Постанова

від 02.09.2013 по справі 813/4639/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року Справа № 813/4639/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представників позивача Онишко А.Ф., Булика І.І.

представника відповідача Пилип’яка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (далі - ПАТ «ЛМБМУ №1») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2013 р. №0000482210/4327, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 305670 грн. 00 коп. (в т.ч. 244 536 грн. 00 коп. за основним платежем та 61 134 грн. 00 коп. штрафних санкцій) і №0000472210/4329, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 272 000 грн. 01 коп. (в т.ч. 181 333 грн. 34коп. за основним платежем та 90 666 грн. 67 коп. штрафних санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта відповідача №285/22-10/03335511 від 13.02.2013 р., на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Позивач зазначає, що реальність правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бранга» (далі - ТзОВ «Бранга»), Відкритим акціонерним товариством «Кар'єроуправління» (далі - ВАТ «Кар'єроуправління»), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, просив у задоволенні такого відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовував нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами ТзОВ «Бранга», ВАТ «Кар'єроуправління», ФОП ОСОБА_4, оскільки: 1) у ТзОВ «Бранга», згідно з актом Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585, не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Бранга», усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ «Бранга» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до вигодонабувача; 2) угода, укладена між позивачем та ВАТ «Кар'єроуправління» є попередньою і не накладає на сторони жодних конкретних фінансових та юридичних зобов'язань. Згідно з даними бухгалтерського обліку не встановлено проведення взаєморозрахунків з ВАТ «Кар'єроуправління», не представлено для перевірки накладних, актів виконаних робіт, актів взаємозвірок, платіжних документів; 3) товарно-транспортні накладні по перевезенню товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_4 до позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть вважатись належними доказами, які підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ПАТ «ЛСБМУ №1» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 31.07.1996р. як юридична особа, номер запису про включення відомостей до ЄДР №14151200000002504, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 03335511. Місцезнаходження позивача 79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Конюшинна, 14, фактичне місцезнаходження - 79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Конюшинна, 14.

На підставі направлень від 17.01.2013р. №46,47,48, виданих ДПІ у Залізничному районі м.Львова, згідно з пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова №21 від 16.01.2013р. проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЛСБМУ №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №285/22-10/03335511 від 13.02.2013 р.

Перевіркою встановлені такі порушення:

1) п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено ПАТ «ЛСМБУ №1» податок на прибуток підприємства на загальну суму 244 536 грн., в т.ч. за перший квартал 2012 року на суму 25 725 грн., за другий квартал 2012 року на суму 198 215 грн., за третій квартал 2012 року на суму 20 596 грн.

2) п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого ПАТ «ЛСМБУ №1» занижено податок на додану вартість на суму 181 333 грн. 34 коп., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 61 333 грн. 34 коп., за квітень 2012 року на суму 12 000 грн.

На підставі Акту перевірки №285/22-10/03335511 від 13.02.2013 р. ДПІ у Залізничному районі м.Львова винесено податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0000482210/4327, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 305 670грн. 00 коп. (в т.ч. 244 536 грн. 00 коп. за основним платежем та нараховано 61 134 грн. 00коп. штрафних санкцій);

2) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0000472210/4329, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 272 000 грн. 01 коп. (в т.ч. 181 333 грн. 34 коп. за основним платежем та нараховано 90 666грн. 67 коп. штрафних санкцій).

Позивач неодноразово оскаржував в адміністративному порядку висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Бранга», ВАТ «Кар'єроуправління», ФОП ОСОБА_4, внаслідок чого, на думку податкового органу, відбулося неправомірне завищення валових витрат та збільшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість позивача.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та діями ДПІ у Залізничному районі м.Львова позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Бранга» (код ЄДРПОУ - 20770585), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Бранга» укладено договір постачання №5 від 21.03.2012 р., відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ «Бранга») постачає шпали хвойні просочені тип 250Х180Х2200 в кількості 560 штук, а замовник (позивач) приймає та оплачує товар в термін, визначений даним договором.

Оплата за вказаним договором здійснена у березні 2012 року на суму 168 000 грн. 00коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Бранга» з посиланням на акт перевірки Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585 з питань правильності формування та достовірності визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТзОВ «Бранга», в якому зазначено, що у вказаного підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме незначний штат працюючих, відсутні основні засоби, транспортні засоби, складські приміщення для зберігання товарів. У зв'язку з цим податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам. Враховуючи наведене, усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ «Бранга» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до вигодонабувача.

Відповідач також стверджує про відсутність поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТзОВ «Бранга», що свідчить про укладення договору між контрагентами без мети настання реальних наслідків.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: угоди №ПШ/П/12-02 від 12.01.2012 р. між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ТзОВ «Бранга», договору постачання №5 від 21.03.2012 р. між позивачем та ТзОВ «Бранга», видаткових накладних №81 від 03.04.2012 р., №11 від 12.04.2012 р., №141 від 20.04.2012 р., подорожніх листів вантажних автомобілів №421 від 20.04.2012 р., №345 від 12.04.2012р., №250 від 03.04.2012 р.

Позивач пояснив, що потреба у поставці шпал хвойних просочених у нього виникла, у зв'язку з виконанням договору №30 на виконання і реконструкцію території у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької від 22.12.2011 р., укладеного між позивачем та управлінням капітального будівництва Львівської міської ради.

Відповідно до умов договору № 5 від 21.03.2012 року ТзОВ «Бранга» здійснило поставку і передачу заготовок для шпал позивачу на ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», а саме:

- по довіреності № 85 від 02.04.2012 року, виданій ОСОБА_5 та зареєстрованій в Журналі реєстрації довіреностей, згідно з накладною № 8 від 03.04.2012 року, отримано 193 шпали, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 3.04.2012 року автомобілем КАМАЗ 94-65 ЛВС, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 250 від 3.04.2012 року;

- по довіреності № 123 від 12.04.2012 року, виданій ОСОБА_5 та зареєстрованій в Журналі реєстрації довіреностей, згідно з накладною №11 від 12.04.2012 року отримано 240 шпал, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 12.04.2012 року автомобілем КАМАЗ 94-65 ЛВС, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 345 від 12.04.2012 року, та згідно з накладною № 14 від 20.04.2012 року отримано 127 шпал, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 20.04.2012 року автомобілем НОМЕР_1, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 421 від 20.04.2012 року.

Шпали, отримані від ТзОВ «Бранга», встановлені при будівництві трамвайних колій по об'єкту «Впорядкування і реконструкція території у межах Привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької», що підтверджується актами виконаних робіт та підсумковими відомостями про витрати, підписаними уповноваженими представниками сторін.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складену ТзОВ «Бранга», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством ПАТ «ЛСБМУ №1» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 21.03.2012р. №4, яка отримана від ТзОВ «Бранга», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Суд також бере до уваги те, що висновки акту перевірки Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585, на які посилається відповідач як на доказ безтоварності операцій позивача з ТзОВ «Бранга», оскаржувались вказаним контрагентом позивача у судовому порядку. Постановою Львівського оружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі №813/991/13-а за позовом ТзОВ «Бранга» до Старосамбірської МДПІ у Львівській області ДПС позов задоволено частково, а саме зобов'язано відповідача змінити результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ ТзОВ «Бранга», шляхом вилучення інформації, внесеної на підставі акту перевірки від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Бранга», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Бранга» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Бранга» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Бранга».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ВАТ «Кар'єроуправління» (код ЄДРПОУ - 05505526), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ВАТ «Кар'єроуправління» укладено угоду про співпрацю від 28.02.2009 р., відповідно до умов якої сторони зобов'язались спільно діяти у галузі заготівлі і транспортування піску для досягнення господарських цілей. Вказана угода укладена на невизначений строк.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ВАТ «Кар'єроуправління» тим, що угода, укладена з позивачем, є попередньою і не накладає на сторони жодних конкретних зобов'язань, а також тим, що позивачем не надано для перевірки необхідних дозвільних документів на видобуток піску в с.Ясинець, не надано актів взаємозвірок з ВАТ «Кар'єроуправління» про кількість заготовленого піску, не представлено жодних первинних документів (крім подорожніх листів) про вартість придбаних товарів, яка формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копію угоди про співпрацю від 28.02.2009 р. з ВАТ «Кар'єроуправління» та пояснив, що співпраця між контрагентами полягала в тому, що ВАТ «Кар'єроуправління» надавало можливість ПАТ «ЛСБМУ №1» в віддаленій частині кар'єру, на глибині до 1,5 метра з подальшою рекультивацією виробітку, самостійно опроводити заготовку піску власними силами управління. Своєю чергою, ПАТ «ЛСБМУ №1» надавало управлінню автотранспорт, або механізми на заявку ВАТ «Кар'єроуправління» з оплатою наданих послуг.

Твердження відповідача про те, що угода про співпрацю від 28.02.2009 р., укладена позивачем з ВАТ «Кар'єроуправління», є попередньою та не накладає на сторони жодних конкретних зобов'язань підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

Фактичне підтвердження роботи механізмів по заготівлі піску в кар'єрі підтверджено первинними документами: нарядами на оплату праці, відомостями на списання паливно-мастильних матеріалів на роботу механізмів в кар'єрі, подорожніми листами на перевезення піску, що сторонами не заперечується.

З ВАТ «Кар'єроуправління» не проводилось жодних взаєморозрахунків, так як всі матеріальні та трудові витрати по самозаготовці піску несло ПАТ «ЛСБМУ №1», що знайшло відображення в первинних документах. Тому ні накладних, ні актів виконаних робіт, ні актів взаємозвірок, ні платіжних документів, ні інших документів з ВАТ «Кар'єроуправління» не було.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 року із змінами і доповненнями передбачено наявність спеціального дозволу на користування надрами. Такий дозвіл наявний в ВАТ «Кар'єроуправління». В рамках угоди про співпрацю ВАТ «Кар'єроуправління» дозволило, для господарських потреб позивача, на території власного кар'єру провести заготовку піску на глибині до 1,5 метра з подальшою рекультивацією виробітку.

Крім того, старшим державним податковим ревізором-інспектором управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Львівській області Пасірським Р.М., згідно з листом № 26706/10/16-2010/384 від 12.12.2012 року, проведено перевірку фінансово-господарських операцій з Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради за період з 01.01.2012 року по 12.12,2012р., та з постачальниками товарів реалізованих позивачем на Управління капітального будівництва за вказаний період. Під час даної перевірки виникало питання самозаготовки піску, воно детально перевірялось інспектором, було надано пояснення посадовими особами ПАТ «ЛСБМУ №1». Як вбачається з п.3.10 акту перевірки порушень законодавства ревізором-інспектором управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Львівській області Пасірським Р.М. по даному питанню виявлено не було.

В період здійснення господарських операцій ВАТ «Кар'єроуправління», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ВАТ «Кар'єроуправління» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ВАТ «Кар'єроуправління» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ВАТ «Кар'єроуправління».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу від 19.03.2012 р. №19/03, відповідно до умов якого продавець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язується передати, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти і оплатити товар (пісок та щебінь) відповідно до умов договору та специфікацій.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 тим, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем, не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме у них відсутні реквізити відповідальної особи, яка отримувала товар, відсутній штамп підприємства, яке зазначено у всіх ТТН як автопідприємство, тобто перевізник, та відомості про водія-експедитора. Таким чином, на думку податкового органу, відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності, є сумніви щодо реальності вчинення такого правочину.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копію таких документів: договору купівлі-продажу товарів від 19.03.2012 р. №19/03 та специфікацій до нього, довідки про отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_4, письмових пояснень ФОП ОСОБА_4, товарно-транспортних накладних (том №1 а.с.88-250, том №2 а.с. 1-47), видаткових накладних №0103 від 30.03.2012 р., №204, 104 від 30.04.2013 р., №РН-0000001 від 29.05.2012 р.

Позивач зазначає, що по довіреностях №75 від 30.03.2012 року, №199 від 28.04.2012року, №282 від 29.05.2012 року виданих ОСОБА_5 та зареєстрованих в відповідних періодах в Журналі реєстрації довіреностей, було отримано пісок та щебінь згідно накладних №0103 від 30.03.2012 року, №204 від 30.04.2012 року, № 104 від 30.04.2012 року, № РН-0000001 від29.05.2012 року. Видаткові накладні на поставлений товар, виписувались згідно кількості перевезеного товару вказаного в товарно-транспортних накладних, погоджених посадовою особою позивача. Поставка товару мала безперервний характер протягом місяця.

Щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, поданих позивачем, суд зазначає таке. Загальна процедура оформлення товарно-транспортних накладних передбачена пунктами 11.5-11.10 наказу Міністерства юстиції України № 363 від 14.10.97 р. «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні». Відповідно до зазначених вимог ТТН виписує Замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі - суб'єкту господарювання).

Позивач подав до суду другий екземпляр ТТН, який засвідчений печаткою вантажовідправника та погоджений штампом вантажоодержувача, та містить всі необхідні реквізити.

Суд зазначає, що форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не внесена до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим норми вказаного акту не мають загальнообов'язкового характеру.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно із ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Отже, ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.

Суд зазначає, що відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформлені не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11.

Суд бере до уваги те, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова проводила перевірку діяльності ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 26.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт № 17-20/НОМЕР_2 від 10.01.2013 року, у якому було підтверджено реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з контрагентами, в тому числі і з ПАТ «ЛСБМУ №1».

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_4, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ПАТ «ЛСБМУ №1» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 03.04.2012 р. №104, від 04.04.2012 р. №204, від 17.04.2012 р. №304, №404, від 21.03.2012 р. №103, від 26.04.2012 р. №504, від 29.03.2012 р. №203, які отримані від ФОП ОСОБА_4, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ «Бранга», ФОП ОСОБА_4, здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи його контрагентів відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Бранга» ВАТ «Кар'єроуправління», ФОП ОСОБА_4 не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження факту проведення операцій з ТзОВ «Бранга» ВАТ «Кар'єроуправління», ФОП ОСОБА_4, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження

Повний текст постанови виготовлений 09 вересня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.