Постанова

від 06.09.2013 по справі 917/685/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 917/685/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Варварюк Н.В. за довіреністю №25/02/13 від 25.02.2013 р.,

відповідача - Гордієнка Ю. П. за довіреністю №1 від 29.04.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1826П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 р. у справі № 917/685/13

за позовом ТОВ "ГЯДТ АГРО", с. Тополеве Полтавської області

до ПП "Агрохімтехсервіс", м. Гребінка Полтавської області

про стягнення 1400460,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ТОВ "ГЯДТ АГРО" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПП "Агрохімтехсервіс" 1400460,27 грн., з них: 1400000 грн. основного боргу за договором безпроцентної позики 30.01.2012р., 460,27 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 р. по справі № 917/685/13 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Агрохімтехсервіс" на користь ТОВ "ГЯДТ АГРО" 1400000,00 грн. основного боргу, 460,27 грн. 3% річних, 28009,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарським судом Полтавської області не було враховано того факту, що відповідно до п. 2.2. договору, укладеного між позивачем та відповідачем, цей договір є безпроцентним, але судом першої інстанції не було досліджено у зв'язку із чим він укладався саме на таких умовах, а це має суттєве значення для справи. Крім того, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги те, що ТОВ «ГЯДТ АГРО» звернулось із позовними вимогами до ПП «АГРОХІМТЕХСЕРВІС» про стягнення 1400 000,00 грн. заборгованості за договором, хоча, відповідно до п. 6.2. даного договору у випадку невчасного погашення заборгованості позичальником, останній зобов'язується передати у власність позикодавцю склад (5 841,8 м 2 ) з під'їзною залізничною колією (482 м), що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Гребінка, пров. Пирятинський, 23 включно з прилеглою територією.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.07.2013 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

25.06.2013 р. за вх. № 5254 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.08.2013 р.

01.08.2013 р. за вх. № 6502 позивачем надані додаткові пояснення по справі, в яких він зазначив щодо тверджень відповідача про передання у власність позивача складу із залізничною колією, що, на його думку, п. 6.2 спірного договору передбачено право, а не обов'язок позивача вимагати передання такого нерухомого майна у власність.

Щодо способів виконання відповідачем зобов'язань за договором позики позивач зазначив, що спірним договором передбачено лише один спосіб повернення позики відповідачем, а саме шляхом банківського переказу грошових коштів в розмірі, що дорівнює сумі позики, одним платежем, що підтверджується п. 5.4. спірного договору. Крім того, позивач зазначив, що недійсність п. 6.2. договору позики не спричинює недійсності інших положень та договору позики в цілому.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. розгляд справи було відкладено на 19.08.2013 р.

19.08.2013 р. за вх. № 7009 позивачем надані додаткові пояснення по справі, в яких він підтримав доводи, викладені в додаткових поясненнях, наданих 01.08.2013 р.

19.08.2013 р. за вх. № 7017 відповідач надав клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи, а саме:

- копію протоколу намірів від 01.12.2011 р.

- копію договору про оренду від 12.12.2011 р.

- копію претензії № 15/06-1 від 15.06.2012 р.

- копію претензії № 15/10-2 від 15.10.2012 р.

- докази відправлення претензії № 15/10-2 від 15.10.2012 р., оригінали яких були досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в судовому засіданні 02.09.2013 р.

В судовому засіданні 19.08.2013 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 28.08.2013 р.

23.08.2013 р. за вх. № 7208 відповідачем були надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він зазначив, що підстав для задоволення позовних вимог позивача не існує, оскільки саме позивач порушив зобов'язання, взяті на себе відповідно до договору про оренду від 12.12.2011 р.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 02.09.2013 р.

29.08.2013 р. за вх. № 7362 позивачем були надані додаткові пояснення по справі, в яких він зазначив, що надані відповідачем додаткові документи, на його думку, не мають жодного відношення до справи, оскільки стосуються договору купівлі - продажу, який позивач та відповідач мали намір укласти, та не мають жодного відношення до договору позики, який є предметом даної справи.

02.09.2013 р. за вх. № 7422 представник позивача надав клопотання про витребування у відповідача для огляду у судовому засіданні оригіналу договору оренди від 12.12.2011 р. та за вх. № 7423 клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору оренди майна від 26.01.2012 р. та акту прийому - передачі майна від 26.01.2012 р.

02.09.2013 р. за вх. № 7424 представник ТОВ "ГЯДТ АГРО" надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що представлений відповідачем договір оренди від 12.12.2011 р. між позивачем та відповідачем не укладався, а натомість між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди від 12.01.2012 р., відповідно до якого відповідач надав в оренду позивачу склад із під'їзною залізничною колією включно із прилеглою територією. Об'єкт був переданий позивачу відповідно до акту прийому-передачі майна від 26.01.2012 р.

В цій частині колегія суддів зазначає, що договір оренди від 12.01.2012 р. в оригіналі або посвідченій копії суду позивачем не наданий.

02.09.2013 р. представник ПП «Агрохімтехсервіс» надав за вх. № 7425 додаткові пояснення, в яких на спростування тверджень позивача про те що договір оренди складу із під'їзною залізничною колією, що знаходиться за адресою: 37400 Полтавська область м. Гребінка пров. Пирятинський, 23, включно з прилеглою територією, від 12.12.2011 року, між ТОВ «ГЯДТ АГРО» та ПП «АГРОХІМТЕХСЕРВІС» не укладався надав до раніше наданої по справі копії договору оренди від 12.12.2011 року, копію акту прийому передачі майна від 26.01.2012 року та копії банківських виписок, що підтверджують оплату за оренду вищевказаного нерухомого майна, згідно умов вищевказаного договору оренди, оригінали яких також були оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 02.09.2013 р.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. сторонами спору та колегією суддів було оглянуто оригінали документів, наданих відповідачем, а саме:

договір про оренду від 12.12.2011 року;

протокол намірів від 01.12.2011 року;

претензія (вих. №15/06-1 від 15.06.2012 року);

фіскальний чек № 5601 від 15.10.2012 року;

претензія (вих. №15/10-2 від 15.10.2012 року);

платіжне доручення від 27.01.2012 року;

платіжне доручення від 14.03.2012 року;

платіжне доручення від 23.07.2012 року;

платіжне доручення від 01.08.2012 року;

платіжне доручення від 03.08.2012 року;

акт прийому - передачі майна від 26.01.2012 року;

фіскальний чек № 5665 від 16.10.2012 року;

опис цінного листа від 16.10.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Полтавської області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані, з чим не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Сторонами спору подані до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були предметом дослідження місцевим господарським судом (договори оренди з різними датами укладання, платіжні доручення про сплату коштів за договорами оренди, тощо).

Оцінюючи прийнятність нових доказів на стадії апеляційного розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність їх прийняття та долучення до справи, навіть з урахуванням положень ч.1 ст. 101 ГПК України.

Так, відповідачем в судовому засіданні зроблена заява про застосування права притримання, передбаченого ст. 594 ЦК України.

Така реалізація процесуальних прав сторони не суперечить положенням ст. ч.3 ст. 22 ГПК України щодо обов'язку сторони спору добросовісно використовувати свої процесуальні права, оскільки діюче законодавство не обмежує кредитора у праві зробити заяву про притримання будь-якою стадією судового процесу.

При цьому надання судом оцінки правомірності зробленої кредитором заяви про притримання неможливо без дослідження доказів, що підтверджують виникнення та існування права притримання.

Аналогічне тлумачення законодавства наведене Верховним Судом України у п. 14 Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2008 №12: «Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.».

Оскільки без наданих сторонами додаткових доказів вірне вирішення спору неможливо з огляду на заяву відповідача про використання права притримання, колегія суддів вважає за необхідне прийняти нові докази та врахувати їх при вирішенні спору по суті.

З наданих сторонами спору доказів випливає, що 12 грудня 2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО" та приватним підприємством "Агрохімтехсервіс" був укладений договір оренди від 12.12.2011 р., відповідно до умов якого:

« 1. Орендодавець здає в оренду Орендарю склад з під'їзною залізничною колією, що знаходиться за адресою: 37400 Полтавська область м. Гребінка пров. Пирятинський, 23 включно з прилеглою територією у вільне користування.

2. Термін оренди починається з 15.12.2011 і триватиме до невизначеного часу.

3. Щомісячна вартість оренди складає 50.000 грн. і буде перераховуватись на

банківський рахунок Орендодавця з 1.01.2012 до 15 числа поточного місяця.

4. Орендар оплачує Орендодавцю до 15.12.2011 завдаток у розмірі 800.000 грн.

5. Орендодавець та Орендар узгодять право переважної купівлі Орендарем. Всі

перерахунки за оренду та завдаток, що були здійснені до моменту купівлі, будуть

враховані в суму купівлі.

Загальна вартість Договору купівлі-продажу нерухомості складає 4 500 000,00 (чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.). Термін оплати вартості предмету Договору: до 10 квітня 2012 року - 2 000 000,00 (два мільйони гривень 00 коп.); до 10 травня 2012 року - 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Переоформлення прав власності на об'єкт нерухомості відбудеться після повної оплати Орендарем Орендодавцю вартості предмету Договору купівлі-продажу нерухомості.».

В судовому засіданні представник позивача заперечував факт укладання даного договору, однак ніяких доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав. Зазначений договір був оглянутий колегією суддів та учасниками спору у судовому засіданні, на підставі чого встановлено, що він має необхідні реквізити, передбачені ч. 1 ст. 181 ГК України.

Крім того, на підтвердження дійсності договору представником відповідача надані суду докази виконання зазначеного договору - платіжне доручення від 27.01.2012 року; платіжне доручення від 14.03.2012 року; платіжне доручення від 23.07.2012 року; платіжне доручення від 01.08.2012 року; платіжне доручення від 03.08.2012 року; акт прийому - передачі майна від 26.01.2012 року, претензії від 15.06.12 р. та 15.10.2012 р.

За таких умов у колегії суддів відсутні підстава піддавати факт укладання договору оренди від 12.12.2011 р. сумнівам.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача зробила заяву про нікчемність даної угоди в силу положень ч.1 ст. 219 ЦК України (недодержання встановленої законом нотаріальної форми правочину купівлі-продажу об'єкта нерухомості), і, опираючись на це, зазначала про відсутність передбачених договором оренди обов'язків.

Колегія суддів не може погодитися із викладеною позивачем правовою позицією з огляду на таке.

Кваліфікація договору оренди від 12.12.2011 р. як нікчемного правочину на підставі положень ч.1 ст. 219 ЦК України можлива тільки в разі визнання цього договору угодою купівлі-продажу об'єкта нерухомості - складу за адресою 37400, Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 23.

Таке тлумачення правочину суперечить як змісту п.п. 1-5 договору оренди від 12.12.2011 р., так і положенням останнього абзацу даного договору, де зазначено, що «Переоформлення прав власності на об'єкт нерухомості відбудеться після повної оплати Орендарем Орендодавцю вартості предмету Договору купівлі-продажу нерухомості.».

Наведене положення договору колегія суддів тлумачить як очевидне та безспірне зазначення про те, що укладання договору купівлі-продажу відбудеться у майбутньому, після виконання позивачем обов'язків за договором оренди від 12.12.2011 р.

Крім того, на думку колегії суддів, зайнята позивачем позиція суперечить правовому порядку в Україні та негативно впливає на стабільність та надійність цивільного обороту.

Так, відповідно до положень ст. 204 ЦК України, у вітчизняній правовій системі діє презумпція правомірності правочину.

У системному тлумаченні із положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України (положення про нікчемність правочину), ця презумпція означає, що як нікчемний може бути кваліфікований тільки такий правочин, правовий характер якого не викликає сумнівів. Тобто, стосовно до обставин даного правового спору, укладений сторонами договір оренди від 12.12.2011 р. має бути однозначно кваліфікований як договір відчуження нерухомого майна. Відповідно до положень ст. 213 ЦК України об'єктивне тлумачення суті правочину може відбутися або за згодою його сторін, або судом за заявою однієї зі сторін правочину. Станом на день вирішення даного спору жодна із сторін не зверталася до суду із заявою про тлумачення даного правочину, крім того, відповідач у даному спорі заперечує фіктивність договору оренди від 12.12.2011 р.

За таких умов договір оренди від 12.12.2011 р. не може визнаватися нікчемним правочином.

Станом на день вирішення даного спору позивач не звертався до суду із позовом про визнання договору оренди від 12.12.2011 р. недійсним і відповідне судове рішення відсутнє.

Таким чином, заперечення позивача проти договору оренди від 12.12.2011 р. суперечать імперативним нормам законодавства про обов'язковість договору (ст. 629 ЦК України) та виконання зобов'язання саме таким чином, який визначений в договорі (ст. 526 ЦК України).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про правомірність та дійсність договору оренди від 12.12.2011 р. та створення ним правових наслідків, в тому числі обов'язку позивача щодо сплати на користь відповідача 4 500 000, 00 грн. платежів до 10 травня 2012 р.

Зазначений грошовий обов'язок позивачем не виконаний.

Факт невиконання підтверджений наявними у справі доказами - змістом претензій від 15.06.2012 р. №15/06-1 та від 15.10.2012 р. №15/10-2, доказами їх направлення позивачу, а також наведеними вище даними про здійснення часткової оплати за платіжними дорученнями від 27.01.2012 року; від 14.03.2012 року; від 23.07.2012 року; від 01.08.2012 року; від 03.08.2012 року. Крім того, факт невиконання зобов'язання про перерахування 4500000 грн. не заперечується позивачем.

30.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГЯДТ АГРО" та приватним підприємством "Агрохімтехсервіс" був укладений договір безпроцентної позики від 30.01.2012 р.

Відповідно до п.1.1 Договору позивач надає відповідачу безпроцентну позику в розмірі 1400000,00 грн., а останній зобов'язується повернути позику в термін, визначений цим договором.

За п. 3.2 Договору позика надається шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 3.3 Договору позика вважається наданою з моменту передання коштів.

На підставі вказаного договору позивач перерахував на рахунок відповідача безпроцентну позику на загальну суму 1400000,00 грн. Зокрема, за платіжним дорученням № 49 від 03.02.2012 р. позивач перерахував відповідачу 500 000,00грн., за платіжним дорученням № 171 від 23.02.2012 р. - 400 000,00 грн., за платіжним дорученням № 174 від 01.03.2012 р. - 500 000,00 грн. (а.с.14-16, 49-51).

Згідно з п.5.1 Договору після спливу строку, визначено в п.4.1. цього Договору, позичальник зобов'язується одноразово в повному обсязі повернути позику позикодавцеві.

В п. 4.1 Договору встановлено, що строк надання позики позичальнику становить 12 календарних місяців з моменту, що обумовлений у п.3.3 цього Договору (тобто 12 місяців з моменту передання коштів).

Отже, відповідач мав повернути кошти до 01.03.2013 року.

Відповідач суму позики позивачу не повернув.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 31.01.2013 р. про повернення безпроцентної позики, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення (в матеріалах справи а.с.18-19). Однак відповідач оплати не здійснив.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з твердженнями позивача про виникнення у відповідача обов'язку повернення грошових коштів за договором безпроцентної позики від 30.01.2012 р.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за встановлених у даному спорі обставин відповідач, який є кредитором позивача на суму 4500000,00 грн., правомірно скористався своїм правом притримання, в силу чого вимоги про стягнення коштів за договором позики від 30.01.2012 р. не підлягають задоволенню.

Крім того, самостійною підставою відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «ГЯДТ АГРО» є припинення грошового зобов'язання на підставі ст. 601 ЦК України.

Так, колегією суддів встановлені взаємні грошові вимоги сторін спору одна до одної. Сума вимог відповідача до позивача складає 4500000,00 грн., сума вимог позивача до відповідача складає 1 400 000, 00 грн.

Згідно положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Претензією від 15.10.2012 р. №15/10-2 відповідач повідомив позивача про те, що в разі невиконання останнім свого грошового зобов'язання за договором оренди від 12.12.2011 р. до 01.11.2012 р., він зараховує суму в розмірі 1 400 000, 00 грн., отриману за договором безвідсоткової позики від 12.12.2011 р., в рахунок сплати платежів за вищевказаним договором оренди (останній абзац претензії від 15.10.2012 р.).

Позивач заперечив факт отримання претензії відповідача від 15.10.2012 р. №15/10-2, посилаючись на те, що за наданою відповідачем поштовою квитанцією (а.с.203 т.2) була направлена заява про виконання зобов'язань за іншим договором - договором про виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Однак, дослідивши представлену представником позивача для огляду непосвідчену копію заяви про виконання зобов'язання, колегія суддів встановила, що остання відправлена 16.10.2012 р., що свідчить про безпідставність тверджень позивача.

В строк до 01.11.2012 р. позивач своїх зобов'язань за договором оренди від 12.12.2011 р. не виконав, в силу чого відповідачем був зроблений залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 400 000, 00 грн.

Залік зустрічних однорідних вимог, передбачений ст. 601 ЦК України, є передбаченим законом способом припинення зобов'язання, внаслідок чого є припиненим грошове зобов'язання ПП «Агрохімтехсервіс» перед ТОВ «ГЯДТ АГРО» на суму 1 400 000, 00 грн.

Вказана обставина, на думку колегії суддів, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Інші досліджені в ході вирішення спору обставини та докази не впливають на суть даного спору і не спростовують висновків колегії суду.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПП "Агрохімтехсервіс", м. Гребінка Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 р. у справі № 917/685/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 р. у справі № 917/685/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ "ГЯДТ АГРО" (вул. Тімірязєва, буд. 1, селище Тополеве, Гребінківський район, Полтавська область, 37400, ідентифікаційний код 34689831, р/р 26004010003433 у філії ПАТ «УніКредитБанк», м. Київ, МФО 300744) на користь ПП "Агрохімтехсервіс" (вул. Панаса Мирного, буд. 35, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, ідентифікаційний код 30167988, р/р 26002070378001 в ЛВ ПАТ «Банк Національний кредит», МФО 320702) 14004,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 06.09.2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.