Постанова

від 10.12.2013 по справі 906/888/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 906/888/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі№906/888/13 господарського суду Житомирської області за позовомПриватного підприємства "Океан-опт" доПриватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" простягнення 16 690,76 грн. за участю представників сторін :

позивача : Ястремський О.В.,

відповідача : Васильчук Л.В.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Океан-опт" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" про стягнення 14275,64 грн. основного боргу, 592,64 грн. пені, 1427,56 грн. штрафу та 3% річних у розмірі 395,02 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2013р. у справі №906/888/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" на користь позивача 14275,64 грн. основного боргу, 519,01 грн. пені, 1427,56 грн. штрафу, 348,09 грн. 3 % річних, а також 1708,11 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року та рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 листопада 2012 року Приватне підприємство "Океан-Опт" (за договором - Сторона-1) та приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія" (за договором - Сторона-2) уклали договір на продаж автозапчастин, технічне обслуговування, мийку та ремонт транспортних засобів № 80 .

Згідно з п.п.1.1., 1.2. договору підприємство "Океан-Опт" зобов'язується: поставити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, автохімію та автоаксесуари, шини, інші автотовари; виконувати ремонт та технічне обслуговування, мийку та шиномонтаж наданих товариством "Українська генетична компанія" автомобілів. Приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія" зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи або поставлений товар на умовах, визначених цим договором.

Розділом 2 цього договору визначено умови поставки товару, умови розрахунків за товар та умови заміни або повернення товару.

Згідно з п.3.1 роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В замовленні-нарядах та актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт, а також терміни виконання робіт.

Відповідно до п.п.3.6., 3.7 деталі, що були замінені в процесі ремонту автомобіля за бажанням Сторони-2 повертаються Стороні-2 в момент отримання автомобіля з ремонту. Деталі, замінені в порядку гарантійного обслуговування, а також замінені деталі, що не були отримані Стороною-2 в момент отримання автомобіля з ремонту, утилізуються і подальшому поверненню не підлягають.

Згідно з п.3.8 після закінчення робіт автомобіль видається особі, уповноваженій Стороною-2 на отримання автомобіля. Уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник Сторони-2 зобов'язаний також прийняти виконані Стороною-1 роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно з замовленням-нарядом та актом виконаних робіт. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань прийняття виконаних робіт осіб, що підписують від імені сторін замовлення-наряд та акт виконаних робіт (п.3.9 договору).

Відповідно до п.4.1. Сторона-1 зобов'язана: забезпечити своєчасне і якісне виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування автомобілів Сторони-2 у відповідності з технологією (п. 4.1.1. договору); забезпечити ремонт та технічне обслуговування автомобілів необхідною кількістю запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, тощо, за умови їх наявності на складі Сторони-1 (п.4.1.2. договору); надавати можливість Стороні-2 особисто візуально контролювати виконання робіт за умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених законодавством. Можливість візуального контролю забезпечується виконавцем у спосіб, визначений останнім (п.4.1.7. договору).

Згідно з п.4.2. Сторона-2 зобов'язана своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно з замовленням-нарядом (п.4.2.1. договору); прийняти виконані роботи, а також забезпечити вивезення автомобіля з території СТО Сторони-1 не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня отримання повідомлення про закінчення робіт (п.4.2.2. договору).

За умовами п.5.1 договору сторони погодили, що вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається Стороною-1 після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін. Сторона-2 сплачує Стороні-1 вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а Сторона-1 зобов'язана видати Стороні-2 податкову накладну (п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.2. договору у випадку затримки оплати за виконані роботи Сторона-2 зобов'язана сплатити Стороні-1 суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Також сторони погодили, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів і більше з моменту виникнення такої заборгованості Сторона-2 зобов'язана додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу Стороні-1 штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплачених робіт.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Позивач на виконання умов договору за замовленнями-нарядами від 14.03.2013 р. №Опт-0001456 та №ОА-0002811 надав відповідачу послуги на загальну суму 14957 грн., що підтверджується замовленнями-нарядами, видатковими накладними до них та актами про надання послуг №Опт-0001456 та №ОА-0002811 від 14.03.2013 р.

В свою чергу відповідач розрахувався з позивачем частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість на час подання позову у розмірі 14275,64 грн., яку він просив суд стягнути на його користь.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог статей 525,526,530 ЦК України та статті 193 ГК України свого обов'язку щодо сплати за отримані послуги не виконав у повному обсязі, в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 14275,64 грн., яка підлягає стягненню на його користь. При цьому місцевий суд, здійснивши перерахування, зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та річних, стягнувши на користь позивача 519,01 грн. пені та 348,09 грн. річних, оскільки судом було встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за надані послуги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на час подання даного позову борг відповідача за надані позивачем послуги складав 14275,64 грн.

Вказана сума боргу підтверджується заказами-нарядами, видатковими накладними до них та актами про надання послуг №Опт-0001456 та №ОА-0002811 від 14.03.2013 р.

З вказаних актів вбачається, що виконані роботи прийняті без зауважень представником відповідача Білоусом М.О., який діяв на підставі довіреності № 64 від 14.03.2013 р. Оформлення виконаних робіт та їх здача-приймання вчинені відповідно до умов розділів 3-4 договору.

В свою чергу, відповідач листом за вих.№360 від 14.03.2013р. повідомив, що Приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія" гарантує оплату за обслуговування автомобіля Fiat Doblo, державний номер АМ 5508 ВВ.

15.05.2013р. на підставі ст.530 ЦК України позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості за надані послуги та отриманий товар, просив сплатити заборгованість в сумі 14275,64грн., яка залишена без задоволення.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що між сторонами по даній справі склалися правовідносини з підряду, які врегульовані нормами гл.61 ЦК України.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В актах про надання послуг від 14.03.2013 р. №Опт-0001456 та від 14.03.2013 р. №ОА-000281 не зазначено про будь-які недоліки. В подальшому претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт відповідачем також не пред'являлось. Отже, з урахуванням норм ч.1-2 ст.853 ЦК України зміст актів про надання послуг від 14.03.2013 р. №Опт-0001456 та №ОА-000281 виключає право замовника/відповідача посилатись на недоліки прийнятої роботи у спорі, предметом якого є виконання розрахунків за прийняту роботу.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи відповідача про те, що ремонт автомобіля в дійсності не проводився, оскільки вказаний факт спростовується актами про надання послуг, що містять достатні відомості, які з урахуванням умов договору та вищенаведених норм Цивільного кодексу України підтверджують обсяг та вартість виконаних робіт. Крім того, твердження відповідача про те, що ремонт автомобіля фактично виконаний іншим підприємством, а не позивачем, також правомірно не взято до уваги, оскільки суду, в порядку ст.ст.33-34 ГПК України, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження проведення технічного обслуговування та ремонту автомобіля Fiat Doblo, державний номер АМ5508ВВ іншим підприємством.

Крім того, судами було встановлено повноваження особи, яка прийняла виконані роботи, - менеджера Білоуса М.О. , які були підтверджені в порядку, визначеному умовами п.п.3.1, 3.9 договору. Так, відповідно до п.3.9 уповноважений на отримання автомобіля з ремонту представник Сторони-2 зобов'язаний прийняти виконані Стороною-1 роботи з ремонту та технічного обслуговування згідно з замовленням-нарядом та актом виконаних робіт. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань прийняття виконаних робіт осіб, що підписують від імені сторін замовлення-наряд та акт виконаних робіт (п.3.9 договору).

Акт виконаних робіт підписаний менеджером Білоусом М.О., на підтвердження повноважень якого щодо технічного обслуговування транспортних засобів на ПП "Океан-Опт" відповідач видав довіреність № 64 від 14.03.2013 р. , що узгоджується із наведеними вище умовами договору.

Колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано не взяли до уваги заперечення відповідача щодо неналежного оформлення довіреності №64 від 14.03.2013 р., оскільки довіреність містить достатні реквізити з урахуванням умов конкретного договору та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (зі змінами та доповненнями).

При цьому колегія суддів враховує, що в судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача підтвердив факт одержання відповідачем транспортного засобу від позивача, а відсутність дефектного акту не суперечить умовам п.п.3.6-3.7 договору.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача як під час приймання транспортного засобу, так і в подальшому (в процесі досудового врегулювання спору) щодо переліку виконаних робіт та їх вартості, переліку та вартості використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, колегія суддів вважає , що вимоги позивача стосовно стягнення на його користь суми боргу в розмірі 14275,64 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь 592,54 грн. пені, 1427,56 грн. штрафу та 3% річних у розмірі 395,02грн., нарахованих за несвоєчасну оплату за надані послуги.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку затримки оплати за виконані роботи Сторона-2 зобов'язана сплатити Стороні-1 суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, 10 (десяти) відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів і більше з моменту виникнення такої заборгованості Сторона-2 зобов'язана додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу Стороні-1 штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплачених робіт.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені та річних, місцевий суд правомірно задовольнив частково в цій частині позовні вимоги, стягнувши на користь позивача 519,01 грн. пені та 10% річних в сумі 348,09 грн., нарахованих за період з 20.03.2013 р. по 17.06.2013 р., оскільки відповідач порушив свої договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача 10% штрафу, що складає 1427,56 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська генетична компанія" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі №906/888/13 без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова