Постанова

від 24.07.2013 по справі 801/6251/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 р. (14:19) Справа №801/6251/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретар судового засідання Устінової І.В., представника позивача Халаімова В.Г.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Кримагротрейд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обставини справи: Приватного підприємства «Кримагротрейд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0305131501 від 31.05.2013 року по податку на прибуток приватних підприємств збільшення за основним платежем 2548 грн. та за штрафними санкціями 637 грн.; №0008831502 від 31.05.2013 року по податку на додану вартість збільшення за основним платежем 2427 грн. та за штрафними санкціями 606,75 грн. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ "Алекс Плюс 2008", оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодою на поставку товарів (надання послуг), укладеного позивачем з вище вказаним контрагентом. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів, а також документи, на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з податку на додану вартість. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0305131501 та №0008831502 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 24.07.2013р., позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство «Кримагротрейд» (далі ПП «Кримагротрейд»), зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.07.2006 року та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 34522932, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 85147 (а.с. 25), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 68477 ( а.с. 25).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Сімферополі з 26.07.2006 року за № 4159, що підтверджується довідкою № 3502/29-0 від 26.07.2006 року (а.с. 28) та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00794162 від 08.08.206 року (а.с. 27).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Кримагротрейд» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 29 квітня 2013 року по 13.05.2013 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Кримагротрейд» щодо дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Плюс 2008» за період 01.01.2012 року по 31.09.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2654/15.2/34522932 від 17.05.2013 року (а.с. 34-50),

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6,138.8, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховане податку на прибуток у сумі 2548, у тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року - 1090 грн.;

2 квартал 2012 року - 1074 грн.;

3 квартал 2012 року - 384 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 2427 грн., у тому числі:

Січень 2012 року - 103 грн.;

Лютий 2012 року - 60 грн.;

Березень 2012 року - 875 грн.;

Травень 2012 року - 1023 грн.;

Липень 2012 року - 366 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0305131501 від 31.05.2013 року по податку на прибуток приватних підприємств збільшення за основним платежем 2548 грн. та за штрафними санкціями 637 грн. (а.с.51);

- №0008831502 від 31.05.2013 року по податку на додану вартість збільшення за основним платежем 2427 грн. та за штрафними санкціями 606,75 грн. (а.с. 53).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС податкових повідомлень - рішень від 19.04.2013р. судом встановлено наступне.

За період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. ПП «Кримагротрейд» задекларовані доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 2608766,00 грн.

За період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. ПП «Кримагротрейд» задекларовано витрати, що враховуються при враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 2421812,0 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Плюс 2008» (ЄДРПОУ 35738685) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року встановлено їх завищення всього у сумі 12135,00 грн., у тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року - 5190,00 грн.;

2 квартал 2012 року - 10305,00 грн.;

3 квартал 2012 року - 12135,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6,138.8, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 12135,00 грн., у тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року - 5190,00 грн.;

2 квартал 2012 року - 10305,00 грн.;

3 квартал 2012 року - 12135,00 грн.

До того ж, перевіркою правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Плюс 208» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2548,00 грн., у тому числі по періодах:

1 квартал 2012 року -1090,00 грн.,

2 квартал 2012 року - 1074,00 грн.;

3 квартал 2012 року - 384,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Алекс Плюс 2008».

Встановлено, що постачальником ПП «Кримагротрейд» у період, що перевірявся, був ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 35738685), який має ознаки "фіктивності" та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт № 499/22.5-08/36162744 від 15.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 35738685) з питань формування податкового кредиту з ТОВ «Ангестрем Континенталь» (код за ЄДРПОУ 33906299) за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року».

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - постачальником ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 35738685) 02.03.2011 року було укладено договір поставки №020211 (а.с. 55-56), за яким Постачальник повинен поставити Покупцю автомобільні вузли, деталі та приладдя, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся ТОВ "Алекс Плююс 2008" покупцю - ПП «Кримагротрейд» було поставлено товару на суму:

- у січні 2012 року - 620,40 грн. у тому числі ПДВ 103,40 грн.;

- у лютому 2012 року - 360 грн. у тому числі ПДВ 60 грн.;

- березні 2012 року - 4920 грн. у тому числі ПДВ 820 грн.;

- травні 2012 року - 6140,02 грн. у тому числі ПДВ 1023,34 грн.;

- липні 2012 року - 2195,39 грн. у тому числі ПДВ 365,90 грн.

Товар було поставлено перевізниками ПП «Нічний експрес»(а.с. 153-154, а.с. 158-158а, а.с. 163-163, а.с. 168, а.с. 177) та «Гюнсел» та є відповідні документи від перевізників (а.с. а.с. 148, а.с. 173).

Поставлений товар отримано ПП «Кримагротрейд» на підставі довіреностей, які зареєстровані у електронному журналі реєстрації довіреностей ПП «Кримагротрейд»: №621 від 26.01.2012 року (а.с. 73), №631 від 14.02.2012 року (а.с. 73), №642 від 02.03.2012 року (а.с. 74), №658 від 16.03.2012 року (а.с. 74), №706 від 10.05.2012 року (а.с. 75), №775 від 24.07.2012 року (а.с. 76).

Судом досліджені документи, які виписані ТОВ «Алекс Плюс 2008» (ЄДРПОУ 35738685) на поставлений товар:

- на суму 620,40 грн. у тому числі ПДВ 103,40 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000017 від 26.01.2012 р.; податкова накладна №18 від 26.01.2012 р. (а.с. 146).; видаткова накладна №РН-0000017 від 26.01.2012р. (а.с. 148);

- на суму 360 грн. у тому числі ПДВ 60 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000031 від 14.02.2012 р. (а.с. 151); податкова накладна №10 від 14.02.2012 р. (а.с 149); видаткова накладна №РН-0000029 від 14.02.2012 р. (а.с. 152);

- на суму 4920 грн. у тому числі ПДВ 820 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000053 від 02.03.2012 р. (а.с. 156); податкова накладна №6 від 02.03.2012 р. (а.с. 154); видаткова накладна №РН-0000053 від 02.03.2012р. (а.с. 157);

- на суму 330 грн. у тому числі ПДВ 55 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000070 від 16.03.2012 р. (а.с. 161); податкова накладна №24 від 16.03.2012 р. (а.с. 159); видаткова накладна №РН-0000071 від 16.03.2012 р. (а.с. 162);

- на суму 2225,02 грн. у тому числі ПДВ 370,84 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000137 від 10.05.2012 р. (а.с. 166); податкова накладна №9 від 10.05.2012 р. (а.с. 164); видаткова накладна №РН-0000135 від 10.05.2012 р. (а.с. 167);

- на суму 3915 грн. у тому числі ПДВ 652,50 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000147 від 18.05.2012 р. (а.с. 171); податкова накладна №20 від 18.05.2012 р. (а.с. 169); видаткова накладна №РН-0000146 від 18.05.2012р. (а.с. 172);

- на суму 2195,39 грн. у тому числі ПДВ 365,90 грн.: рахунок-фактура №СФ-0000230 від 24.07.2012 р. (а.с. 175); податкова накладна №23 від 24.07.2012 р. (а.с. 173); видаткова накладна №РН-0000227 від 24.07.2012р. (а.с. 176)

Оплата вартості придбаного товару підтверджується виписками банку за 15.05.2012р. на суму 8455,42 грн. (а.с. 60); за 11.09.2012р. на суму 9375,45 грн. (а.с. 61 зворотній бік).

Суд вказує, що у підтвердження використання у діяльності ПП «Кримавтотрейд» закупленого у ТОВ «Алекс Плюс 208» товару судом надані документи, які досліджені судом.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП «Кримавторейд» є 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

У використанні ПП «Кримавтотрейд» є магазин-склад за адресою м. Сімферополь, вул.. Кубанська, 12, у якому здійснюється торгівля запчастинами до сільськогосподарської техніки, що підтверджується відповідною декларацією № 100 від 12.03.2013 року.

Суд зазначає, що згідно наданих документів судом встановлено, що з моменту покупки у ТОВ «Алекс Плюс 208» товару ПП «Кримавтотрейд» поступово реалізувало даний товар, що підтверджується наявними первинними документами: видатковими накладними, довіреностями на осіб, які отримали товар, технічними характеристиками закупленого товару та іншими наданими позивачем документами.

Згідно довідки ПП «Кримавтотрейд» № 44 від 22.07.2013 року станом на 22.07.2013 року на складі ПП «Кримавтотрейд» із закупленого у січні-липні у ТОВ «Алекс Плюс 208» товару залишилось:

- кільце стопорне 236-1004022 у кількості 86 шт.;

- привід вентилятору 236-1308011 у кількості 2 шт.;

- кільця поршневі 236-1004003 у кількості 21 шт.

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд також зазначає, що, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Плюс 2008» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року всього у сумі 2548,00 грн. виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями) "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ПП «Кримагротрейд» на загальну суму 12135,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Алкс Плюс 2008 за період, що перевірявся підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2009р. по 30.09.2012 р. було віднесено суму у розмірі 12315,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Алекс Плюс 2008», у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ПП «Кримагротрейд» податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2548,00 грн. є необґрунтованим. Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 3185,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2548,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 637,00 грн. є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим ПП «Кримагротрейд» (код за ЄДРПОУ 34522931) за січень, лютий, березень, травень, липень 2012 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 237376,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Алекс Плюс 2008» встановлено його завищення у сумі 2427,00 грн., у тому числі:

Січень 2012 року -103,00 грн.;

Лютий 2012 року -60,00 грн.;

Березень 2012 року - 875,00 грн.;

Травень 2012 року - 1023,00 грн.;

Липень 2012 року - 366,00 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Кримагротрейд» господарських операцій через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даним контрагентом позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Алекс Плюс 2008» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 2427,00 грн. за період, що перевірявся.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям ПП «Кримагротрейд» з ТОВ «Алекс Плюс 2008» був сформований позивачем за січень, лютий, березень, травень, липень 2012 року., отже до спірних правовідносин щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у вказані періоди підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Плюс 2008» останній був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 540706 (а.с. 58) та був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100161705 (а.с. 59)..

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 35738685), останній був зареєстрований як платники ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за січень, лютий, березень, травень, липень 2012 року були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 34522932) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 34522932), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентами договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 34522932) відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 2427,00 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Облік платників", АРМ "Бест звіт", АРМ "ТАХ", АРМ "Аудит", АІС "Облік податків і платежів", АІС "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", акт акт № 499/22.5-08/36162744 від 15.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алекс Плюс 2008» (код за ЄДРПОУ 35738685) з питань формування податкового кредиту з ТОВ «Ангестрем Континенталь» (код за ЄДРПОУ 33906299) за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року», то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення ПП «Кримагротрейд» під час здійснення правочинів з ТОВ «Алекс Плюс 2008» вимог ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної ТОВ «Алекс Плюс 2008» з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2013 року № 0008831502 суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 3033,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 2427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 606,75 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 31.05.2013 року №0305131501 та №0008831502 від 31.05.2013 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 15 AL44185 від 07.06.2013р. (а.с. 2).

Під час судового засідання, яке відбулось 24.07.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 30.07.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0305131501 від 31.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3185,00 грн., у тому числі за основним платежем 2548 грн. та за штрафними санкціями 637 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0008831502 від 31.05.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3033,75 грн., у тому числі за основним платежем 2427 грн. та за штрафними санкціями 606,75 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримагротрейд» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Донського, 22, кв. 93, ЄДРПОУ 34522932) 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.