Постанова

від 06.09.2013 по справі 2а-5063/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2013 року № 2а-5063/12/2670 (вх. 10342)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр (далі - позивач, ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо збільшення податкових зобов'язань позивача протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0000662305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 № 2а 5063/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0000662305.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2013 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 справа № 2а 5063/12/2670 прийнята до провадження (суддя Патратій О.В.). У відповідності до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва № 298 від 13.08.2013 адміністративна справа № 2а-5063/12/2670 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 справа прийнята до провадження суддею Кобилянським К.М.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «Інтелект Системс». Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали кримінальної справи та протокол допиту директора ТОВ «Інтелект Системс», на підставі яких відповідач дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі направлення від 24.02.2012 № 483, наказу від 23.02.2012 № 422 виданих керівником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби , згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Лисенка О.О. від 05.08.2011, винесеної за розглядом матеріалів кримінальної справи № 80-0251, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ (код ЄДРПОУ 31500062) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтелект Системс» (код ЄДРПОУ 37003384) за період 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2012 № 54/22-522-31500062 (далі - акт № 54/22-522-31500062), згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 497 283,00 грн., а також порушення п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ з ТОВ «Інтелект Системс» за період з 01.06.2010 по 31.12.2010.

На підставі акту перевірки № 54/22-522-31500062 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.03.2012 № 0000662305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 621 605,00 грн., в т.ч. основний платіж - 497 283,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 124 322,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ (Замовник) та ТОВ «Інтелект Системс» (Виконавець) укладено наступні договори:

- Договір № 3П/03 від 01.10.2010, згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки окремих епізодів, сцен повнометражного художнього фільму «Той, що Пройшов Крізь Вогонь», а Замовник оплатити ці послуги;

- Договір № 37/т від 28.07.2010, згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки та надати студійні роботи та послуги по виробництву ролику МОМ та документального фільму «Історія Збройних Сил України», а Замовник оплатити ці послуги;

- Договір № 3П/02 від 01.06.2010, згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки окремих епізодів, сцен повнометражного художнього фільму «Той, що Пройшов Крізь Вогонь», а Замовник оплатити ці послуги.

На виконання вказаних договорів між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс» були підписані відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, а також позивачем надані копії калькуляцій витрат.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс» здійснювались у безготівковій та вексельній формі, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок, акту прийому-передачі векселя та копію простого векселя на суму 448 643,24 грн.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ та ТОВ «Інтелект Системс», позивач до матеріалів справи надав CD-диск із записом фільму «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь», виготовлення якого було предметом договірних відносин позивача із контрагентом ТОВ «Інтелект Системс».

ТОВ «Інтелект Системс» в ході виконання договорів № 3П/03 від 01.10.2010, № 37/т від 28.07.2010, № 3П/02 від 01.06.2010 виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ - 497 283,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах, а саме: в липні 2010 року в сумі 157 500,00 грн., в серпні 2010 року в сумі 10 750,00 грн., в жовтні 2010 року в сумі 49 667,00 грн., в листопаді 2010 року в сумі 245 166,00 грн., в грудні 2010 року в сумі 34 200,00 грн.

Відповідач, в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача № 54/22 522-31500062 щодо протиправного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Інтелект Системс», посилався на відомості з постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Лисенка О.О. від 05.08.2011 про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства, з якої як зазначає відповідач, йому стало відомо про порушення кримінальної справи № 80-0251 відносно директора ТОВ «Інтелект Системс» - ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Також відповідач посилався на протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 14.04.2011, допитаного слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. Згідно даного протоколу, ОСОБА_2. дав показання, що лише формально рахувався директором ТОВ «Інтелект Системс», а фактично діяльністю підприємства займається інша особа - ОСОБА_4 В листопаді-грудні 2010 року він підписав нотаріальну заяву про вихід з числа засновників ТОВ «Інтелект Системс». Відповідальність за діяльність даного підприємства усвідомлював, однак погодився стати директором через скрутне матеріальне становище.

Суд, з метою забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та перевірки їх доказами направив до Слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі міста Києва судовий запит від 04.07.2013 № 2а-5063/12/2670 щодо надання інформації про стан кримінальної справи № 80-0251 та чи було винесено у вказаній справі вирок або інше судове рішення.

Листом від 11.07.2013 № 8607/07-10/09 СВ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на вказаний судовий запит повідомив, що у кримінальній справі № 80-0251 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України директора ТОВ «Інтелект Системс» ОСОБА_2 було засуджено, однак вирок відсутній.

Судом було направлено судовий запит від 25.07.2013 № 2а-5063/12/2670 до Шевченківського районного суду міста Києва щодо надання копії рішення суду у кримінальній справі № 1-1712/11 по обвинуваченню ОСОБА_2 та отримано копію постанови від 27.09.2011 з відміткою про набрання законної сили 05.10.2011. Згідно даної постанови, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас передбачене ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Зі змісту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2011, суд встановив, що під час розгляду кримінальної справи № 1 1712/11 суд досліджував господарські операції ТОВ «Інтелект Системс» тільки здійснених з ТОВ «Поланіс».

При цьому, суд звертає увагу, що у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2011 відсутня правова оцінка взаємовідносин саме між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ та ТОВ «Інтелект Системс». А тому, таке судові рішення не містить преюдиційних обставин, які не підлягають доведенню під час вирішення даного спору.

Тому суд, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку податкового органу, обставини, викладені в постанові слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Лисенка О.О. від 05.08.2011 та протоколі допиту свідка від 14.04.2011, свідчать про порушення позивачем п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 658, 662 Цивільного кодексу України та нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс», оскільки такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності правочинів, здійснених між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс», з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ «Інтелект Системс» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд зазначає, що, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання та укладання договорів купівлі продажу, видаткових накладних, податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Інтелект Системс» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Слід зазначити, що виробництво фільмів (КВЕД 92.11.0) належить до основних видів діяльності ТОВ «Інтелект Системс», згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд встановив, що податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, видані ТОВ «Інтелект Системс» у відповідності з порядком, встановленим чинним на момент здійснення спірних господарських операцій законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтелект Системс» у розмірі 497 283,00 грн., а тому у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на зазначену суму та нарахування штрафних санкцій.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про збільшення податкових зобов'язань ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ, то вона за своєю сутністю є вимогою про визнання протиправним визначення відповідачем грошового зобов'язання у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 26.03.2012 № 0000662305, тобто про визнання протиправним цього податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.03.2012 № 0000662305.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр (код ЄДРПОУ 31500062) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський