Ухвала

від 05.11.2014 по справі 822/3152/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/53807/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013

у справі № 822/3152/13-а

за позовом Приватного підприємства «Авіст»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Авіст» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15.01.2013.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та його контрагентом договору підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, які мали правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аван-Тайм» (код ЄДРПОУ 37426833) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011. За результатами перевірки відповідачем 26.12.2012 складено акт № 7808/22-3/14159951, яким встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні ПП «Авіст» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 1 173 556,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 1 173 556,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні ПП «Авіст» сум податку на додану вартість, які підлягали сплаті в бюджет всього в сумі 234 711,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року на 234 711,00 грн.

На підставі акта Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013: № 0000042304/57, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1 173 556,00 грн.; № 0000032304/56, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 325 067,00 грн.

Як встановлено судами при складанні акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому прийнято до уваги акт № 650/1520/37426833 від 17.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аван-Тайм» з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138-143 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормою ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Приватним підприємством «Авіст» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аван-Тайм» (продавець) укладено договір поставки № 0108 від 01.08.2011, згідно умов якого продавець зобов'язався постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається рахунком фактурою. Узгоджена партія товару, повинна бути забезпечена наступними супровідними документами: накладними, податковими накладними, паспортом якості та сертифікатом відповідності. Постачання здійснюється за рахунок продавця. Перехід права власності відбувається в момент оплати відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку-фактурі. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, заявки на продукцію, копію книги реєстрації доручень, акти приймання - передач та платіжні доручення на оплату поставленої продукції.

Оплата поставленої продукції проведена та підтверджено платіжними дорученнями, що не заперечувалося і відповідачем.

Факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, які засвідчили виготовлення, із придбаної сировини, готової продукції - паперових коробок на замовлення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вказані первинні документи, наявні у матеріалах справи, відповідають вимогам статей 1 , 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності. У зв'язку з цим, суди обґрунтовано зазначили, що ПП «Авіст» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідного періоду, за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Аван-Тайм», та визнання протиправними і скасування, у зв'язку з цим, податкових повідомлень-рішень №№ 0000032304/56 та № 0000042304/57 від 15.01.2013.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна