Постанова

від 04.09.2013 по справі 908/1641/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 справа №908/1641/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: Міхантьєв М.Д. - довіреність б/н від 07.02.2013р., Чулой І.С. - довіреність б/н від 07.02.2013р. від відповідача:Дробишевський О.А. - довіреність б/н від 03.09.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 29.05.2013р. (повний текст підписано 03.06.2013р.) у справі№908/1641/13 (суддя Соловйов В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 588 178,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. у справі №908/1641/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 588 178,24 грн., з яких 556 226,75грн. сума основного боргу, 25 878,95грн. пеня, 5 175,53грн. - 3% річних, 897,01грн. втрати від інфляції грошових коштів - задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 556 226,75грн., пеню в розмірі 25 878,95грн., 3% річних в розмірі 5 175,53грн., інфляційні витрати в розмірі 897,01грн. В частині стягнення пені в розмірі 25 878,95грн. в задоволенні позову відмовлено.

Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія", м. Мелітополь подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення відповідачем умов договору поставки, оскільки в матеріалах справи відсутні передбачені договором заявки на поставку товару, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні. Крім того, скаржник зазначає, що в порушення умов договору та закону, позивач у односторонньому порядку змінив умови договору щодо порядку розрахунків та додаткові умови оплати сторонами не узгоджувались.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначили у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та відмові у задоволенні позову.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 588 178,24 грн., з яких 556 226,75грн. сума основного боргу, 25 878,95грн. пеня, 5 175,53грн. - 3% річних, 897,01грн. втрати від інфляції грошових коштів.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару №4 від 01.09.2012р., що є порушенням ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 556 226,75грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками-фактурами. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач не оплатив, у зв'язку з чим зобов'язання останнього на загальну суму 556 226,75грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, інфляційні витрати та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки товару №4 від 01.09.2012р. Вимоги про стягнення пені визнані судом необґрунтованими у зв`язку з відсутністю в договорі такої відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, 01.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (покупець) укладено договір поставки №4, на умовах якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти й своєчасно оплатити товар визначений в п.1.2 цього договору (п.1.1 договору).

Як зазначено в п.1.2 договору, предметом поставки за цим договором є ветеринарні препарати, кормові добавки, хімічні реактиви та товари для тварин, одиниця вимірювання та ціна яких зазначається у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину цього договору (надалі - товар).

Відповідно до п.3.1 договору, товар постачається окремими партіями на підставі заявок покупця на поставку і видаткових накладних, складених постачальником на їх основі. Покупець передає постачальнику заявки в письмовій формі будь-яким зручним способом, а саме: поштою, кур'єром, факсом. У термінових випадках заявка може передаватись по телефону, при цьому покупець зобов'язаний на вимогу постачальника до поставки товару підтвердити таку заявку в письмовій формі.

Згідно п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2012р.) відвантаження товару покупцеві здійснюється згідно з видатковими накладними. Покупець визначає наступних осіб, які без виписки додаткових довіреностей на отримання ТМЦ, протягом дії даного договору мають право отримувати товари та підписувати видаткові накладні від імені Покупця: начальник ОМТС Белинский О.Г.

Одночасно з поставкою кожної партії товару постачальник передає вищевказаним особам на об'єм поставленого товару рахунок на його оплату та податкову накладну (у разі поставки на умовах відстрочки платежу).

Як передбачено п.3.4 договору, товар вважається прийнятим за кількістю згідно з кількістю у видатковій накладній, за якістю - згідно з сертифікатом якості, виданим виробником товару.

Відповідно до п.4.1 договору, ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній. Загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних.

Покупець розраховується за товар шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку постачальника на оплату. Розрахунки за кожну окрему партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі (п.п.4.2, 4.3 договору).

Згідно із п.5.1 договору, покупець несе відповідальність за товар з моменту його отримання від постачальника. Покупець повинен виставити відповідні рекламації, що стосуються кількості і зовнішніх недоліків товару протягом трьох днів після його отримання і оформити їх документально.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року.

За твердженням позивача, на виконання умов договору поставки останній поставив відповідачу товар на загальну суму 556 226,75грн., що підтверджує підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними №РН-0000234 від 30.10.2012р. на суму 24 655,20грн.; №РН-0000235 від 02.11.2012р. на суму 2 442,00грн.; №РН-0000236 від 02.11.2012р. на суму 2 376,00грн.; №РН-0000237 від 02.11.2012р. на суму 29 937,96грн.; №РН-0000238 від 02.11.2012р. на суму 2 310,00грн.; №РН-0000239 від 02.11.2012р. на суму 37 417,68грн. з урахуванням коригуючої накладної №КН-000275 від 13.12.2012р. на суму -282,00грн. до видаткової накладної №РН-0000239 від 02.11.2012р.; №РН-0000241 від 12.11.2012р. на суму 2 361,36грн.; №РН-0000242 від 12.11.2012р. на суму 852,00грн.; №РН-0000243 від 12.11.2012р. на суму 24 244, 20грн.; №РН-0000244 від 12.11.2012р. на суму 5 954,40грн.; №РН-0000245 від 12.11.2012р. на суму 53 996,75грн.; №РН-0000246 від 14.11.2012р. на суму 28 863,60грн.; №РН-0000247 від 16.11.2012р. на суму 3 093,00грн.; №РН-0000248 від 16.11.2012р. на суму 810,00грн.; №РН-0000249 від 16.11.2012р. на суму 6 756,00грн.; №РН - 0000250 від 16.11.2012 на суму 22 804,80грн.; №РН-0000251 від 16.11.2012р. на суму 20 875,15грн.; №РН-0000253 від 22.11.2012р. на суму 28 791,72грн.; №РН-0000254 від 22.11.2012р. на суму 227,40грн.; №РН-0000255 від 22.11.2012р. на суму 5 281,80грн.; №РН-0000256 від 22.11.2012р. на суму 9 437,76грн.; №РН-0000257 від 22.11.2012р. на суму 2 403,60грн.; №РН-0000259 від 29.11.2012р. на суму 44 404,74грн.; №РН-0000260 від 29.11.2012р. на суму 11 011,20грн.; №РН-0000267 від 30.11.2012р. на суму 4 924,80грн.; №РН-0000270 від 30.11.2012р. на суму 14 177,28грн.; №РН-0000262 від 03.12.2012р. на суму 44 979,00грн.; №РН-0000263 від 03.12.2012р. на суму 8 148,00грн.; №РН-0000264 від 03.12.2012р. на суму 2 499,00грн.; №РН-0000268 від 07.12.2012р. на суму 44 941,51грн.; №РН-0000269 від 07.12.2012р. на суму 65 530,84грн.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 556 226,75грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Доказів надіслання вказаних рахунків-фактур на адресу відповідача матеріали справи не містять, однак колегія суддів вважає, що такі рахунки-фактури отримані відповідачем нарочно разом із поставленим за вищевказаними видатковими накладними товаром, оскільки у спірних видаткових накладних є посилання на відповідні рахунки. Тобто, відповідач був обізнаний із наявністю існування вказаних рахунків.

Крім того, сторонами був складений, скріплений печатками та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2012р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2012р. складає 1 761 364,75грн. Як свідчить зазначений акт звірки, відповідач підтвердив отримання товару від ТОВ "Осіріс-Вет", в тому числі і за видатковими накладними за договором поставки №4 від 01.09.2012р., а саме: №РН-0000234 від 30.10.2012р. на суму 24 655,20грн.; №РН-0000235 від 02.11.2012р. на суму 2 442,00грн.; №РН-0000236 від 02.11.2012р. на суму 2 376,00грн.; №РН-0000237 від 02.11.2012р. на суму 29 937,96грн.; №РН-0000238 від 02.11.2012р. на суму 2 310,00грн.; №РН-0000239 від 02.11.2012р. на суму 37 417,68грн. з урахуванням коригуючої накладної №КН-000275 від 13.12.2012р. на суму -282,00грн. до видаткової накладної №РН-0000239 від 02.11.2012р.; №РН-0000241 від 12.11.2012р. на суму 2 361,36грн.; №РН-0000242 від 12.11.2012р. на суму 852,00грн.; №РН-0000243 від 12.11.2012р. на суму 24 244, 20грн.; №РН-0000244 від 12.11.2012р. на суму 5 954,40грн.; №РН-0000245 від 12.11.2012р. на суму 53 996,75грн.; №РН-0000246 від 14.11.2012р. на суму 28 863,60грн.; №РН-0000247 від 16.11.2012р. на суму 3 093,00грн.; №РН-0000248 від 16.11.2012р. на суму 810,00грн.; №РН-0000249 від 16.11.2012р. на суму 6 756,00грн.; №РН - 0000250 від 16.11.2012 на суму 22 804,80грн.; №РН-0000251 від 16.11.2012р. на суму 20 875,15грн.; №РН-0000253 від 22.11.2012р. на суму 28 791,72грн.; №РН-0000254 від 22.11.2012р. на суму 227,40грн.; №РН-0000255 від 22.11.2012р. на суму 5 281,80грн.; №РН-0000256 від 22.11.2012р. на суму 9 437,76грн.; №РН-0000257 від 22.11.2012р. на суму 2 403,60грн.; №РН-0000259 від 29.11.2012р. на суму 44 404,74грн.; №РН-0000260 від 29.11.2012р. на суму 11 011,20грн.

Інші видаткові накладні за договором поставки, а саме: №РН-0000267 від 30.11.2012р. на суму 4 924,80грн.; №РН-0000270 від 30.11.2012р. на суму 14 177,28грн.; №РН-0000262 від 03.12.2012р. на суму 44 979,00грн.; №РН-0000263 від 03.12.2012р. на суму 8 148,00грн.; №РН-0000264 від 03.12.2012р. на суму 2 499,00грн.; №РН-0000268 від 07.12.2012р. на суму 44 941,51грн.; №РН-0000269 від 07.12.2012р. на суму 65 530,84грн., складені після здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків та складення вказаного акту.

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду, що спірна поставка товару по вищевказаним накладним здійснювалась саме на підставі укладеного між сторонами договору поставки №4 від 01.09.2012р., оскільки про це свідчить пряма вказівка на цей договір у видаткових накладних та рахунках-фактурах. Крім того, поставка товару відбувалась у період дії даного договору, а відповідачем не надано доказів в підтвердження укладення між сторонами інших договорів; найменування товару, який вказаний у накладних, відповідає предмету договору. Також у судовому засіданні 27.08.2013р. представники сторін зазначили, що інших договорів у період дії договору поставки №4 від 01.09.2012р. між сторонами не укладалось.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума отриманого на підставі договору поставки №4 від 01.09.2012р. товару складає 556 226,75грн., яку відповідач не оплатив до теперішнього часу.

Виходячи з чого, на думку позивача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленої за договором продукції, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 556 226,75грн., строк оплати якої настав за наведеними рахунками, з чим погодився місцевий господарський суд.

Проте, колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки, як зазначено вище, за змістом пункту 4.2 договору покупець розраховується за товар шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку постачальника на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена позивачем за наявними у справі видатковими накладними до здійснення відповідачем попередньої оплати за нього.

Пунктом 4.5 договору, передбачено, що в окремих випадках, за погодженням сторін , товар може постачатись покупцеві з відстрочкою платежу строком на 5 календарних днів з моменту його відвантаження покупцем. При цьому, у видатковій накладній проставляється дата кінцевого розрахунку за товар . Днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Наразі, матеріали справи не містять доказів наявності погодження сторін на постачання товару з відстрочкою платежу, а наявні у справі видаткові накладні не містять дати кінцевого розрахунку за товар, як то передбачено п.4.5 договору в разі відстрочення платежу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні передбачені п.3.1 договору заявки відповідача на постачання спірного товару. Твердження позивача про здійснення відповідачем таких заявок в усній формі матеріалами справи не підтверджено.

Таким чином, позивач, який без отримання попередньої оплати поставив продукцію відповідачу, в односторонньому порядку змінив умови договору стосовно порядку поставки та оплати продукції. Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Оскільки строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений, в даному випадку, апеляційний суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, місцевий суд помилково дійшов до висновку про те, що наявні у справі рахунки-фактури є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки наведені рахунки у своєму змісті не мають ознаки вимоги про сплату грошових коштів та не визначають порядку й строків розрахунків за поставлену позивачем продукцію.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів звернення в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлену продукцію, у зв'язку з чим, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, не настав.

В силу наведених вище обставин, дії позивача виключають кваліфікацію поведінки відповідача як порушення зобов'язання, оскільки за умовами договору відповідач несе обов'язок з оплати продукції, але цей обов'язок, враховуючи умови договору, не набув характеру боргу, а кореспондуюче цьому обов'язку право позивача не набуло характеру вимоги.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватися до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Виходячи з чого, суд вважає вимоги позивача безпідставними, у зв'язку з тим, що на момент подання позовної заяви до суду право позивача на стягнення грошових коштів в розмірі 556 226,75грн. не було порушено, оскільки не настав строк оплати, а відтак нарахування та заявлення до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованим.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на вищевказані висновки апеляційного суду та спростовані матеріалами справи.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. у справі №908/1641/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 588 178,24 грн., з яких 556 226,75грн. сума основного боргу, 25 878,95грн. пеня, 5 175,53грн. - 3% річних, 897,01грн. втрати від інфляції грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізької області витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5 881,78грн.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати наказ відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 27.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 30.08.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

Т.А. Шевкова