Постанова

від 04.09.2013 по справі 814/3618/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 вересня 2013 року Справа № 814/3618/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Щєдров Є. В.

від відповідача: Масюк А. М.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС", (вул. Нікольська, 61, оф.12,Миколаїв,54000)

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРБИС» (далі по тексту - Позивач, підприємство) звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів від 01.08.2013 року №0000882208 про збільшення суб'єкту господарювання грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на суму 1 529 788,00грн. - за основним платежем і 764 894,00грн. - за штрафними санкціями та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів від 01.08.2013 року №0000872208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 049 316,00грн. - за основним платежем та 524 658,00грн. - за штрафними санкціями, посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, що ґрунтуються на невмотивованих висновках про безтоварність господарських операцій з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів (далі по тексту - ДПІ) позов не визнала, посилаючись на правомірність оспорюваного рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що в період з 10.07.2013 року по 16.07.2013 року ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року та контрагентами постачальниками, за результатом якої складено акт перевірки від 18.07.2013 року № 46/22-08/36271258.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ИРБИС» п.134.1.1 ст.134, п.138.1.1, п.138.1, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.204, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 1049316грн. та заниження суму податку на додану вартість на 1 529 788,00грн..

При цьому, в обґрунтування висновку контролюючим органом зазначено, що операції ТОВ «ИРБИС» та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності. В обґрунтування висновку, контролюючим органом зазначено про недобросовісність постачальників в ланцюгах постачання другої, третьої, та четвертої ланки. Відсутність об'єктів оподаткування, на думку контролюючого органу, підтверджується інформацією, що міститься акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 26.04.2013 року №1266/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року» та акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ»», в яких зазначено про дослідження взаємовідносин ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з суб'єктами господарювання, з якими позивач не мав господарських відносин у перевіреному періоді.

Судом також встановлено, що 02.11.2011 року між ТОВ «ИРБИС» (покупець) та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №02-11-11 на умовах поставки EXW, відповідно до умов якого найменування, асортимент, кількість, вартість товару, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є додатками до Договору. На виконання умов угоди у перевіреному періоді ТОВ «ИРБИС» придбало у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» олію соняшникову для використання в межах господарської діяльності позивача на умовах поставки EXW - термінал ТОВ «Евері» (наливний) м.Миколаїв, вул.Громадянська,117 (Специфікація до договору від 26.11.2012 року №8, вид товару - українська нерафінована соняшникова олія на суму 5 996 096,00грн., Специфікація до договору від 30.01.2013 року №10, вид товару - українська нерафінована соняшникова олія на суму 3 182 634,10грн.). Крім того, на виконання домовленостей за договором комісії, що укладений між ТОВ «ИРБИС.» (комітент) та ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер), комісіонером 09.10.2012 року та 14.06.2012 року укладено зовнішньоекономічні контракти на експорт товару (нерафінованої олії соняшника, що придбана у ТОВ «ИРБИС») з нерезидентом OREXIM LIMITED, за умовами яких товар реалізовано на умовах поставки FOB Миколаїв та транспортовано трубопровідним транспортом через склад-термінал «Евері» (м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117) на територію Миколаївського морського торгівельного порту (акти здачі-приймання робіт від 03.12.2012 року №ОУ-0000474 між ТОВ ЮГЕКОТОП» (замовник) та ТОВ «Евері» (виконавець)).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.180.1 ст.180 ПК України платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Приписами п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із п.198.6 ст.198 ПК України слідує, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. У разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

Аналіз фактичних даних в контексті вказаних правових норм вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства є невмотивованими, а умовивід про безтоварність господарських операцій спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Так, на підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем надано: Договір купівлі-продажу від 02.11.2011 року № 02-11-11 між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТОВ «Ирбис.» (покупець); Специфікацію від 26.11.2012 року №8 до договору купівлі-продажу від 02.11.2011 року № 02-11-11 (вид товару - українська нерафінована соняшникова олія на суму 5 996 096,00 грн.); Акт приймання-передачі соняшникової олії від 26.11.2012 року №8; Видаткову накладну від 26.11.2012 року №РН-0000726 (608 МТ); Податкову накладна від 26.11.2012 року № 920 всього на суму з ПДВ - 5 996 096,00 грн.; Додаток № 8 до договору комісії від 02.11.2011 року № 02110 (перелік майна, що передається від комітента до комісіонера); Акт № 8 від 26.11.2012 року про приймання товару по кількості та якості; Звіт комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» від 20.12.2012 року; Звіт по валюті від 20.12.2012 року № 9; Вантажно-митну декларацію на підтвердження вивезення за межі митної території України 608 МТ соняшникової олії; Зовнішньоекономічний контракт від 09.10.2012 року № 0473/12 між ТОВ «ЮГЕКОТОП» (продавець) та OREXIM LIMITED, організаційно-правова форма - Private Limited Company, місцезнаходження - Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (покупець) із додатковими угодами; Акти про надання послуг від 29.11.2012 року № 679, від 03.12.2012 року № 689 між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та ТОВ «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна» про друк сертифікату лабораторного дослідження зразку соняшникової олії, аналізу соняшникової олії на вміст мінеральних олій; Акти здачі-приймання робіт від 03.12.2012 року № ОУ-0000474 між ТОВ ЮГЕКОТОП» (замовник) та ТОВ «Евері» (виконавець) про перевалку соняшникової олії на танкер «ALEYNA MERCAN»; Акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000343 між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та ПП «Сейболт-Україна» про інспекцію танкеру «ALEYNA MERCAN»; Коносамент (Bill of Lading), що підтверджує право власності OREXIM LIMITED на відвантажений товар; Радіологічний сертифікат на олію № 190-2149, виданий Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області;Сертифікат якості на олію від 04.12.2012 року № 13801/13803514/12; Ваговий сертифікат на олію № 13801/13803514/12; Сертифікат вмісту гідрокарбонату в олії від 04.12.2012 року № 13801/13803514/12; Сертифікат аналізу олії від 03.12.2012 року № 2012_1448NLUKR; Сертифікат здоров'я на імпортовану до Європейського Співтовариства соняшникову олію, що виробляється або відправляється із України №1329 від 03.12.2012 року, виданий Міністерством охорони здоров'я України; Звіт про смакові якості олії від 27.11.2012 року № 2012 1419NLUKR; Специфікація від 30.01.2013 року № 10 до договору купівлі-продажу від 02.11.2011 року № 02-11-11 (вид товару - українська нерафінована соняшникова олія всього на суму з ПДВ - 3 182 634,10 грн.); Акт приймання-передачі олії від 30.01.2013 року № 10 всього на суму з ПДВ - 1 528 398,0 грн.; Акт приймання-передачі олії від 31.01.2013 року № 10/1 всього на суму з ПДВ - 1 654 236,10 грн.; Видаткову накладну від 30.01.2013 року № РН-0000041 (150 МТ) на суму 1 528 398,0 грн.; Видаткову накладну від 31.01.2013 року № РН-0000042 (162,350 МТ) на суму 1 654 236,10 грн.; Податкову накладну від 31.01.2013 року № 45 на суму 1 654 236,10 грн.; Податкову накладну від 30.12.2013 року № 44 на суму 1 528 398,00грн.; Додаток до договору комісії від 02.11.2011 року № 02110 (перелік майна); Акт від 30.01.2012 року № 10 про приймання товару по кількості та якості; Акт від 30.01.2012 року № 10/1 про приймання товару по кількості та якості; Звіт комісіонера перед комітентом від 01.03.2013 року; Вантажно-митну декларацію на перевалку олії у кількості 312,350 МТ; Зовнішньоекономічний контракт від 14.06.2012 року №0418/12 між ТОВ «ЮГЕКОТОП» (продавець) та OREXIM LIMITED (організаційно-правова форма - Private Limited Company, місцезнаходження - Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії (покупець) із додатковими угодами; Коносамент та сертифікати на товару; Договір комісії від 02.11.2011 року №02110 між ТОВ «ИРБИС.» (комітент) та ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер) з додатковими угодами; Акти здачі-прийняття робіт між ТОВ «ИРБИС.» (комітент) та ТОВ «ЮГЕКОТОП» (комісіонер); Платіжні доручення про оплату за товар (олію) постачальнику - ТОВ «Саноіл Торг», та оплату комісійної винагороди комісіонеру ТОВ «ЮГЕКОТОП».

Отже, судження ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. В той же час, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, шляхом реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 26.04.2013 року №1266/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року» та акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ»», в даному випадку не мають правового значення (акти перевірки не може бути покладено в основу висновків щодо безтоварності або недійсності господарських операцій), оскільки вказані акти не стосуються перевірки господарських взаємовідносин з позивачем. До того ж, ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі № 826/5797/13-а, яка набрала чинності з 23.04.2013р., задоволено клопотання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме: заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в акті №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року»; заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» за період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р.» в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до ст. 134 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів.

Тобто, визначаючи правомірність включення доходів від реалізації товарів в розрахунок об'єкту оподаткування, неможливо не визнавати витрати, що формують їх собівартість. З урахуванням того, що доходи від реалізації товарів, які були придбані у ТОВ «Саноіл Торг» з метою подальшої реалізації на експорт по договору комісії, включені у розрахунок об'єкту оподаткування відповідного періоду і актом перевірки підтверджується правомірність їх віднесення до складу доходів, не визнання витрат, формуючих собівартість зазначених товарів, є порушенням податкового законодавства з боку контролюючого органу.

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З врахуванням того, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях порушень вимог ПК України, в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

Судження відповідача про відсутність у контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» (підприємств з якими позивач не мав жодних стосунків) достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції, не підтверджено достатніми та допустимими доказами, як і не підтверджується неможливість залучення до виконання господарських зобов'язань третіх осіб за цивільно-правовими угодами. Крім того, відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх виробничих потужностей. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, посилання ДПІ на наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, з яким позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведені перевірки були господарські операції між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг». Позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Позивач не може нести відповідальність за порушення іншими суб'єктами господарювання (не контрагентами), оскільки ним не формувалися податкові показники по господарських операціях з цими підприємствами. Безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Саноіл Торг» ознак фіктивності не має. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, в висновок щодо заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток є неправомірним.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування витрат у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, де зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем оспорюваних витрат при визначені податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартсіть.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті рішень, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01.08.2013року №0000882208.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від від 01.08.2013року № 0000872208.

Стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС" (код ЄДРПОУ 36271258).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний