Ухвала
від 20.01.2014 по справі 813/4639/13-а
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Справа № 876/11831/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

публічне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЛСБМУ №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. про що складено акт від 13.02.13 №285/22-10/03335511 згідно якого встановлено порушення: п. 138.1. п. 138.2, п. 138.4, п.138.6. п.п.1 38.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 244 536 грн., та п. 198.2. п. 198.3. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 181 333,34 грн. і на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0000472210/4329, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 272000,01 грн., в тому числі: за основним платежем 181333,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90666,67 грн., та №0000482210/4327, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 305670 грн., в тому числі: за основним платежем - 244536 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61134 грн.

В ході перевірки встановлено, що між ПАТ «ЛСБМУ №1» та ТзОВ «Бранга» укладено договір купівлі-продажу №5 від 21.03.2012 р., згідно із яким ТзОВ «Бранга» зобов'язується поставити шпали хвойні просоченні тип 250х180х2200.

При винесенні оскаржуваної постанови судом не враховано акт Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.12 №1218/22-00/20770585, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Бранга», усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ «Бранга» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, в порушення п.138.1, п.138.2. п.138.4. п.138.6. п.п.138.8.1, п.138.8, п.139.1 ст.139 ПК України ПАТ «ЛСБМУ №1» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2012 року в сумі 140000 грн., за рахунок зайвого, безпідставного віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат з вартості придбаних ТМЦ у ТзОВ «Бранга». ПАТ «ЛСБМУ №1» включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року суму 28000 грн. ПДВ по податковій накладній, виписаній ТзОВ «Бранга». На порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України ПАТ «ЛСМБУ №1» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 28000 грн. за березень 2012 року

Також, для перевірки надано Угоду про співпрацю від 31.01.11 р., підписану між ПАТ «ЛСБМУ №1» та ВАТ «Кар'єроуправління». Відповідно до умов договору Сторони зобов'язуються спільно діяти у галузі заготівлі та транспортуванні піску для досягнення господарських цілей. Дана угода розповсюджується на невизначений строк до моменту, доки «Сторони» зацікавлені у продовженні співпраці. Дана угода є попередньою і не накладає на Сторони жодних конкретних фінансових та юридичних зобов'язань . Згідно даних бухгалтерського обліку не встановлено проведення взаєморозрахунків з ВАТ «Кар'єроуправління», не представлено для перевірки накладних, актів виконаних робіт, актів взаємозвірок, платіжних документів та інших документів. На запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 01.02.13 р. №2193/22-10 про надання пояснень та документального підтвердження про проведенні взаєморозрахунки з ВАТ «Кар'єроуправління», ВАТ «ЛСБМУ №1» надано відповідь №16/01 від 04.02.13 р., що підприємство не проводило жодних взаєморозрахунків з ВАТ «Кар'єроуправління». У ході проведення перевірки, згідно наданих подорожніх листів за травень, серпень, вересень 2012 року встановлено, що власним автотранспортом ПАТ «ЛСБМУ №1» перевозився пісок із с. Ясинець до бази м. Львів (вул. Чернівецька та вул. Городоцька). Згідно наданих в ході проведення перевірки матеріальних звітів за травень, серпень, вересень 2012року встановлено, що даний пісок списувався на об'єкти та включено у собівартість виконаних робіт, в основному які виконувались для Управління капітального будівництва Львівської міської ради. Однак, для перевірки не надано необхідних дозвільних документів на видобуток піску в с. Ясинець, не надано актів взаємозвірок з ВАТ «Кар'єроуправління» про кількість заготовленого піску, не представлено жодних первинних документів (крім подорожніх листів) про вартість придбаних товарів, яка формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану придатного для продажу. ПАТ «ЛСБМУ №1» в порушення п. 138.1, п. 138.2. п. 138.4. п. 138.6. п.п. 138.8.1. п. 138.8, п. 139.1 ст. 139 ПК України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в загальній сумі 257 788 грн.. в т. ч.: за 2 квартал 2012 року в сумі 159 712 грн.. за 3 квартал 2012року в сумі 98 076 грн. за рахунок включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості піску згідно актів самозаготовки, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку:

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір купівлі продажу від 19.03.12 р. №19/03. згідно з яким ФОП ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язується передати, а ПАТ «ЛСБМУ №1» (Покупець) прийняти і оплатити товар відповідно до умов цього Договору. У ході перевірки надано ТТН по перевезенню ТМЦ від Продавця СГД ОСОБА_1 до Покупця ПАТ «ЛСБМУ №1» . У всіх вище зазначених ТТН зазначено наступне: пункт завантаження - Львівська обл. м. Городок (без зазначення адреси); пункт розвантаження - м. Львів, (без зазначення адреси), крім того у представлених ТТН відсутні реквізити відповідальної особи, що отримувала товар, відсутній штамп підприємства, яке зазначено у всіх ТТН як автопідприємство, тобто перевізник, а саме ПП «Престиж Експрес» та відомості про водія-експедитора. В порушення п.138.1, п.138.2, п. 138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України ПАТ «ЛСБМУ №1» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 766 668 грн.. в т. ч. за 1 квартал 2012 року в сумі 122 500.00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 644 168 грн., за рахунок включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості ТМЦ згідно проведених взаєморозрахунків з СПД ОСОБА_1, факт отримання яких не доведено, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку. Податкові накладні, виписані СГД ОСОБА_1, підприємством включено до податкового кредиту податкових декларації з податку на додану вартість на загальну суму 153333,34 грн., в тому числі: у березні 2012 року в сумі 33333,34 грн., у квітні 2012 року в сумі 120000 гривень. У порушення п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 ПК України ПАТ «ЛСМБУ №1» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 153333,34 грн., в тому числі: у березні 2012 року в сумі 33333,34 грн.. у квітні 2012 року в сумі 120000 грн.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, списання, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п.11.1 вказаних вище Правил перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а згідно п. 1 1.5 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч. 2 переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ч. 1 ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю її упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону ).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст.1. п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Мі шості України від 05.06.95 за №168/704. Відповідно до п. 2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.4 цього Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 згаданого вище Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформляти, відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Згідно з п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5. 1 38.10.6 пункту 138.10. пунктами 138.11. 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 а.- статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначенню об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таки товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкової періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послу і цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в яком визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до п. 1 38.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Відповідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активи безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат. у том числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Згідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п.п.198.3 п.198 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активии, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів(послуг); дата отримання платником податку товарів(послуг), що підтверджено податковою накладною.

Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів.

Тому апелянт вважає, що господарські операції, які відображені ПАТ «ЛСБМУ №1» в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого(нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.1 1 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи вище викладене просить Скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЛСБМУ №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №285/22- 10/03335511 від 13.02.2013 р. згідно якого виявлені порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено позивачем податок на прибуток підприємства на загальну суму 244 536 грн., та п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК в результаті чого ПАТ «ЛСМБУ №1» занижено податок на додану вартість на суму 181 333 грн. 34 коп. і на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 р.: №0000482210/4327, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на суму 305 670грн. 00 коп. (в т.ч. 244 536 грн. 00 коп. за основним платежем та нараховано 61 134 грн. 00коп. штрафних санкцій); №0000472210/4329, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272 000 грн. 01 коп. (в т.ч. 181 333 грн. 34 коп. за основним платежем та нараховано 90 666грн. 67 коп. штрафних санкцій).

В порядку адміністративного оскарження оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Розглядаючи спір в частині господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Бранга» суд ом першої інстанції встановлено, що позивачем та ТзОВ «Бранга» укладено договір постачання №5 від 21.03.2012 р., відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ «Бранга») постачає шпали хвойні просочені тип 250х180х2200 в кількості 560 штук, а замовник (позивач) приймає та оплачує товар в термін, визначений даним договором. Оплата за вказаним договором здійснена у березні 2012 року на суму 168 000 грн. 00коп. в т.ч. ПДВ.

Податковий орган обґрунтовував безтоварність зазначених господарських операцій з посиланням на акт перевірки Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585 з питань правильності формування та достовірності визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТзОВ «Бранга», в якому зазначено, що у вказаного підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме незначний штат працюючих, відсутні основні засоби, транспортні засоби, складські приміщення для зберігання товарів. У зв'язку з цим податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам та стверджує про відсутність поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та ТзОВ «Бранга», що свідчить про укладення договору між контрагентами без мети настання реальних наслідків.

У даній спірній ситуації, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано суду першої інстанції копії: угоди №ПШ/П/12-02 від 12.01.2012 р. між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ТзОВ «Бранга», договір постачання №5 від 21.03.2012 р. між позивачем та ТзОВ «Бранга», видаткових накладних №81 від 03.04.2012 р., №11 від 12.04.2012 р., №141 від 20.04.2012 р., подорожніх листів вантажних автомобілів №421 від 20.04.2012 р., №345 від 12.04.2012р., №250 від 03.04.2012 р.

Судом встановлено, що потреба у поставці шпал хвойних просочених у позивача виникла, у зв'язку з виконанням договору №30 на виконання і реконструкцію території у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької від 22.12.2011 р., укладеного між позивачем та управлінням капітального будівництва Львівської міської ради. Відповідно до умов договору № 5 від 21.03.2012 року ТзОВ «Бранга» здійснило поставку і передачу заготовок для шпал позивачу на ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», а саме: по довіреності № 85 від 02.04.2012 року, виданій ОСОБА_2 та зареєстрованій в Журналі реєстрації довіреностей, згідно з накладною № 8 від 03.04.2012 року, отримано 193 шпали, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 3.04.2012 року автомобілем КАМАЗ 94-65 ЛВС, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 250 від 3.04.2012 року; по довіреності № 123 від 12.04.2012 року, виданій ОСОБА_2 та зареєстрованій в Журналі реєстрації довіреностей, згідно з накладною №11 від 12.04.2012 року отримано 240 шпал, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 12.04.2012 року автомобілем КАМАЗ 94-65 ЛВС, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 345 від 12.04.2012 року, та згідно з накладною № 14 від 20.04.2012 року отримано 127 шпал, які перевезено з Рава-Руського шпального заводу 20.04.2012 року автомобілем КАМАЗ 154-73 ТА, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 421 від 20.04.2012 року. Шпали, отримані від ТзОВ «Бранга», встановлені при будівництві трамвайних колій по об'єкту «Впорядкування і реконструкція території у межах Привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької», що підтверджено актами виконаних робіт та підсумковими відомостями про витрати, підписаними уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складену ТзОВ «Бранга», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені підприємством ПАТ «ЛСБМУ №1» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ. Податкова накладна від 21.03.2012р. №4, яка отримана від ТзОВ «Бранга», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того даючи оцінку висновкам акту перевірки Старосамбірської МДПІ (Турківське відділення) від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585, на які посилався відповідач, як на доказ безтоварності операцій позивача з ТзОВ «Бранга», то суд першої інстанції встановив, що рішення податкового органу оскаржувались вказаним контрагентом позивача у судовому порядку і постановою Львівського оружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі №813/991/13-а за позовом ТзОВ «Бранга» до Старосамбірської МДПІ у Львівській області ДПС позов задоволено частково, а саме зобов'язано відповідача змінити результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ ТзОВ «Бранга», шляхом вилучення інформації, внесеної на підставі акту перевірки від 06.12.2012 р. №1218/22-00/20770585. Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Бранга», було включене до СДРПОУ та було платником податку на додану вартість.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Бранга».

Розглядаючи спір в частині господарських взаємовідносин позивача з ВАТ «Кар'єроуправління» (код СДРПОУ - 05505526), судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ВАТ «Кар'єроуправління» укладено угоду про співпрацю від 28.02.2009 р., відповідно до умов якої сторони зобов'язались спільно діяти у галузі заготівлі і транспортування піску для досягнення господарських цілей. Вказана угода укладена на невизначений строк.

Податковий орган обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ВАТ «Кар'єроуправління» тим, що угода, укладена з позивачем, є попередньою і не накладає на сторони жодних конкретних зобов'язань, а також тим, що позивачем не надано для перевірки необхідних дозвільних документів на видобуток піску в с.Ясинець, не надано актів взаємозвірок з ВАТ «Кар'єроуправління» про кількість заготовленого піску, не представлено жодних первинних документів (крім подорожніх листів) про вартість придбаних товарів, яка формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що співпраця між контрагентами полягала в тому, що ВАТ «Кар'єроуправління» надавало можливість ПАТ «ЛСБМУ №1» в віддаленій частині кар'єру, на глибині до 1,5 метра з подальшою рекультивацією виробітку, самостійно проводити заготовку піску власними силами управління. Своєю чергою, ПАТ «ЛСБМУ №1» надавало управлінню автотранспорт, або механізми на заявку ВАТ «Кар'єроуправління» з оплатою наданих послуг, тому твердження відповідача про те, що угода про співпрацю від 28.02.2009 р., укладена позивачем з ВАТ «Кар'єроуправління», є попередньою та не накладає на сторони жодних конкретних зобов'язань не знайшли підтвердження, а факт підтвердження роботи механізмів по заготівлі піску в кар'єрі підтверджено: нарядами на оплату праці, відомостями на списання паливно-мастильних матеріалів на роботу механізмів в кар'єрі, подорожніми листами на перевезення піску. З ВАТ «Кар'єроуправління» не проводилось жодних взаєморозрахунків, оскільки всі матеріальні та трудові витрати по самозаготовці піску несло ПАТ «ЛСБМУ №1», а тому ні накладних, ні актів виконаних робіт, ні актів взаємозвірок, ні платіжних документів, ні інших документів з ВАТ «Кар 'єроуправління» не могло бути.

Крім того суд першої інстанції вірно врахував, що Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» передбачено наявність спеціального дозволу на користування надрами. Такий дозвіл наявний в ВАТ «Кар'єроуправління», а в рамках угоди про співпрацю ВАТ «Кар'єроуправління» дозволило, для господарських потреб позивача, на території власного кар'єру провести заготовку піску на глибині до 1,5 метра з подальшою рекультивацією виробітку.

Також судом правильно враховано і ту обставину, що старшим державним податковим ревізором-інспектором управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Львівській області, згідно з листом № 26706/10/16-2010/384 від 12.12.2012 року, проведено перевірку фінансово-господарських операцій з управлінням капітального будівництва Львівської міської ради за період з 01.01.2012 року по 12.12,2012р., та з постачальниками товарів реалізованих позивачем управлінню капітального будівництва за вказаний період. Питання самозаготовки піску було предметом перевірки, і згідно п.3.10 акту перевірки порушень законодавства ревізором-інспектором управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Львівській області по даному питанню виявлено не було.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт реальності здійснення господарських операцій з ВАТ «Кар' єроуправління» підтверджено належними доказами.

Розглядаючи спір в частині господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 19.03.2012 р. №19/03, відповідно до умов якого продавець (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти і оплатити товар (пісок та щебінь) відповідно до умов договору та специфікацій.

Податковий орган обґрунтовував безтоварність господарських операцій тим, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем, не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме у них відсутні реквізити відповідальної особи, яка отримувала товар, відсутній штамп підприємства, яке зазначено у всіх ТТН як автопідприємство, тобто перевізник, та відомості про водія-експедитора. Таким чином, на думку відповідача, відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності, є сумніви щодо реальності вчинення такого правочину.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджено: договором купівлі-продажу товарів від 19.03.2012 р. №19/03 та специфікацій до нього, довідкою про отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1, товарно-транспортними накладними (том №1 а.с.88-250, том №2 а.с. 1-47), видатковими накладними №0103 від 30.03.2012 р., №204, 104 від 30.04.2013 р., №РН-0000001 від 29.05.2012 р.

Крім того судом встановлено, що по довіреностях №75 від 30.03.2012 року, №199 від 28.04.2012року, №282 від 29.05.2012 року виданих ОСОБА_2 та зареєстрованих у відповідних періодах в Журналі реєстрації довіреностей, було отримано пісок та щебінь згідно накладних №0103 від 30.03.2012 року, №204 від 30.04.2012 року, № 104 від 30.04.2012 року, № РН-0000001 від29.05.2012 року. Видаткові накладні на поставлений товар, виписувались згідно кількості перевезеного товару вказаного в товарно-транспортних накладних, погоджених посадовою особою позивача. Поставка товару мала безперервний характер протягом місяця.

Щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, на які покликався податковий орган, суд першої інстанції правильно зазначив, що процедура оформлення товарно-транспортних накладних передбачена пунктами 11.5-11.10 наказу Міністерства юстиції України № 363 від 14.10.97 р. «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні». Відповідно до зазначених вимог ТТН виписує Замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі - суб'єкту господарювання). Судом встановлено, що другий екземпляр ТТН засвідчений печаткою вантажовідправника та погоджений штампом вантажоодержувача, та містить всі необхідні реквізити.

Крім того форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не внесена до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим норми вказаного акту не мають загальнообов'язкового характеру.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Згідно із ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності, а отже, ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено. Крім того відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформлені не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Крім тго судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова проводила перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 26.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 17-20/НОМЕР_2 від 10.01.2013 року, у якому підтверджено реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентами, в тому числі і з ПАТ «ЛСБМУ №1».

Крім того за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_1, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ПАТ «ЛСБМУ №1» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ. Такі податкові накладні внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно врахував, що згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій У межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на встановлене вище суд першої інстанції зробив правильний висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Відповідно доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, не заслуговують на увагу та спростовані вище зазначеними доказами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно вважав, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 28.02.2013 року № 0000482210/4327 та № 0000472210/4329 є протиправними та підлягають скасуванню.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року по справі № 813/4639/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

В.Я.Макарик

СудЛьвівський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.01.2014
Оприлюднено27.01.2014
Номер документу36805191
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —813/4639/13-а

Ухвала від 19.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Ухвала від 11.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Ухвала від 20.01.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Пліш М.А.

Постанова від 02.09.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

Ухвала від 02.09.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

Ухвала від 14.06.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

Ухвала від 14.06.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Мричко Наталія Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні