Ухвала

від 11.09.2013 по справі 819/2079/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог Справа № 819/2079/13-a 11 вересня 2013 року                                                                                 м. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову приватного підприємства «Теплоцентр-Тер» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними на скасування акту, протокольного рішення та наказу, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Теплоцентр-Тер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування акту № 2 від 19 червня 2013 року «Про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки», протокольного рішення Ліцензійної комісії інспекції від 05 липня 2013 року (протокол № 12) про анулювання ліцензії приватному підприємству «Теплоцентр-Тер» на провадження будівельної діяльності, а також скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №  23-Л від 12 липня 2013 року в частині додатку № 6 про анулювання приватному підприємству «Теплоцентр-Тер» ліцензії серії АД № 040157 від 22 червня 2012 року на провадження будівельної діяльності. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області № 2 від 19 червня 2013 року «Про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі в цій частині слід відмовити на підставі пункту  1 частини першої статті 109 КАС України з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  Частиною першою статті 2 КАС України визначено  зміст прав, свобод і інтересів, захист яких віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.   За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії. Правовий акт – акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта. Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки. Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23 червня 1997 року N 2-зп, справа N 3/35-313). Із змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскаржуваний акт № 2 від 19 червня 2013 року «Про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у тому значенні цього терміну, в якому його слід розуміти в контексті положень частини другої статті 2, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, оскільки він безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача та не породжує для нього правові наслідки у сфері публічно-правових відносин, тобто, жодних управлінських висновків не містить, вчиняти будь-які обов'язкові дії позивачу не приписує, а лише фіксують певні обставини. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправним та скасування акту, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, мають юридичне значення лише після того, як вони будуть втілені в рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу щодо позивача. Таким чином, спір щодо оскарження акту № 2 від 19 червня 2013 року «Про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» не є публічно-правовим спором та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах.                     Згідно із пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Керуючись пунктом  1 частини першої статті 109, статтею 165 КАС України, суддя УХВАЛИВ: У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Теплоцентр-Тер» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в частині визнання протиправним на скасування акту № 2 від 19 червня 2013 року «Про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки» відмовити. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя                                                                                          Чепенюк О.В. копія вірна Суддя                                                                                          Чепенюк О.В.