Постанова

від 04.07.2006 по справі 15/9пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/9пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.07.2006  року                                                            Справа № 15/9пд

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді            Бородіної Л.І.

     суддів                                Іноземцевої Л.В.

                                                Журавльової Л.І.

     Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.06.2006.

     При секретарі

     судового засідання               Мартинцевій Н.М.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                         Осьмінкін А.О., за дов. від 14.04.2006 № 118

     від відповідача                         Приходько С.В., за дов. від 22.09.2004 № 14-11/5474

     від третьої особи               не прибув                    

     Розглянувши

     апеляційну скаргу            Колективного сільськогосподарського підприємства

                                             „Агролюкс”, м.Луганськ                                              

     на рішення

     господарського суду        Луганської області

                                                від 15.05.2006

     у справі                             № 15/9пд (суддя Пономаренко Є.Ю.)

     за позовом                           Колективного сільськогосподарського підприємства

                                             „Агролюкс”, м.Луганськ

    до відповідача                         Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”

                                               в особі Луганської обласної дирекції Акціонерного

                                             поштово-пенсійного банку „Аваль”, м.Луганськ

    третя особа                        Приватне підприємство „АНТК”, м.Луганськ

    про                                    визнання зобов”язань такими, що не підлягають

                                            виконанню

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2006 у справі                    № 15/9пд (суддя Пономаренко Є.Ю.) відмовлено у задоволенні позову Колективному сільськогосподарському підприємству (КСП) „Агролюкс”, м.Луганськ, до Акціонерного поштово-пенсійного банку (АППБ) „Аваль” в особі Луганської обласної дирекції  Акціонерного поштово-пенсійного банку (ЛОД АППБ) „Аваль”, м.Луганськ, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Приватне підприємство (ПП) „АНТК”, м.Луганськ, про визнання зобов”язань такими, що не підлягають виконанню.

          Рішення суду з посиланням на статтю 161 Цивільного кодексу УРСР, статті 16, 521, 526, 543, 546, 553, 554, 629, 572, 576, 589, 599 Цивільного кодексу України, пункт 2 статті 193 Господарського кодексу України мотивоване тим, що у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У даному випадку договором поруки, укладеним між КСП „Агролюкс” (боржником) та ПП „АНТК” (поручителем) субсидіарну відповідальність не встановлено.

          Згідно чистині 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Кредитор має право вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов”язаними доти, доки їхній обов”язок не буде виконаний у повному обсязі.

          Позивач не довів і не заявляв про те, що він та/або третя особа, як майновий поручитель, виконали своє зобов”язання за кредитним договором перед АППБ „Аваль” у повному обсязі.

          Посилаючись на статтю 520 Цивільного кодексу України позивачем не враховано положення статті 521 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину у такій самій формі, що і правичин, на підставі якого виникло зобов”язання.

          Крім того, суд першої інстанції визначив, що обраний позивачем матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права, шляхом подачі позову про визнання зобов”язання таким, що не підлягає виконанню, не узгоджується зі способами захисту, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України.

КСП „Агролюкс” (позивач у справі) не погодився з рішенням місцевого господарського суду та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2006 у справі № 15/9пд через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким визнати зобов”язання КСП „Агролюкс” за кредитним договором від 10.06.2003                      № 010/01-11/1801 та договором застави майна від 12.06.2003 № 3017 припиненими.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач, посилаючись на рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2005 у справі № 18/185 про задоволення позову АППБ „Аваль” до ПП „АНТК” про стягнення заборгованості, пені, процентів за користування кредитом, вказує на те, що АППБ „Аваль” добровільно, з власної ініціативи згідно пункту 1 статті 543, пункту 1 статті 598 Цивільного кодексу України виявив згоду на заміну боржника в зобов”язанні з КСП „Агролюкс” на ПП „АНТК”, припинив зобов”язання КСП „Агролюкс” на підставах, встановлених законом (судове рішення по справі № 18/185). На думку скаржника, факт заміни боржника і припинення зобов”язання КСП „Агролюкс” перед АППБ „Аваль” визнано рішенням суду, тому письмового оформлення договору переводу боргу не потрібно.

АППБ „Аваль” заявив борг, як субсидіарну відповідальність до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ПП „АНТК”. Борг визнаний боржником у повному обсязі і внесений до реєстру вимог кредиторів.

Позивач вважає, що його зобов”язання, забезпечені заставою, припинені відповідно до статей 523, 598 Цивільного кодексу України.

АППБ „Аваль” в особі ЛОД АППБ „Аваль” (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу –без задоволення.

ПП „АНТК” (третя особа у справі) підтримує доводи апеляційної скарги, вважаючи що рішення господарського суду Луганської області у справі № 15/9 підлягає скасуванню, а позовні вимоги КСП „Агролюкс” –задоволенню у повному обсязі.

Клопотанням від 04.07.2006 представник третьої особи просить перенести судове засідання у справі № 15/9пд у зв”язку з участю у судовому процесі у Ленінському районному суді. Дане клопотання відхилено судовою колегією за необгрунтованістю.

Заслухавши доводи і пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

10.06.2003 між АППБ „Аваль” та КСП „Агролюкс” укладений кредитний договір № 010/01-11/1801, згідно з яким кредитор (відповідач у справі) відкрив позичальнику кредитну лінію у сумі 350000 грн. строком до 01.12.2004 із сплатою 15 відсотків річних (т.І, а.с.7-12).

Додатковою угодою від 20.06.2003 до названого кредитного договору збільшено загальний розмір кредитної лінії до 2000000 грн. (т.І, а.с.9 зв.).

Додатковою угодою від 01.12.2004 продовжено строк погашення кредиту до 01.02.2005 (т.І, а.с.11).

Додатковою угодою від 31.01.2005 сторони домовилися про продовження строку надання кредитної лінії до 30.11.2005, при цьому встановили, що за умови непогашення в строк до 31.03.2005 відсотків по кредитному договору, строк дії кредиту встановлюється до 01.04.2005 (т.І, а.с.12).

В забезпечення вказаного кредитного договору між сторонами укладений договір застави, посвідчений нотаріально, за умовами якого у заставу передано майно на загальну суму 4022740 грн. (т.І, а.с.13-15).

Угодою від 20.10.2003, посвідченою нотаріально, сторони домовилися внести зміни в договір застави щодо частини заставленого майна та оцінили заставлене майно за договором застави на загальну суму 4026805 грн. (т.І, а.с.16-18).

Відповідно до внесених змін та доповнень до договору застави від 07.05.2004 сторони частково змінили предмет застави та заставлене майно за договором застави оцінили на загальну суму 4114805 грн. (т.І, а.с.19).

07.09.2004 сторонами укладений договір застави товарів в обігу                                 № 010/01-11/1801/1, за яким в заставу оформлено майбутній врожай 2004 року соняшника на суму 1760000 грн. (т.І, а.с.71).

Таким чином, все заставлене майно оцінено сторонами на загальну суму 5874805 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором за заявою банку –відповідача у справі приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис з метою звернення стягнення на певне заставне майно.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АППБ “Аваль” в особі Луганської обласної дирекції та ПП “АНТК” 05.04.2005 укладено договір поруки № 010/01-11/1801. За даним договором поруки (п.1.2.) сторони визначили, що поручитель ПП “АНТК” на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором (відповідачем у справі) відповідати по зобов'язанням боржника –КСП “Агролюкс”, які виникають з кредитного договору від 10.06.2003, в повному обсязі цих зобов'язань (т.І, а.с.72).

Позичальником (позивачем у справі) зобов'язання з вчасного та у повному обсязі повернення одержаного кредиту та сплати відсотків не виконано.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2005 у справі №18/185 за позовом АППБ “Аваль” в особі Луганської обласної дирекції до ПП “АНТК” за участю третьої особи КСП “Агролюкс” з відповідача присуджено до стягнення борг у сумі 1775700 грн. по поверненню кредиту, пеню у сумі 3835 грн. 47 коп. та судові витрати (т.І, а.с.27, 28).

У зв”язку з цим позивач вважає, що відбулася заміна боржника, при цьому КСП „Агролюкс” не погоджується забезпечувати заставою виконання зобов”язання новим боржником –ПП „АНТК”, що стало підставою звернення КСП „Агролюкс” з позову до господарського суду про визнання зобов”язань за кредитним договором та договором застави майна таким, що не підлягають виконанню у зв”язку з припиненням зобов”язань.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2006 відмовлено у задоволенні позову з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 161 Цивільного кодексу України, який регулює спірні правовідносини за моментом їх виникнення, встановлено, що зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, місцевий господарський суд правомірно розглядав спір за правилами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, враховуючи особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (частина 2 статті 9 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції в даному випадку договором поруки субсидіарну відповідальність не встановлено. Згідно частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з положень норми частини 4 статті 543 Цивільного кодексу України виконання обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Місцевий господарський суд обгрунтовано визначив, що позивач не довів і не заявляв про те, що він та/або третя особа, як майновий поручитель виконали свої зобов'язання у повному обсязі.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про заміну боржника у зобов”язанні, враховуючи приписи цивільного законодавства щодо солідарної відповідальності та умов здійснення такої заміни, встановлених статтями 520, 521 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність в даному випадку заміни боржника у зобов”язанні.

З цих же підстав судова колегія апеляційної інстанції вважає помилковим посилання позивача на статтю 523 Цивільного Кодексу України в обгрунтування апеляційної скарги та відхиляє доводи апеляційної скарги за безпідставністю.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив, що обраний позивачем матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права шляхом подачі позову про визнання зобов”язання таким, що не підлягає виконанню, не узгоджується зі способами захисту, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене апеляційна скарга Колективного сільськогосподарського підприємства „Агролюкс”, м.Луганськ задоволенню не підлягає, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

          1. Апеляційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства „Агролюкс”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2006 у справі № 15/9пд залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2006 у справі                      № 15/9пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Л.І.Бородіна

Суддя                                                                                Л.В.Іноземцева

Суддя                                                                                Л.І.Журавльова

Надруковано 6 примірників:

1-до справи

2-позивачу

З- відповідачу

4- третій особі

5- ГСЛО

6-до наряду