Постанова

від 29.08.2013 по справі 2а-3595/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 176647/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Костіва М.В.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Хомин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТОВ фірма «ТОТ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3595/12/1370 за позовом ТОВ фірма «ТОТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Фірма «ТОТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.10.2011 року №0002912300/25894, від 05.01.2012 року №0000022300/316 та №0000012300/318.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем до перевірки було надано всі первинні документи на підтвердження реальності вказаних операцій. Позивач вважає, що передача нафтопродуктів від ТОВ «Фітекс»та ТОВ «Аксиус» підтверджується актами прийому передачі видатковими та податковими накладними, які відповідають всім вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, зокрема посилається на наявність усіх можливих первинних документів, які підтверджують реальність здійснених операцій. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ Фірма «ТОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 23.09.2011 року № 2433/267/23-1/20790375, яким встановлено порушення: п.4.1, п.п.4.1.1, пп. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», внаслідок чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 355 668, 0 грн. в т.ч. І півр. 2010 року в сумі 178 221, 0 грн., за 9 міс. 2010 року в сумі 325181, 0 грн., за І кв. 2011 року в сумі 30487, 0 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 284535, 88 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 142576, 24 грн., жовтень 2010 року в сумі 117568, 14 грн., за лютий 2011 року в сумі 13 093 грн., квітень 2011 року в сумі 11 298 грн., зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за січень 2011 року в сумі 2664, 0 грн., березень 2011 року в сумі 11 298 грн.; вимог п. 3.1, п. 7.39 та п. 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320, в авансових звітах відсутні оформлені належним чином розрахункові документи які б підтверджували факт продажу товарів, надання послуг за готівкові кошти на суму 221, 4 грн.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова від 12.10.2011 року № 25431/23-121 було внесено зміни до акта перевірки від 23.09.2011 № 2433/267/23-1/20790375, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, пп. 7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 284535, 38 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 142576, 24 грн., жовтень 2010 року в сумі 117568, 14 грн., за лютий 2011 року в сумі 13 093 грн., за травень 2011 року в сумі 11 298 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: від 17.10.2011 року №0002902300/25894, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 444585 грн., в тому числі за основним платежем 355668 грн. та за штрафними санкціями 88917 грн.; від 05.01.2012 року № 0000022300/316 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 186981, 40 грн., в тому числі за основним платежем 154462, 3 грн. та за штрафними санкціями 32519, 1 грн.; від 05.01.2012 року №0000012300/318, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 33 026, 44 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову. суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ТзОВ «Фітеко», ТзОВ «Аксус», ТзОВ «Укроіл» та не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Колегія суддів апеляційного суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що такі не зроблені на підставі всебічно та повно досліджених доказів та обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ Фірма «ТОТ» податкового законодавства ґрунтується на тому, що факт поставок нафтопродуктів в адресу позивача від його контрагентів-постачальників ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл» документально не підтверджується з огляду на відсутність доказів транспортування цього товару від названих постачальників.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податків.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010 року між ТОВ «ТОТ» (покупець) та ТОВ «Фітеко» було укладено договір поставки нафтопродуктів №001/КП. На виконання умов вищевказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду №4 від 02.04.2010 року до вказаного договору, доповнення до додаткової угоди від 03.04.2010 року, у відповідності до яких ТОВ «ТОТ» взяло на себе зобов'язання щодо оплати нафтопродуктів поставлених ТОВ «Фітеко» на умовах CPT- ст.Підзамче.

Згідно умов Інкотермс - CPT (Carriage Paid To) - «Перевезення сплачене до» означає, що продавець сплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення. Ризик загибелі чи ушкодження товару, а також будь-якого збільшення утримань, що виникають після передачі товару перевізнику, переходить з продавця на покупця, коли товар передано у розпорядження перевізника. Перевізник означає будь-яку особу, яка згідно договору перевезення зобов'язана здійснити перевезення чи організувати перевезення морським або повітряним шляхом, залізничним чи автомобільним транспортом, по внутрішніх водних лініях чи змішаному перевезенні. Отже в ціну товару включено вартість доставки до ст.Підзамче.

Як вбачається із умов договору, додаткової угоди №4 та доповнення до додаткової угоди сторонами досягнути усіх істотних умов договору поставки, а сама сторонами встановлено: найменування товару - дизельне пальне; кількість товару 60 тон +\- 10 %, поставлено по факту 59,990 тон; вартість товару - 7 130,00 грн. в т.ч. ПДВ за одну тону, оплачено 02.04.2010 року; умови поставки - CPT ст.Підзамче.; дата поставки - 10 днів з дати оплати товару; відправник - ТОВ «Укртрансоіл»

Відповідно до залізничної накладної №33696538 від 03.04.2010 року на адресу ТОВ «Фірма «ТОТ» було доставлено дизельне пальне. 03.04.2010 року сторони склали акт приймання-передачі №4 та оформили видаткову накладну №501-04, у яких зазначили, що продавець передав, а покупець прийняв наступний товар - дизельне пальне Л-0,2-62 у кількості 59,990 тн, № цистерни 73900847, станція призначення Підзамче, ціна з ПДВ 427728,70 грн., сума ПДВ 71288,12 грн.

Зазначений товар фактично було отримано ТОВ «Фірма «ТОТ» 06 квітня 2010 року, що підтверджується актом №53, складеним за формою №5-нп.

Поставлений товар було оплачено ТОВ «Фірма «ТОТ» у безготівковому порядку як попередня оплата згідно рахунку №462 від 01.04.2010 року платіжним доручення №303 від 02.04.2010 р. на суму 427 800,00 грн.

На підставі цього ТОВ «Фітеко», за першою подією, видало податкову накладні №524 від 02.04.2010 року на суму ПДВ 71300,00 грн.

В подальшому, отриману від ТОВ «Фітеко» податкову накладну №524 від 02.04.2010 року ТОВ «Фірма «ТОТ» було включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року, що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2010 року. Податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року подано до ДПІ у Шевченківському районі.

04.10.2010 року між ТОВ «ТОТ» (покупець) та ТОВ «Аксиус» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №002/10/2010. На виконання умов вищевказаного договору сторонами було укладено додаток №1 від 07.10.2010 року до вказаного договору, доповнення до додатку від 08.10.2010 року, у відповідності до яких ТОВ «ТОТ» взяло на себе зобов'язання щодо оплати нафтопродуктів поставлених ТОВ «Аксиус» на умовах CPT- ст.Підзамче.

Як вбачається із умов договору, додатку №1 та доповнення до додатку, сторонами досягнути усіх істотних умов договору поставки, а сама сторонами встановлено: найменування товару - дизельне пальне; кількість товару 60 тон, поставлено по факту 47,153 тон; вартість товару - 7 480,00 грн. в т.ч. ПДВ за одну тону, оплачено 08.10.2010 року; умови поставки - CPT ст. Підзамче; дата поставки - 10 днів з дати оплати товару; відправник - ТОВ «Укртрансоіл».

Відповідно до залізничної накладної №33970189 від 08.10.2010 року на адресу ТОВ «Фірма «ТОТ» було поставлено дизельне пальне. 08.10.2010 року сторони склали акт прийому-передачі №1, у якому зазначили, що ТОВ «Аксиус» передав, а ТОВ «Фірма «ТОТ» прийняв наступний товар - дизельне пальне Л-0,2-62 у кількості 47,153 тн, № цистерни 72219355, станція призначення Підзамче, ціна з ПДВ 352704,44 грн., сума ПДВ 58784,07 грн.

Зазначений товар фактично було отримано ТОВ «Фірма «ТОТ» 10 жовтня 2010 року, що підтверджується актом №152, складеним за формою №5-нп.

Поставлений товар було оплачено ТОВ «Фірма «ТОТ» у безготівковому порядку згідно договору №002/10/2010 від 04.10.2010 року платіжним доручення №806 від 11.10.2010 р. на суму 352 704,44 грн.

На підставі цього, ТОВ «Аксиус», за першою подією (відвантаження товару), видало податкову накладну №12 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 58784,07 грн.

В подальшому, отриману від ТОВ «Аксиус» податкову накладну №12 від 08.10.2010 року ТОВ «Фірма «ТОТ» було включено до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року, що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року. Податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року подано до ДПІ у Шевченківському районі.

01.01.2010 року між ТОВ «Фірма «ТОТ» та ТОВ «Укроіл» було укладено договір зберігання №10/01.01/2. У відповідності до такого договору ТОВ «ТОТ» (зберігач) зобов'язувався приймати на зберігання нафтопродукти ТОВ «Укроіл». На виконання умов даного вищевказаного договору зберігання протягом 2010-2011 років ТОВ «Укроіл» було поставлено на зберігання, зокрема, 29.08.2010 року бензин марки А-80 в кількості 57 850,00 кг. (залізнична накладна №3399082, Акт приймання - передачі №125 від 30.08.2010 року (форма 5-нп), 27.11.2010 року бензин марки А-95 в кількості 52 000,00 кг. (залізнична накладна №4804711, Акт приймання - передачі №175 від 27.11.2010 року (форма 5-нп), 11.01.2011 року бензин марки А-92 в кількості 53 100,00 кг. (залізнична накладна №48077962, Акт приймання - передачі №5 від 11.01.2011 року(форма 5-нп) В подальшому прийняті від ТОВ «Укроіл» на зберігання нафтопродукти, які перебували в ємкостях ТОВ «ТОТ», були придбані ТОВ «ТОТ» у ТОВ «Укроїл» у відповідності до умов договору поставки нафтопродуктів №ДГВП-65/л від 30.11 2010 року, про що сторонами було складено відповідні видаткові накладні : видаткова накладна №РН-0000001 від 03.01.2011 року (сума поставки 5 486,00 грн. в т.ч. ПДВ-914,33 грн.); видаткова накладна №РН-0000018 від 11.01.2011 року (сума поставки 5 283,45 грн. в т.ч. ПДВ-880,58 грн.); видаткова накладна №РН-0000053 від 26.01.2011 року (сума поставки 5 213,80 грн. в т.ч. ПДВ-868,97 грн.); видаткова накладна №РН-0000117 від 10.02.2011 року (сума поставки 56 863,20 грн. в т.ч. ПДВ-9477,20 грн.); видаткова накладна №РН-0000133 від 21.02.2011 року (сума поставки 5708,78 грн. в т.ч. ПДВ-951,46 грн.); видаткова накладна №РН-0000275 від 24.03.2011 року (сума поставки 61 101,00 грн. в т.ч. ПДВ-10 183,50 грн.); видаткова накладна №РН-0000276 від 24.03.2011 року (сума поставки 6 682,60 грн. в т.ч. ПДВ-1113,77 грн.); та видані ТОВ «Укроїл» податкові накладні : №1 від 03.01.2011 року на суму 5 486,00 грн. в т.ч. ПДВ-914,33 грн.; №11 від 11.01.2011 року на суму 5 283,45 грн. в т.ч. ПДВ-880,58 грн.; №64 від 26.01.2011 року на суму 5 213,80 грн. в т.ч. ПДВ-868,97 грн.; №34 від 10.02.2011 року на суму 56 863,20 грн. в т.ч. ПДВ-9477,20 грн.; №67 від 21.02.2011 року на суму 5 708,78 грн. в т.ч. ПДВ-951,46 грн.; №127 від 24.03.2011 року на суму 61 101,00 грн. в т.ч. ПДВ-10 183,50 грн.; №128 від 24.03.2011 року на суму 6 682,60 грн. в т.ч. ПДВ-1113,77 грн.

Поставлений товар було оплачено ТОВ «Фірма «ТОТ» частково у безготівковому порядку платіжними дорученнями №1076 від 10.02.2011 р. на суму 56863,20 грн., №1136 від 24.03.2011 р. на суму 61101,20 грн., №1145 від 29.03.2011 р. на суму 6705,24 грн., а частково у спосіб зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 15 983,25 грн. (акт зарахування від 31.01.2011 року) та 5 708,78 грн. (Акт зарахування від 28.02.2011 року).

В подальшому, отримані від ТОВ «Укроіл» податкові накладні №1 від 03.01.2011 року на суму 5 486,00 грн. в т.ч. ПДВ-914,33 грн.; №11 від 11.01.2011 року на суму 5 283,45 грн. в т.ч. ПДВ-880,58 грн.; №64 від 26.01.2011 року на суму 5 213,80 грн. в т.ч. ПДВ-868,97 грн. ТОВ «Фірма «ТОТ» було включено до податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року про що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року. Податкова декларація з ПДВ за січень 2011 року подано до ДПІ у Шевченківському районі. Податкові накладні №34 від 10.02.2011 року на суму 56 863,20 грн. в т.ч. ПДВ-9477,20 грн.; №67 від 21.02.2011 року на суму 5 708,78 грн. в т.ч. ПДВ-951,46 грн. ТОВ «Фірма «ТОТ» було включено до податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року про що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року. Податкова декларація з ПДВ за лютий 2011 року подано до ДПІ у Шевченківському районі. Податкові накладні №127 від 24.03.2011 року на суму 61 101,00 грн. в т.ч. ПДВ-10 183,50 грн.; №128 від 24.03.2011 року на суму 6 682,60 грн. в т.ч. ПДВ-1113,77 грн. ТОВ «Фірма «ТОТ» було включено до податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року про що відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року. Податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року подано до ДПІ у Шевченківському районі.

Судом першої інстанції було зазначено, що із представлених в судове засідання ТОВ «Фірма «ТОТ» залізничних накладних не вбачається, що відправниками товару являються ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл», а отже позивачем не підтверджено отримання товару від вищевказаних контрагентів.

Пунктом 1.2 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 «Правила оформлення перевізних документів» встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається мiж відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. При цьому суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл» підтверджено видатковими накладними, актами прийому передачі та залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Здійснення позивачем оплати отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Стосовно твердження відповідача та суду першої інстанції, що прийняття нафтопродуктів за умовами укладених договорів має підтверджуватися виключно товарно-транспортними накладними, дорожніми відомостями, специфікаціями тощо, складання яких передбачено положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України №281/171/578/155 від 20 травня 2008 року суд зазначає наступне.

Метою складання зазначених документів є визначення кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів що поставлялися на ТОВ «Фірма «ТОТ» з метою проведення майбутнього коригування вартості. Крім того, їх відсутність не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями. Наявність цих документів, не пов'язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку днем їх видачі з каси платника податку, або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Про порушення позивачем даної норми відповідач не зазначає і, як було встановлено, факт оплати коштів за отриманий товар доведений та не заперечується відповідачем.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, до кожної поставки нафтопродуктів укладались додаткові угоди, в яких зазначено: назву товару, станцію відправлення та призначення, кількість товару, ціна, строки поставки.

За вказаних обставин, суду дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладені договір поставки нафтопродуктів від №001/КП від 04.01.2010 року та №002/10/2010 від 04.10.2010 року , додаткові угоди, видаткові накладні, залізничні накладні, акти здачі - прийому нафтопродуктів, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Відповідно ч.6 ст.267 ГК України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поставки нафтопродуктів №001/КП від 04.01.2010 року укладеного між ТОВ «Фірма «ТОТ» та ТОВ «Фітеко» в п.1.2. зазначено, що номенклатура, кількість, умови і строки поставки, ціна, порядок оплати визначається зокрема в Додаткових угодах. Аналогічні положення містяться у п.1.2. Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №002/10/2010 від 04.10.2010 року укладеного між ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Фірма «ТОТ».

Відповідно до додаткових угод та додатків до вищевказаних договорів відправником визначено ТОВ «УкрРосТрансОіл», оскільки, як вбачається з листа ТОВ «Фітеко» від 20.04.2012 року ТОВ «УкрРосТрансОіл» являється надавачем послуг із завантаження та оформлення залізничних накладних з ЛПДС Новоград-Волинський.

Таким чином, сторонами вищевказаних договорів відповідно до вимог ч.6 ст.267 ГК України було визначено, що відправником товару для ТОВ «Фірма «ТОТ» за договором є ТОВ «УкрРосТрансОіл».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження позивачем поставки нафтопродуктів на виконання договорів поставки нафтопродуктів №001/КП від 04.01.2010 року укладеного між ТОВ «Фірма «ТОТ» та ТОВ «Фітеко», та Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №002/10/2010 від 04.10.2010 року укладеного між ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Фірма «ТОТ».

Щодо господарських відносин ТОВ «Фірма «ТОТ» та ТОВ «Укроіл», в частині поставки нафтопродуктів, то жодних товарно-транспортних накладних оформляти не було необхідності, оскільки товар від ТОВ «Укроіл» на ТОВ «Фірма «ТОТ» постачався на умовах EXW-резервуар нафтобази зберігання (п.2.2. Договору поставки №ДГВП-65/Л), а отже право власності на нафтопродукти переходило без його транспортування, оскільки на момент його реалізації такі нафтопродукти перебували в резервуарах ТОВ «Фірма «ТОТ» на зберіганні.

Окрім того, колегія суду звертає увагу на наступне. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою вищезазначеної правової норми встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема - рахунків фактур, видаткових накладних, виписаних ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл», актів приймання передачі нафтопродуктів, складених між позивачем та вищевказаними контрагентами, дані документи містять всі вищезазначені обов'язкові реквізити, що дозволяє дійти висновку про наявність у позивача первинних бухгалтерських документів для підтвердження правомірності здійснення валових витрат.

При цьому, акти приймання передачі нафтопродуктів, складені між ТОВ «Фірма «ТОТ» та ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл», судом вбачаються саме зведеними обліковими документами, складення яких передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, згідно з її преамбулою містить іншу, ніж ведення податкового обліку, галузь використання.

Так, Розділом 1 вказаної інструкції, галузь використання визначено як встановлення єдиного порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. Натомість, здійснення податкового обліку вказаною Інструкцією не врегульовано.

Посилання на заповнення актів приймання нафтопродуктів за формою 5-НП з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, не спростовують наведеного висновку судів, позаяк порушення вимог цієї Інструкції може бути свідченням неналежного обліку нафтопродуктів на підприємстві, втім не є доказом безтоварності операцій з поставки дизпалива.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, судом встановлено, що у відповідності до бухгалтерської довідки ТОВ «Фірма «ТОТ», товар, який був придбаний у ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл» з метою використання у власній господарській діяльності, був реалізований повністю.

ТОВ «Фірма «ТОТ» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 20790375, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Видами діяльності позивача за КВЕД є оптова та роздрібна торгівля паливом (пальним).

Особи, що постачали товар на користь ТОВ «Фірма «ТОТ», а саме ТОВ «Фітеко», ТОВ «Аксиус» та ТОВ «Укроіл», були платниками ПДВ на момент поставки (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua, роздруківки з яких є в матеріалах справи).

Таким чином, відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення № 0002902300/25894 від 17.10.2011 року, №0000022300/316 та №0000012300/318 від 05.01.2012 року визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, здійснені позивачем судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

За наведених обставин, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції допустив неповне та хибне з'ясування фактичних обставин по справі, не дав об'єктивну оцінку усім доводам наведеним у позовній заяві, відтак допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору та дає правові підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, як це передбачено ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ фірма «ТОТ» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3595/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0002902300/25894 від 17.10.2011 року, №0000022300/316 та №0000012300/318 від 05.01.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ фірма «ТОТ» сплачений судовий збір в розмірі 3280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 03.09.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

М.В. Костів