11.2008р. “Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого водопостачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води”, на підставі якого відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” визначається вартість наданих товариству з обмеженою відповідальністю “Рада-4” послуг з водопостачання та водовідведення, постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 8/131 від 24.01.2008р. визнано протиправним та скасовано.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

25.10.2002р. між відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (надалі – Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Рада - 4” (надалі – Абонент) укладено договір № 01219/5-02 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (надалі – Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. за № 65.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісяця представником Постачальника.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору Абонент розраховується за надані послуги в порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи Абонента.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконані цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

У відповідності до п. 7.1. Договору, даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.10.2008р. відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, згідно умов Договору, надано товариству з обмеженою відповідальністю “Рада-4” послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 58 748,70 грн. (з урахуванням знижки).

Факт надання відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” вищезазначених послуг на загальну суму 58 748,70 грн. товариство з обмеженою відповідальністю “Рада-4” не заперечує.

Актом звірки взаєморозрахунків від 14.01.2009р., сторони погодили, що станом на 01.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги з водопостачання та водовідведення становить 6 932,65 грн.

Задовольняючи позов відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”, місцевий господарський суд визнав правомірним вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6 932,65 грн. основного боргу та           5 939,19 грн. інфляційної складової боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

З 01.01.2004р. набрали чинності Господарський та Цивільний кодекси України від 16.01.2003р.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами щодо виконання умов Договору продовжують існувати і після набрання чинності Господарським та Цивільним кодексом України, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Господарського і Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договору, станом на 01.10.2008р. відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, надано товариству з обмеженою відповідальністю “Рада-4” послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 58 748,70 грн.

Проте, за надані відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” послуги, товариство з обмеженою відповідальністю “Рада-4”, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, у повному обсязі не розрахувалось.

Актом звірки взаєморозрахунків від 14.01.2009р., сторони погодили, що станом на 01.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім у відповідності до умов Договору послуги з водопостачання та водовідведення становить 6 932,65 грн.

Станом на день розгляду справи, доказів, які б свідчили про погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що ним обґрунтовано стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Рада-4” на користь відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 6 932,65 грн. заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає його обґрунтованим, а тому приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 939,19 грн. інфляційної складової боргу є такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2008 р. у справі № 8/131, якою скасовані розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.07. № 640, від 30.05.07. № 641, від 30.05.07. № 642, від 30.05.07. № 643, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана постанова не набрала законної сили, а повноваження щодо направлення справи на новий розгляд, як того просить апелянт, у суду апеляційної інстанції відсутні.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 1/315 від 16.01.2009р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 1/315 від 16.01.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рада – 4” без задоволення.

2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 1/315.

 Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Калатай  Н.Ф.

 06.04.09 (відправлено)