Ухвала

від 02.06.2014 по справі 815/5722/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/17240/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014

у справі № 815/5722/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, позовні вимоги задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0002552250 та №0002532250.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 16.07.2013 № 486/15-32-22-50-35359577, яким встановлено порушення вимог:

- п.135.2 ст.135, п.137.1 п.137.4 ст.137, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 933 338,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 52 949,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 30.07.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002552250 (форма «Р»), яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 400 007,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 933 338,00 грн., за штрафними санкціями - 466 669,00 грн.;

- № 0002532250 (форма «Р»), яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79 424,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 52 949,00 грн., за штрафними санкціями - 26 475,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України, датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визначаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено заниження TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» податку на прибуток на загальну суму 933338,00 грн., у зв'язку із заниженням задекларованих позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в періоді з 01.04.2012 по 31.12.2012 в розмірі 20 040,00 грн.

В свою чергу, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2012 позивачем здійснено повернення помилково перерахованих коштів на рахунок TOB «МСП «НІКА-ТЕРА» за договором № 591/НК-12 від 05.06.2012 в розмірі 22 793,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% 3 798,92 грн.

01.08.2012 позивачем зроблений розрахунок корегування кількісних і вартісних показників № 8 від 10.08.2012 до податкової накладної 118 від 30.07.2012, яким зменшено податкові зобов'язання на суму ПДВ 20% 3 798,92 грн.

Також, на підставі листа TOB ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ" від 14.12.2012 №141212-1, 24.12.2012 позивачем повернуто на рахунок TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ' суму в розмірі 320,40 грн., у т.ч. ПДВ 20%, у зв'язку зі зміною в замовленні (зняття з замовлення товару, позиція № 3 в рахунку-фактурі № СФ-13121 від 13.12.2012).

24.12.2012, у зв'язку з поверненням суми, позивачем зроблений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 17 від 24.12.2012 до податкової накладної № 211 від 14.12.2012.

З урахуванням наведеного та встановленими обставинами щодо повернення позивачем помилково перерахованих коштів на рахунок TOB «МСП «НІКА-ТЕРА» та поверненням суми на рахунок TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ', колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми перерахованих коштів в розмірі 18 994,60 грн. та 267,00 грн. не є об'єктом оподаткування для нарахування податку на прибуток підприємств.

Крім того, судами правомірно зазначено про відсутність порушень, у зв'язку з неврахуванням позивачем в якості прибутку підприємства суми коштів, на яку було збільшено вартість товару після його поставки ТОВ «ЕЛМІКО» за договором поставки обладнання №1605-ЕПП від 16.05.2012 в загальному розмірі 933,86 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 155,64 грн.), оскільки встановлено, що у зв'язку зі зміною курсу валюти позивач робив розрахунок коригування кількісних та вартісних показників - № 11 від 03.10.2012 до податкової накладної № 58 від 17.05.2012 (сума 389,11 грн.) та № 12 від 03.10.2012 до податкової накладної № 58 від 17.05.2012 (сума 389,11 грн.).

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення, винесеного відповідачем на підставі висновків акта щодо порушення, яке виразилося у завищенні позивачем в перевіреному періоді витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування у розмірі 4 424 426 грн., то судами обґрунтовано на підставі матеріалів справи встановлено, що вказані суми є прямими матеріальними витратами, що є складовою вартості виготовленої і реалізованої готової продукції власного виробництва позивача за перевіряємий період, а собівартість реалізованої продукції визначена на підставі відповідних калькуляцій і підтверджується первинною документацією з закупівлі комплектуючих, складових, витратних матеріалів, реалізація виготовленої продукції підтверджується відповідними первинними документами.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було вірно встановлено судами, позивачем були належним чином складені документи, визначені Податковим кодексом України, які наявні в матеріалах справи, для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних товарів робіт та послуг у господарській діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОРНОМОРГИДРОБУД», ПАТ «АМКР», ТОВ «КОМУНДОРБУД», ТОВ «МСП «НІКА -ТЕРА», у зв'язку з чим висновок відповідача про заниження податку на прибуток є необґрунтованим.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару (кранів) у TOB «ВАША ОСЕЛЯ» підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами прийому-передачі, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

На час укладення та виконання зазначених договорів, TOB «ВАША ОСЕЛЯ» мало свідоцтво платника ПДВ та відповідно правомірно виписало податкові накладні, у зв'язку з чим, доводи відповідача про неправомірність включення податкових накладних до складу податкового кредиту, у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ 07.01.2013, є неправомірними.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль