Ухвала

від 17.12.2013 по справі 2а-5063/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5063/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Курінського О.Г.,

представника відповідача - Бондаренка І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайтмедіа» Продюсерський центр (далі - ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ) звернулося у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправними дії щодо збільшення податкових зобов'язань товариства та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000662305 від 26.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2013 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляду до місцевого суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної позивачем з його контрагентом, яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Інтелект Системс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за підсумками якої складено акт від 07.03.2012 року №54/22-522-31500062 та виявлені порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 497283,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року на суму 157500,00 грн., за серпень 2010 року на суму 10750,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 49667,00 грн., за листопад 2010 року на суму 245166,00 грн., за грудень 2010 року на суму 34200,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.03.2012 року №0000662305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 621605,00 грн., з них 497283,00 - за основним платежем, 124322,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття такого рішення, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання послуг за договорами з ТОВ «Інтелект Системс», які, на переконання податкового органу, суперечать п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи №80-0251, порушеної відносно директора ТОВ «Інтелект Системс» ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), яка перебувала в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Згідно наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка від 14.04.2011 року в рамках досудового розслідування згаданої кримінальної справи, слідчим з'ясовано, що ОСОБА_4 являвся лише номінальним директором ТОВ «Інтелект Системс» та не мав відношення до фактичної господарської діяльності згаданого товариства.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого Закону поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ (замовник) та ТОВ «Інтелект Системс» (виконавець) укладено наступні договори:

- договір № 3П/03 від 01.10.2010 року, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки окремих епізодів, сцен повнометражного художнього фільму «Той, що Пройшов Крізь Вогонь», а замовник - оплатити ці послуги;

- договір № 37/т від 28.07.2010 року, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки та надати студійні роботи та послуги по виробництву ролику МОМ та документального фільму «Історія Збройних Сил України», а замовник - оплатити ці послуги;

- договір № 3П/02 від 01.06.2010 року, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснити зйомки окремих епізодів, сцен повнометражного художнього фільму «Той, що Пройшов Крізь Вогонь», а замовник - оплатити ці послуги.

На виконання вказаних договорів між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс» були підписані відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, позивачем надано надані копії калькуляцій витрат до вказаних актів.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс» здійснювались у безготівковій та вексельній формах, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок, акту прийому-передачі векселя та копію простого векселя на суму 448643,24 грн.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ та ТОВ «Інтелект Системс», позивач до матеріалів справи надав CD-диск із записом фільму «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь», з метою виготовлення якого між сторонами вчинені вищеописані господарські операції.

У ході виконання вищезазначених договорів, ТОВ «Інтелект Системс» виписало на адресу позивача податкові накладні.

Сума сплаченого податку на додану вартість за підсумками господарських відносин з ТОВ «Інтелект Системс» була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах, а саме: в липні 2010 року в сумі 157 500,00 грн., в серпні 2010 року в сумі 10750,00 грн., в жовтні 2010 року в сумі 49667,00 грн., в листопаді 2010 року в сумі 245166,00 грн., в грудні 2010 року в сумі 34200,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що послуги, які були предметом договорів, укладеним між позивачем та названим контрагентом, кореспондуються із звичайною діяльність цих підприємств, що підтверджується витягами із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наявні в матеріалах справи (а.с. 85, 140 - т. 1). Згідно даних витягів, позивач та а ТОВ «Інтелект Системс» займаються, зокрема, виробництвом фільмів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання вищезгаданих договорів про надання послуг належно підтверджене первинними документами та відповідністю взаємовідносин за цим договором звичайній господарській діяльності даних підприємств.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні вищевказаним контрагентом, колегія суддів зважає на наступне.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Надаючи правову оцінку посилання апелянта на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року у кримінальній справі №1-1712/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), якою закрито дану кримінальну справу одночасно зі звільненням від кримінальної відповідальності названої особи на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році», колегія суддів зважає на наступне.

Зі змісту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року слідує, що судом було досліджено господарські операції ТОВ «Інтелект Системс» з ТОВ «Поланіс», натомість у вказаному судовому рішенні відсутня правова оцінка взаємовідносин, що виникли між ТОВ «Інсайтмедіа» ПЦ та ТОВ «Інтелект Системс».

Відтак, обставини, встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року не являються преюдиційними у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, та адміністративний суд не позбавлений можливості надати самостійну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтелект Системс» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтелект Системс» за липень - грудень 2010 року.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 23 грудня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М