Рішення

від 03.09.2013 по справі 906/888/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2013 р. Справа № 906/888/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Ястремський О.В. - довіреність від 30.07.2013р. за вих.№08;

від відповідача: Проноза М.С. - довіреність №11 від 16.12.2012р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Океан-опт" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" (с. Оліївка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 16690,76 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.08.13 до 03.09.13 об 11:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16690,76грн. заборгованості, з яких: 14275,64грн. - основний борг, 592,64грн. - пеня, 395,02грн. - річні, 1427,56грн. - штраф. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві з врахуванням пояснення від 03.09.2013р.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в доповненні до відзиву та поясненні від 03.09.2013р. Вважає, що довіреність №64 від 14.03.2013 року є тільки підтвердженням повноважень особи на техобслуговування транспортних засобів, а факт та обсяг поставки товару повинні бути підтвердженні іншими первинними документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2012 року між Приватним підприємством "Океан-Опт" (сторона-1/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Українська генетична компанія" (сторона-2/відповідач) було укладено договір на продаж автозапчастин, технічне обслуговування, мийку та ремонт транспортних засобів №80 (а.с.7-9), відповідно до якого сторона-1 зобов'язується: поставити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію та авто аксесуари, шини, інші авто товари (далі-товар); виконувати ремонт та технічне обслуговування, мийку та шиномонтаж (далі - "роботи") наданих Стороною-2 автомобілів. Сторона-2 зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи або поставлений товар на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 , п.1.2 договору).

За умовами даного договору Сторона-1 зобов'язується передати Стороні-2 у власність товар згідно з відповідними замовленнями Сторони-2, а Сторона-2 в свою чергу прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених даним Договором (п.2.1 договору).

Сторона-1 поставляє товар Стороні-2 за цінами, що визначені в прайс-листі Сторони-1 (п.2.2 договору).

Найменування, асортимент і ціни на товари зазначаються у прайс-листі Сторони-1 (п.2.5 договору).

Відповідно до п.2.7 договору від 02.11.12р. оплата за поставлений товар здійснюється Стороною-2 на підставі рахунку, протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунку шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Сторони-1 або внесення готівкою в касу Сторони-1.

Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає оплаті, буде зарахована на поточний рахунок Сторони-1 (внесена готівкою в касу Сторони-1 ) (п.2.8 договору).

Умови проведення робіт визначені розділом 3 даного договору.

Згідно п.3.1 роботи виконуються відповідно до Замовлення-Наряду та Акту виконаних робіт, які підписуються представниками Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. В Замовленні-Нарядах та Актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт, а також терміни виконання робіт.

Після закінчення робіт автомобіль видається особі, уповноваженій Стороною-2 на отримання автомобіля (п.3.8 договору).

Уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник Сторони-2 зобов'язаний також прийняти виконані Стороною-1 роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно Замовлення-Наряду та Акту виконаних робіт. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань прийняття виконаних робіт осіб, що підписують від імені сторін Замовлення-Наряд та Акт виконаних робіт (п.3.9 договору).

Вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в Акті виконаних робіт, що складається Стороною-1 після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох Сторін (п.5.1 договору).

Сторона-2 сплачує Стороні-1 вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастил матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а Сторона-1 зобов'язана видати Стороні-2 податкову накладну (п.5.2 договору).

Позивач на виконання умов договору за період з 10.01.2013 року по 14.03.2013 року поставив відповідачу товар та надав послуг на загальну суму 26357,84грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, рахунками на оплату та довіреностями, що долучені до матеріалів справи (а.с.10-12, 39-41, 54-58).

Проте, за отриманий товар та надані послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 14275,64 грн., що підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

15.05.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості за надані послуги та отриманий товар, просив сплатити заборгованість в сумі 14275,64грн., яка залишена без задоволення (а.с. 9).

Разом з тим, відповідач листом за вих.№360 від 14.03.2013р. повідомив, що Приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія" гарантує оплату за обслуговування автомобіля Fiat Doblo, державний номер АМ 5508 ВВ (а.с.42).

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар та послуги стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14275,64грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 592,54грн. - пені, 395,02грн. - річних та 1427,56грн. - штрафу.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку затримки оплати за виконані роботи сторона-2 зобов'язана сплатити стороні-1 суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 (десяти) відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів і більше з моменту виникнення такої заборгованості Сторона-2 зобов'язана додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу Стороні-1 штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплачених робіт.

Перевіривши розрахунок 10% штрафу, суд вважає його правильним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та 10% річних (а.с.2 на звороті), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 519,01грн. та 10% річних в сумі 348,09грн., нарахованих за період з 20.03.2013р. (три банківських дні з дати підписання акту виконаних робіт) по 17.06.2013р.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 519,01грн. та річних в сумі 348,09грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 73,53грн. та річних в сумі 46,93грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача щодо неналежного оформлення довіреності спростовуються наступним.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Відповідно до пункту 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Таким чином, наявна в матеріалах справи довіреність №64 від 14.03.2013р. є належним доказом на підтвердження повноважень працівника ПАТ "Українська генетична компанія" Білоуса М.О. на технічне обслуговування автомобіля та купівлю автозапчастин від постачальника - ПП "Океан-Опт".

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового списання.

В той же час, підтвердженням факту виконаних робіт та отримання вищевказаною особою товарно-матеріальних цінностей є її особистий підпис на актах про надання послуг №Опт0001456 від 14.03.2013р., №ОА-0002811 від 14.03.2013р. про отримання товару та наданих послуг. Допитаний в судовому засіданні 27.08.2013р. в порядку ст.30 ГПК України менеджер Білоус М.О. підтвердив свої підписи на вказаних документах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14275,64грн. - основного боргу, 519,01грн. - пені, 1427,56грн. - штрафу та 348,09грн. - річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" (12402, Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, 3-й провулок Щорса, 1, код 00698578)

- на користь Приватного підприємства "Океан-опт" (10005, м. Житомир, вул.Черняховського, 92, код 33864631) - 16570,30грн. заборгованості, з яких: 14275,64грн. - основний борг, 519,01грн. - пеня, 1427,56грн. - штраф, 348,09грн. - річні, а також 1708,11грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09 вересня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (за заявою)