Постанова

від 02.09.2013 по справі 822/3152/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3152/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року 10 год. 00 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І. при секретаріЧовган Д.В. за участі:представника позивача Дороніна П.М., представника відповідача Чепурченко Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авіст" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податковоих повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в якому з урахуванням уточнення до позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Авіст", код ЄДРПОУ 14159951 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Аван-Тайм" (код ЄДРПОУ 37426833) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 7808/22-3/14159951 від 26.12.2012 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року. Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, вказує на відсутність підстав прийняття рішення та просить суд їх скасувати.

Судом за клопотанням відповідача та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення органів Міністерства доходів і зборів", замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому ДПС у Хмельницькій області на Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, так як в результаті реорганізації Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому ДПС у Хмельницькій області було перетворено на Державну податкову інспекцію у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Приватне підприємство "Авіст", ідентифікаційний код 14159951, зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області. Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.10.1992 року, серія АБ № 407792. З 19.10.1997 року перебуває на обліку ДПІ у м. Хмельницькому.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Авіст", код ЄДРПОУ 14159951 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Аван-Тайм" (код ЄДРПОУ 37426833) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 7808/22-3/14159951 від 26.12.2012 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що ПП "Авіст", порушило вимоги:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого ПП "Авіст" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 1173556 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових: за 2-3 квартал 2011 року в сумі 1173556 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі1173556 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого ПП "Авіст" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет всього в сумі 234711 грн., у тому числі за серпень 2011 року на 234711 грн.

На підставі акту 7808/22-3/14159951 від 26.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому винесено податкові повідомлення - рішення № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Приватне підприємство "Авіст" мало взаємовідносини з ТОВ "Аван-Тайм" код ЄДРПОУ 37426833.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аван-Тайм" зареєстровано в органах державної влади рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16.12.2010 року за № 14441020000007396. Взято на податковий облік Кіровоградської ОДПІ - 17.12.2010 року № 2242.

Досліджуючи взаємовідносини позивача із вищезазначеним контрагентом судом встановлено наступне.

Між ПП "Авіст" та ТОВ "Аван - Тайм" укладено договір поставки № 0108 від 01 серпня 2011 року, згідно якого Продавець - ТОВ "Аван - Тайм", Покупець - ПП "Авіст". Предметом даного договору є зобов'язання Постачальника постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається рахунком фактурою. Узгоджена партія товару, повинна бути забезпечена наступними супровідними документами: накладними, податковими накладними, паспорту якості та сертифікату відповідності. Постачання здійснюється за рахунок Продавця. Перехід права власності відбувається в момент оплати відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку фактурі. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку.

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п. п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг...

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: 138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Суд не погоджується з висновками відповідача про відсутність фактичних правовідносин позивача із зазначеним вище контрагентом.

Суд встановив, що на виконання договору купівлі-продажу № 0108 від 01 серпня 2011 року ТОВ "Аван-Тайм" виписано податкові накладні на реалізацію продукції (папір, картон, фарба, тощо), що використовується у виробництві позивача по виготовленню паперових коробок.

Факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується заявками на продукцію, податковими накладними, видатковими накладними, копією книги реєстрації доручень, товарно-транспортними накладними актами приймання-передачі . Оплата поставленої продукції проведена про що в судовому засіданні сторони не заперечували та підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Суд критично оцінює посилання відповідача на матеріали перевірки Кіровоградської ОДПІ від 17.09.2012 року № 650/1520/37426833 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Аван-Тайм". Зазначені матеріали перевірки містять відомості про подачу податкової звітності суб'єктом господарювання, а висновки по матеріалам перевірки зроблено без дослідження первинних бухгалтерських документів у зв'язку із відсутністю платника за місцемзнаходження.

Слід вказати, що обставини коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фактичність правовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується використанням придбаного товару у здійсненні підприємницької діяльності, а саме виготовлення із придбаної сировини готової продукції - паперових коробок на замовлення.

Дані обставини підтверджуються лімітно-забірними картками на виробництві, видатковими накладними, сертифікатами якості, що підтверджують і реалізацію продукції.

Суд встановив, що фактичність взаємовідносин із зазначеним контрагентом підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, документами на транспортування продукції та документацією на використання придбаної продукції, доданої до матеріалів справи.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що господарські операції із зазначеним вище контрагентом, фактично здійснювались, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження придбання, оплати, перевезення, оприбуткування та використання в господарській діяльності придбаної продукції, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року підлягають скасуванню.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам закону, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено зазначені в матеріалах документальної позапланової виїзної перевірки порушення, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 99, 104, 158-163, 167, 254, 255 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15 січня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2013 року

Суддя /підпис/І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький