Постанова

від 06.09.2013 по справі 815/5722/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5722/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Шестерікової О.А.

представника відповідача (за довіреністю) не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002552250 від 30.07.2013 р.

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002532250 від 30.07.2013 р.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що незаконним і необґрунтованим є висновок акту перевірки № 468/15-32-22-50/35359577 від 16.07.2013р.

По перше: про заниження ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» в 2-4 кварталах 2012р. податку на прибуток в сумі 933 175,00 грн., а також і незаконним повідомлення-рішення № 0002552250 від 30.07.2013р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 399 762 грн. за заниження в 2012 році податку на прибуток ;

По друге: про заниження ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в частині сум ПДВ по операціям з контрагентом TOB «ВАША ОСЕЛЯ» в сумі 51 333,34 грн., а також незаконним повідомлення-рішення № 0002532250 від 30.07.2013р. в частині суми штрафних санкцій в розмірі 77 000 грн., що застосовані до Позивача за порушення у вигляді заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в розмірі 51333,34 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, на підставі Наказу №1344 від 15.05.13р., проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Копію наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №1344 від 15.05..2013 року «Про проведення планової документальної виїзної перевірки TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 35359577) направлено поштою з повідомленням про вручення, яке повернулось до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС 23.05.2013 із зазначенням дати про вручення уповноваженій особі (Воронина) - 20.05.2013р.

Перевірку проведено з відома директора TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» Станєва К. І. та в присутності представника підприємства за довіреністю - Шабашової Т.В.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт № 486/15-32-22-50-35359577 від 16.07.2013 р. яким встановлено порушення:

1) п.135.2 ст.135, п.137.1 п.137.4 ст.137, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9

ст. 139 Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 933 338 грн., в числі по періодам:

- за півріччя 2012 (в т.ч. II кв. 2012) - 1 524 грн.,

- 3 квартали 2012 (в т.ч. III кв. 2012) - 11 277 грн.,

- рік 2012 (в т.ч. ІV кв.2012) - 920 537 грн.

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 52 949 грн., в тому числі:

- червень 2012 року в сумі 1616 грн.,

- серпень 2012 року в сумі 9 667 грн.,

- жовтень 2012 року в сумі 41 666 грн. (т. 1 а/с. 20-49).

Податковим органом, на підставі встановленого порушення. прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0002552250 (форма «Р») про сплату ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошових зобов'язань на загальну суму 1 400 007 грн., у тому числі: за основним платежем - 933 338,00 грн.; за штрафними санкціями - 466 669 грн. (т. 1 а/с. 51).

Також податковим органом, на підставі встановленого порушення прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0002532250 (форма «Р») про сплату ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошових зобов'язань на загальну суму 79 424 грн., у тому числі: за основним платежем - 52 949,00 грн.; за штрафними санкціями - 26 475, 00 грн. (т. 7 а/с. 48).

Перевіркою встановлено:

1) Пунктом 1 розділу 4 Акту перевірки, встановлено заниження TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» податку на прибуток на загальну суму 933 338,00 грн.

Податковим органом вказане порушення обґрунтовується, заниженням задекларованих позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в періоді з 01.04.2012р. по 31.12.2012p. в розмірі 20 040,00 грн., у тому числі: 3 квартали 2012р. (в.т.ч. III кв. 2012р.) - 18 994,00 грн., рік 2012 (у т.ч. IV кв. 2012р.) - 1 046,00 грн.

Судом встановлено, що сума в розмірі 20 039,82 грн. складається з наступних сум (за винятком ПДВ):

- 18 994,60 грн. (TOB «МСП «НІКА-ТЕРА», код ЄДПОУ 22439446);

- 267,00 грн. (TOB «ТОРЕОВА КОМПАНІЯ «ЕЛЬТ», код ЄДРПОУ 34507736);

- 778,22 грн. (ТОВ «ЕЛМІКО», код ЄДРПОУ 34627466).

01.08.2012р. позивачем здійснено повернення помилково перерахованих коштів на рахунок TOB «МСП «НІКА-ТЕРА» за договором № 591/НК-12 від 05.06.2012р. в розмірі 22 793,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% 3 798,92 грн.

01.08.2012р. позивачем зроблений розрахунок корегування кількісних і вартісних показників № 8 від 10.08.2012р. до податкової накладної 118 від 30.07.2012р., яким зменшено податкові зобов'язання на суму ПДВ 20% 3 798,92 грн.

Пунктом 137.4 ст. 137 Податкового Кодексу України встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визначаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Отже, суд погоджується з висновком представника ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ», що сума перерахованих коштів в розмірі 18 994,60 грн. не є об'єктом оподаткування для нарахування податку на прибуток підприємств.

24.12.2012р. на підставі листа TOB ТОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ" від 14.12.2012р. №141212-1, позивачем повернуто на рахунок TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ' суму в розмірі 320,40 грн. у т.ч. ПДВ 20%, в зв'язку зі зміною в замовленні (зняття з замовлення товару, позиція № 3 в рахунку-фактурі № СФ-13121 від 13.12.2012р.).

24.12.2012р. Позивачем зроблений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 17 від 24.12.2012р. до податкової накладної № 211 від 14.12.2012р. Отже сума в розмірі 267,00 грн. також не є об'єктом оподаткування для нарахування податку на прибуток підприємств.

Щодо порушення. допущеного позивачем - не врахування в якості прибутку підприємства суми коштів, на яку було збільшено вартість товару після його поставки ТОВ «ЕЛМІКО» за договором поставки обладнання №1605-ЕПП від 16.05.2012р. в загальному розмірі 933,86 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 155,64 грн.), судом встаеновлено, що в зв'язку із зміною курсу валюти позивач робив розрахунок коригування кількісних та вартісних показників - № 11 від 03.10.2012р. до податкової накладної № 58 від 17.05.2012р. (сума 389,11 грн.) та № 12 від 03.10.2012р. до податкової накладної № 58 від 17.05.2012р. (сума 389,11 грн.), а відтак порушення не підтверджені.

Щодо порушення, завищенням позивачем в перевіреному періоді витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування і таке завищення складає 4 424 426 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року - 7 259 грн., за 3 квартал 2012р. - 34 705 грн., за рік 2012р. - 4 382 462 грн., судом встановлено.

Вказані суми є прямими матеріальними витратами, що є складовою вартості виготовленої і реалізованої готової продукції власного виробництва Позивача за перевіряємий період.

Собівартість реалізованої продукції визначена на підставі відповідних калькуляцій і підтверджується первинною документацією з закупівлі комплектуючих, складових, витратних матеріалів. Реалізація виготовленої продукції підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем були надані належним чином складені документи визначені Податковим кодексом України для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних товарів робіт та послуг у господарській діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОРНОМОРГИДРОБУД», ПАТ «АМКР», ТОВ «КОМУНДОРБУД», ТОВ «МСП «НІКА -ТЕРА».

Таким чином, висновок відповідача про заниження податку на прибкток є необгрунтованим.

Що стосується податку на додану вартість та податкового кредиту, то порядок їх нарахування та визначення передбачений розділом V ПК України, відповідно до п. 200.10 ст. 200 якого підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка повинна відповідати вимогам закону.

Разом з тим, згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу податковим органом, у п. 2 розділу 4 Акту перевірки встановлено в 2012 році заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 52 949,00 грн. В акті перевірки факт порушення обґрунтовується тим, що TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» у червні 2012 року двічі було включено п/н № 16 від 26.06.2012р., сума ПДВ 1 615,76 грн., отриману від TOB «МЕТАЛОАЛЬЯНС», код ЕДПОУ 37355140, внаслідок чого податковий кредит червня 2012 року було завищено на суму 1 616,00 грн.

10 липня 2012 року між позивачем та TOB «ВАША ОСЕЛЯ», код ЄДРПОУ 36302338, укладено договір № 10/07/12-01 від 10.07.2012р. купівлі-продажу пневмоколісного крану КС-5363. Згідно договору вартість крану становила 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

17.07.2012р. позивач здійснив оплату згідно п. 8.1. зазначеного договору в розмірі 175 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 29 166,67 грн. Залишок вартості крану сплачено 23.07.2012р. відповідно до п. 8.2. зазначеного договору в розмірі 75 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 12 500,00 грн. TOB «ВАША ОСЕЛЯ» видано дві податкові накладні на суму 175 000,00 грн. (ПДВ 20% 29 166,67 грн.) за № 261 від 19.07.2012р. та на суму 75 000,00 грн. (ПДВ 20% 12 500,00 грн.) за № 279 від 23.07.2012р.

TOB «ВАША ОСЕЛЯ» в податкових накладних вказано, що ПДВ відповідає сумі податкових зобов'язань продавця крану, а самі податкові накладні включено до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Податкові накладні засвідчені підписом директора TOB «ВАША ОСЕЛЯ» Кіршиної Л. Г. та печаткою підприємства. 23.07.2012р. придбаний за зазначеним договором кран за актом приймання-передачі № 23/07/12-01 та видатковою накладною № 23/07/12-01 був переданий у власність позивача. Видаткова накладна та акт приймання-передачі підписані з боку TOB «ВАША ОСЕЛЯ» директором Кіршиною Л. Г. та засвідчені печаткою підприємства. Разом з краном переданий паспорт з додатками.

30 липня 2012 року між позивачем та TOB «ВАША ОСЕЛЯ» укладено договір №30/07/12-01 купівлі-продажу вантажопідйомного крану КС 5663Д, вартістю 58 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 666,67 грн. 30.07.2012р. кран був переданий від TOB «ВАША ОСЕЛЯ» позивачу у власність на підставі акту прийому-передачі № 30/07.2012р. та видаткової накладної № 30/07/12-01.

TOB «ВАША ОСЕЛЯ» 31.07.2012р. видано податкову накладну № 316 на суму 58 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 666,67 грн. Згідно умов зазначеного договору Позивачем здійснено оплату вартості крану в повному обсязі та включено отриману податкову накладну до складу податкового кредиту.

З урахування приписів чинного податкового законодавства та досліджених в судовому засіданні первинних документів, суд приходить до висновку, що TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» у спірних правовідносинах належним чином виконав податкові зобов'язання.

Крім того, податковим органом у акті перевірки (абз. 3 арк. 17) вказано, що в жовтні 2012 року в декларації позивача з ПДВ (вх. № 9072237617 від 16.11.2012р.) до складу податкового кредиту було включено податкові накладні на загальну суму 41 666,67 грн. (№ 261 від 19.07.2012р. - сума ПДВ 29 166,67 грн.; № 279 від 23.07.2012р. - сума ПДВ 12 500,00 грн.) по постачальнику TOB «ВАША ОСЕЛЯ».

В серпні 2012р. позивачем до складу податкового кредиту та реєстру податкових накладних, також включено п/н № 316 від 31.07.2012р., видана TOB «ВАША ОСЕЛЯ» на суму 9 666,67 грн.

Податковий орган вказує на неправомірне включення вказаних продаткових накладних, оскільки TOB «ВАША ОСЕЛЯ» не знаходиться за місцезнаходженням, анульовано свідоцтво платника ПДВ 07.01.2013р.

Суд критично ставиться до таких висновків податкового органу, оскільки станом на час вчинення спірних господарських операцій TOB «ВАША ОСЕЛЯ» мало свідоцтво платника ПДВ до 07.01.2013 р., про що вказано у додатку 5 до декларації з ПДВ за період діяльності з 01.04.12р. по 31.12.12р.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.2 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети позивачем надані належні первинні документи, що містяться у матеріалах справи.

Зі змісту досліджених вище документів, зокрема первинних, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій та наявність господарської мети по правочинам.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, відповідачем не надано суду та не зазначено про існування доказів, а саме наявності рішення суду у кримінальній справі, в межах розгляду якої слідчим прийнято постанову про проведення перевірки позивача.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002552250 від 30.07.2013 р.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002532250 від 30.07.2013 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002552250 від 30.07.2013 р.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002532250 від 30.07.2013 р.

06 вересня 2013 року.

.