Ухвала

від 19.04.2017 по справі 813/4639/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/7572/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (ДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014

у справі № 813/4639/13-а Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.02.2013: № 0000472210/4329, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 272000, 01 грн. (в тому числі: основний платіж - 181333, 34 грн., штрафні (фінансові) санкції - 90666, 67 грн.); №0000482210/4327, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 305670 грн. (в тому числі: основний платіж - 244536 грн., штрафні (фінансові) санкції - 61134 грн.).

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої тат апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПАТ Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 13.02.2013 № 285/22-10/03335511, призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки від 13.02.2013 № 285/22-10/03335511 ПАТ Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 порушено норми пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок заниження податку на прибуток підприємств за І - ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 244536 грн.; пунктів 198.2,198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України внаслідок заниження податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року на загальну суму 181333, 34 грн.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства обґрунтовано посиланням на безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ Бранга , ВАТ Кар'єроуправління , СПД ОСОБА_2 з поставки товарів (послуг), фінансові показники яких ДПІ виключила із складу витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013: № 0000482210/4327, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 305670 грн. (в тому числі: 244536,00 грн. - основний платіж, 61134,00 грн.- штрафні (фінансові) санкції); № 0000472210/4329, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 272000, 01 грн. (в тому числі: 181333, 34 грн. - основний платіж, 90666, 67 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ВАТ Кар'єроуправління укладено угоду про співпрацю від 31.01.2011, згідно з умовами якої позивач отримав можливість проводити самостійно заготовку піску у віддаленій частині кар'єру на глибині 1,5 м з подальшою рекультивацією території розробки корисних копалин. Заготовка піску проводилась за рахунок позивача. Роботи по заготовці піску в кар'єрі підтверджено нарядами на оплату праці, відомостями на списання паливно-мастильних матеріалів на роботу механізмів з видобування піску, подорожніми листами на перевезення піску з кар'єру.

Між позивачем та СПД ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 19.03.2012 №19/03, згідно якого СПД ОСОБА_2 зобов'язується передати, а ПАТ ЛСБМУ №1 прийняти і оплатити товар відповідно до умов цього договору. Згідно з додатками № 1 та № 2 до цього договору (специфікації) СПД ОСОБА_2 зобов'язувався продати 1000 куб.м піску вартістю 100000,00 грн. та 1000 т щебеню вартістю 200000,00 грн. На виконання договору СПД ОСОБА_2 виписав на адресу позивача податкові накладні і видаткові накладні, на підставі яких позивач включив до витрат за І, ІІ квартали 2012 року 766 668,00 грн., а до податкового кредиту за березень, квітень 2012 року - ПДВ в загальній сумі 153333,34 грн.

Між позивачем та ТОВ Бранга укладено договір постачання від 21.03.2012 №5 товару - шпали (хвойні просочені) у кількості 560 штук. Поставка цього товару оформлена видатковими накладними та податковими накладними на загальну суму 168000,00 грн., в тому числі ПДВ 27400,00 грн.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на безтоварність операцій із поставки позивачу від ТОВ Бранга , ВАТ Кар'єроуправління , СПД ОСОБА_2 вказаних вище товарів та послуг, з огляду на не підтвердження позивачем зв'язку витрат на оплату цих послуг із господарською діяльністю; відсутність у документах, наданих під час перевірки, підтвердження фактичної поставки товарів, послуг.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій угоди №ПШ/П/12-02 від 12.01.2012 між ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод та ТОВ Бранга , договору постачання №5 від 21.03.2012 між позивачем та ТОВ Бранга , видаткових накладних № 81 від 03.04.2012, № 11 від 12.04.2012, № 141 від 20.04.2012, подорожніх листів вантажних автомобілів № 421 від 20.04.2012, №345 від 12.04.2012, №250 від 03.04.2012, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів операцій з поставки з ТОВ Бранга , ВАТ Кар'єроуправління , СПД ОСОБА_2, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача валових витрат та сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Є.А. Усенко

Судді: О.А. Веденяпін

В.П. Юрченко