Постанова

від 30.08.2013 по справі 812/2300/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа №812/2300/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника позивача Мельникової А.Ф.

представника відповідача Жадана О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адона» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року по справі № 812/2300/13-а за позовом Приватного підприємства «Адона» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.12.2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 року № 0001412301/0 про донарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 153249 грн., та стягнення штрафних санкцій у сумі 76624, 50 грн. та від 10.12.2008 року № 0001402301/0 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 122599 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 61299, 50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «Адона» є юридичною особою, зареєстроване 12.02.2003 року в виконавчому комітеті Лисичанської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код №32359113, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податку на додану вартість та на прибуток (а.с. 61,62 т.1).

Відповідач - Державна податкова інспекція в м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 12.11.2008 року по 25.11.2008 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірки ПП «Адона» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та по податку на прибуток за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, результати якої оформлені актом від 28.11.2008 року № 88/23-32359113 (а.с. 22- 37 т.1).

Згідно акту перевірки податковим органом зазначені порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про прибуток підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 153249 грн., у тому числі : по періодах: 2 квартал 2006 року в сумі 8462 грн.; 3 квартал 2007 року в сумі 101668 грн.; 4 квартал 2007 року в сумі 43119 грн.;

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 122599 грн., у тому числі по періодах : за червень 2006 року в сумі 6769 грн.; за липень 2007 року в сумі 26615 грн.; за серпень 2007 року в сумі 11487 грн.; за вересень 2007 року в сумі 43232 грн.; за жовтень 2007 року в сумі 26115 грн.; за грудень 2007 в сумі 8361 грн..

Як зазначено в акті перевірки, вказані порушення виникли в результаті неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат за нікчемними договорами від 01.06.2006 року № 25/06/06 з приватним підприємством «Онік КМ» та від 01.07.2007 року № 01/07/07 з приватним підприємством «Ефа Груп», які вчинено без наміру створення правових наслідків та таких, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майна держави шляхом заниження податкових зобов'язань.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2008 року № 0001412301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152249 грн. основного платежу та 76624,50 грн. штрафних (фінансових ) санкцій та від 10.12.2008 року № 0001402301/0 про визначення ПП «Адона» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122599 грн. основного платежу та 61299,50грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 18, 19 т.1).

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, тому в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про прибуток підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності

достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість.

Вказаною нормою Закону встановлено, що не підлягають включенню до с кладу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг(, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вказане дає підстави зробити висновок, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Таким чином, Законом № 168 встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляється платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПП «Адона» та ПП «Онік КМ» 01.06.2006 року було укладено договір № 25/06/06 про надання послуг на відвантаження товару (а.с. 58 т. 1).

Відповідно до пп.2.1 цього договору замовник - позивач по справі, зобов'язаний сплатити пред'явлений рахунок виконавця за відвантажений товар протягом 3-х банківських днів або по передплаті, а виконавець - ПП «Онік-КМ», прийняти до виконання листи, пов'язані з виконанням завдання, надавати послуги, податкову накладну, рахунок, акт приймання-передачи, накладну.

Відповідно до пп.7.1 цього договору якість відвантаженого товару повинна відповідати нормам і ТУ, діючим на Україні та підтверджуватися сертифікатом якості на кожну навантажену партію.

Відповідно до пп.7.2 цього договору товар навантажується залізничним транспортом або автотранспортом на умовах : пункт навантаження шахти.

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується наступними первиннними документами:

- податкова накладна від 01.06.2006 року № 6601/А на загальну суму 40615,55 грн., в тому числі ПДВ 6769,26 грн. (а.с. 135 т.1);

- рахунок-фактура від 01.06.2006 року № 6601/А на загальну суму 40615,55 грн., в тому числі ПДВ - 6789,26 грн. (а.с. 134 т.1);

- платіжні доручення про перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ПП «Онік-КМ» за послуги за вказаним договором: № 125 від 20.07.2006 року на суму 8000 грн., в тому числі ПДВ - 1333,33 грн.; № 109 від 13.07.2006 року на суму 17500 грн., в тому числі ПДВ - 2916,66 грн.; № 108 від 10.07.2006 року на суму 9000 грн., в тому числі ПДВ - 1500 грн. (а.с. 128 -130 т.1),

- витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля (а.с.131-133 т.1).

Витрати на придбання вугілля включені позивачем до складу валових витрат в рядку 4.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток за півріччя 2006 року в сумі 33846,29 грн.. Дані операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та відображені проводками Д-т 28 К-т 631.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПП «Адона» та ПП «Ефа груп» 01.07.2007 року було укладено договір № 01/07/07 про надання послуг по відвантаженню товару, відповідно до якого ПП «Ефа груп» надає позивачу по справі послуги з організації відвантаження товару вагонними партіями по реквізитах, вказаних замовником (а.с. 59 т. 1).

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується наступними первиннними документами:

- накладна від 05.07.2007 року № 70705/а на загальну суму 159692 грн., в тому числі ПДВ 26615,48 грн.; накладна від 12.08.2007 року № 70812/А на суму 68924,00 грн, в тому чсилі ПДВ -11487, 33 грн. (а.с. 138, 136 т. 1);

- податкова накладна від 05.07.2007 року № 70705/а на загальну суму 159692 грн., в тому числі ПДВ - 26615,48 грн.; податкову накладну від 12.08.2007 року № 70812/А на загальну суму 68924 грн., в тому числі ПДВ - 11487 грн. (а.с. 137, 139 т.1);

- накладна від 04.09.2007 року № 70904/А на загальну суму 259390,43, в тому числі ПДВ - 43321,74 грн.; податкова накладна від 04.09.2007 року № 70904/А на загальну суму 259390,49 грн., в тому числі ПДВ- 43231,74 грн. (а.с. 140, 141 т.1);

- накладна від 03.10.2007 року № 71003/А на загальну суму 156690,37 грн., тому числі ПДВ - 26115,06 грн.; податкова накладна від 03.10.2007 року № 71003/А на загальну суму 156690,37 грн., в тому числі ПДВ - 26115,06 грн. (а.с. 142, 143 т.1);

- накладна від 03.12.2007 року № 71203/А на загальну суму 50284,28 грн., в тому числі ПДВ - 8380,71 грн.; податкова накладна від 03.12.2007 року № 71203/А на загальну суму 50284,28, в тому числі ПДВ- 8380,71 грн. (а.с. 144, 145 т. 1);

- платіжні доручення про перерахування ПП «Адона» коштів на розрахунковий рахунок ПП «Ефа груп» за послуги за вказаним договором: № 255 від 10.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 27000 грн., в тому числі ПДВ - 4500 грн.; № 252 від 02.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500 грн.; № 249 від 27.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 25000 грн., в тому числі ПДВ - 4166,66 грн.; № 220 від 07.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 212 від 21.08.2007 року згідно рахунку від 05.07.2007 року на суму 24000 грн., в тому числі ПДВ - 4000,00 грн.; № 213 від 22.08.2007 року згідно рахунку від 05.07.2007 року на суму 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн.; № 216 від 29.08.2007 року згідно рахунку від 05.07.2007 року на суму 13000 грн., в тому числі ПДВ - 2166,66 грн.; № 243 від 20.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн.; № 242 від 19.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн.; № 219 від 04.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 14000 грн., в тому числі ПДВ - 2333,33 грн.; № 217 від 31.09.2007 року згідно рахунку від 05.07.2007 року на суму 21000 грн., в тому числі ПДВ -3500,00 грн.; № 223 від 10.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,66 грн.; № 224 від 10.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 22000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 226 від 11.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 308 від 30.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 46000 грн., в тому числі ПДВ - 7666,66 грн.; № 384 від 09.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 30000 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 246 від 24.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 30000 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 227 від 13.09.2007 року згідно рахунку № 70705/А від 05.07.2007 року на суму 15000 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн.; № 314 від 10.12.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 3697,70 грн., в тому числі ПДВ - 616,28 грн.; № 344 від 26.12.2007 року згідно рахунку № 71003/А від 03.10.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 346 від 27.12.2007 року згідно рахунку № 71003/А від 03.10.2007 року на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,66 грн.; № 278 від 31.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 273 від 23.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 23000 грн., в тому числі ПДВ - 3833,33 грн.; № 254 від 09.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 270 від 17.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 26000 грн., в тому числі ПДВ - 4333,33 грн.; № 272 від 19.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 16000 грн., в тому числі ПДВ - 2666,66 грн.; № 275 від 25.10.2007 року згідно рахунку № 70812/А від 12.08.2007 року на суму 42000 грн., в тому числі ПДВ - 7000,00 грн.; № 280 від 02.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 30000 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 300 від 22.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 286 від 15.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 30000 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 304 від 26.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 20000 грн., в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.; № 307 від 29.11.2007 року згідно рахунку № 70904/А від 04.09.2007 року на суму 17000 грн., в тому числі ПДВ - 2833,33 грн. (а.с. 81-83, 85, 87 -89, 91, 93, 95-96, 98-100, 102, 104-106, 108-110, 112-113, 115-117, 119-120, 122-124, 126 т. 1)

- рух коштів по банківському рахунку позивача ( а.с.84, 86, 90, 92, 94, 97, 101, 103, 107, 111, 114, 118, 121, 125, 127 т. 1);

- витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання вугілля ( а.с.131 -133 т.1).

Витрати на придбання вугілля включені позивачем до складу валових витрат в рядку 4.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року у суммі 406672,76 грн., та за 2007 рік в сумі 172478,99 грн.. Дані операції відображені в бухгалтерському обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» та відображені проводками Д-т 28 К-т 631.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично умови договорів між позивачем та ПП «Онік -КМ», ПП»Ефа груп» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Колегія суддів зазначає, що в перевіряємий період порядок формування податкового кредиту, податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Товарно-транспортні накладні та документи про підтвердження якості товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковими документами для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входять до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу послався як на підставу відсутності реальності господарських опреацій між позивачем та його контрагентами, на вирок Лисичанського міського суду від 18.02.2009 року у відношені ОСОБА_4 та на постанову Лисичанського міського суду від 10.02.2009 року у відношені ОСОБА_5.

Колегія суддів не приймає до уваги вказане посилання представника відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 18.02.2009 року гр.ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч.2 ст. 205 КК України як співучасть у створенні суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Ефа груп» (а.с. 193 -203 т. 2). Колегія суддів зазначає, що в даному вироку відсутні посилання на будь-які господарські операції між позивачем та ПП «Ефа груп».

Як вбачається з постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 10.02.2009 року гр. ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч.2 ст. 205 КК України як співучасть у творенні суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Онік - КМ» (а.с. 204 - 218 т. 2). Колегія суддів зазначає, що в даному вироку відсутні посилання на будь-які господарські операції між позивачем та ПП «Онік - КМ».

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази наявності на час проведення перевірки ПП «Адона» (період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року) обвинувального вироку в кримінальній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу послався як на підставу відсутності реальності господарських опреацій між позивачем та його контрагентами на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 року.

Як вбачається з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 року у справі № 2а - 31127/08 визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Ефа груп» та припинено вказану юридичну особу ( а.с. 255-257 т. 2).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що на час здійснення господарських опкрацій між позивачем та ПП «Ефа груп» в період 2007 року, зазначений контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та його державна реєстрація припинена 01.07.2009 року у зв'язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 224 -227 т. 1).

Контрагент позивача - ПП «Онік КМ» також на час здійснення господарських опкрацій між ним та позивачем в період 2006 року був зареєстрований як юридична особа та його державна реєстрація припинена 01.07.2009 року у зв'язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 228 -231 т. 1).

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи та на акті перевірки відсутні будь - які докази наявності відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентами, нікчемними або недійсними.

Більш того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 року по справі № 2а-14176/09/1270 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Приватного підприємства «Адона», Приватного піприємства «Онік КМ» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою ( а.с. 258-260 т. 2). Вказане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало чинності.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 року по справі № 2а-14635/09/1270 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області до Приватного підприємства «Адона», Приватного підприємства «Ефа груп» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою ( а.с. 2 - 7 т. 3).

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може, зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договірні правовідносини між позивачем та ПП «Онік КМ», ПП «Ефа груп» підтверджені первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 року № 0001412301/0 та № 0001402301/0.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому належить скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адона» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року по справі № 812/2300/13-а задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року по справі № 812/2300/13-а скасувати.

Позов Приватного підприємства «Адона» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 10.12.2008 року № 0001412301/0 та № 0001402301/0.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 04 вересня 2013 року.

Колегія суддів І.В. Юрко

Г.М.Міронова

А.А. Блохін