Ухвала

від 25.02.2014 по справі 815/5722/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5722/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002552250 від 30.07.2013р.; визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002532250 від 30.07.2013р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» задоволений. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002552250 від 30.07.2013р. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0002532250 від 30.07.2013р.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №1344 від 15.05.13р. відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2012р. по 31.12.2012р..

За результатами перевірки було складено акт № 486/15-32-22-50-35359577 від 16.07.2013р. яким встановлено порушення:

1) п.135.2 ст.135, п.137.1 п.137.4 ст.137, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9

ст. 139 Податкового Кодексу України - встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 933 338 грн., в числі по періодам:

- за півріччя 2012 (в т.ч. II кв. 2012) - 1 524 грн.,

- 3 квартали 2012 (в т.ч. III кв. 2012) - 11 277 грн.,

- 2012 рік (в т.ч. ІV кв.2012) - 920 537 грн.

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 52 949 грн., в тому числі:

- червень 2012 року в сумі 1616 грн.,

- серпень 2012 року в сумі 9 667 грн.,

- жовтень 2012 року в сумі 41 666 грн..

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0002552250 (форма «Р») про сплату ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошових зобов'язань на загальну суму 1 400 007 грн., у тому числі: за основним платежем - 933 338,00 грн., за штрафними санкціями - 466 669 грн. та податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0002532250 (форма «Р») про сплату ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошових зобов'язань на загальну суму 79 424 грн., у тому числі: за основним платежем - 52 949,00 грн., за штрафними санкціями - 26 475, 00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визначаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено заниження TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» податку на прибуток на загальну суму 933338,00 грн.

Так, податковим органом вказане порушення обґрунтовується, заниженням задекларованих позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в періоді з 01.04.2012р. по 31.12.2012p. в розмірі 20 040,00 грн., у тому числі: 3 квартали 2012р. (в.т.ч. III кв. 2012р.) - 18 994,00 грн., рік 2012 (у т.ч. IV кв. 2012р.) - 1 046,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що вище зазначена сума в розмірі 20 039,82 грн. складається з наступних сум (за винятком ПДВ):

- 18 994,60 грн. (TOB «МСП «НІКА-ТЕРА», код ЄДПОУ 22439446);

- 267,00 грн. (TOB «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ЕЛЬТ», код ЄДРПОУ 34507736);

- 778,22 грн. (ТОВ «ЕЛМІКО», код ЄДРПОУ 34627466).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2012р. позивачем здійснено повернення помилково перерахованих коштів на рахунок TOB «МСП «НІКА-ТЕРА» за договором № 591/НК-12 від 05.06.2012р. в розмірі 22 793,52 грн., у т.ч. ПДВ 20% 3 798,92 грн..

01.08.2012р. позивачем зроблений розрахунок корегування кількісних і вартісних показників № 8 від 10.08.2012р. до податкової накладної 118 від 30.07.2012р., яким зменшено податкові зобов'язання на суму ПДВ 20% 3 798,92 грн..

Також, 24.12.2012р. на підставі листа TOB ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ" від 14.12.2012р. №141212-1, позивачем повернуто на рахунок TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ' суму в розмірі 320,40 грн. у т.ч. ПДВ 20%, в зв'язку зі зміною в замовленні (зняття з замовлення товару, позиція № 3 в рахунку-фактурі № СФ-13121 від 13.12.2012р.).

24.12.2012р. у зв'язку з поверненням суми, позивачем зроблений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 17 від 24.12.2012р. до податкової накладної № 211 від 14.12.2012р..

З урахуванням наведеного та встановленими обставинами щодо повернення позивачем помилково перерахованих коштів на рахунок TOB «МСП «НІКА-ТЕРА» та поверненням суми на рахунок TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛЬТ', колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми перерахованих коштів в розмірі 18 994,60 грн. та 267,00 грн. не є об'єктом оподаткування для нарахування податку на прибуток підприємств.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено про відсутність порушень у зв'язку з неврахуванням позивачем в якості прибутку підприємства суми коштів, на яку було збільшено вартість товару після його поставки ТОВ «ЕЛМІКО» за договором поставки обладнання №1605-ЕПП від 16.05.2012р. в загальному розмірі 933,86 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 155,64 грн.), оскільки встановлено, що в зв'язку із зміною курсу валюти позивач робив розрахунок коригування кількісних та вартісних показників - № 11 від 03.10.2012р. до податкової накладної № 58 від 17.05.2012р. (сума 389,11 грн.) та № 12 від 03.10.2012р. до податкової накладної № 58 від 17.05.2012р. (сума 389,11 грн.).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення винесеного відповідачем на підставі висновків акту щодо порушення, яке виразилося у завищенні позивачем в перевіреному періоді витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування і таке завищення складає 4 424 426 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року - 7 259 грн., за 3 квартал 2012р. - 34 705 грн., за рік 2012р. - 4 382 462 грн., судом обґрунтовано на підставі матеріалів справи встановлено, що вказані суми є прямими матеріальними витратами, що є складовою вартості виготовленої і реалізованої готової продукції власного виробництва позивача за перевіряємий період, а собівартість реалізованої продукції визначена на підставі відповідних калькуляцій і підтверджується первинною документацією з закупівлі комплектуючих, складових, витратних матеріалів, реалізація виготовленої продукції підтверджується відповідними первинними документами.

Судом першої інстанції перевірено та обґрунтовано зазначено, що позивачем були належним чином складені документи визначені Податковим кодексом України для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних товарів робіт та послуг у господарській діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОРНОМОРГИДРОБУД», ПАТ «АМКР», ТОВ «КОМУНДОРБУД», ТОВ «МСП «НІКА -ТЕРА», які в тому числі надані до матеріалів справи, у зв'язку з чим, висновок відповідача про заниження податку на прибуток є необґрунтованим.

Натомість доводи апеляційної скарги не містять в собі належних обґрунтувань, які б спростовували висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень, які виразилися в заниженні податку на прибуток за перевіряємий період у вказаній в акті сумі та не містять належних доводів про неправильне застосування судом при вирішенні спору норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 липня 2012 року між позивачем та TOB «ВАША ОСЕЛЯ» укладено договір № 10/07/12-01 від 10.07.2012р. купівлі-продажу пневмоколісного крану КС-5363. Згідно договору вартість крану становила 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

17.07.2012р. позивач здійснив оплату згідно п. 8.1. зазначеного договору в розмірі 175 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 29 166,67 грн. Залишок вартості крану сплачено 23.07.2012р. відповідно до п. 8.2. зазначеного договору в розмірі 75 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 12 500,00 грн. TOB «ВАША ОСЕЛЯ» видано дві податкові накладні на суму 175 000,00 грн. (ПДВ 20% 29 166,67 грн.) за № 261 від 19.07.2012р. та на суму 75 000,00 грн. (ПДВ 20% 12 500,00 грн.) за № 279 від 23.07.2012р.

На підтвердження виконання вказаного договору з TOB «ВАША ОСЕЛЯ» позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних, акт приймання-передачі № 23/07/12-01, видаткова накладна № 23/07/12-01.

30 липня 2012 року між позивачем та TOB «ВАША ОСЕЛЯ» укладено договір №30/07/12-01 купівлі-продажу вантажопідйомного крану КС 5663Д, вартістю 58 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 666,67 грн. 30.07.2012р. кран був переданий від TOB «ВАША ОСЕЛЯ» позивачу у власність на підставі акту прийому-передачі № 30/07.2012р. та видаткової накладної № 30/07/12-01.

TOB «ВАША ОСЕЛЯ» 31.07.2012р. видано податкову накладну № 316 на суму 58 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 666,67 грн. Згідно умов зазначеного договору Позивачем здійснено оплату вартості крану в повному обсязі та включено отриману податкову накладну до складу податкового кредиту.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що встановив обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару (кранів) у TOB «ВАША ОСЕЛЯ», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що TOB «ЕЛПРОМПРОЕКТ» у спірних правовідносинах належним чином виконало свої податкові зобов'язання та відповідно висновки ДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість у перевіряємий період є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту сум за податковими накладними, виписаними TOB «ВАША ОСЕЛЯ» у зв'язку з незнаходженням підприємства за місцезнаходженням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від знаходження чи ні контрагента за його юридичною адресою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання вищезгаданих договорів (07 та 30 липня 2012 року), TOB «ВАША ОСЕЛЯ» мало свідоцтво платника ПДВ та відповідно правомірно виписало податкові накладні, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про неправомірність включення податкових накладних до складу податкового кредиту у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ 07.01.2013 року є неправомірними.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими доводами суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 лютого 2014 року.

Головуючий:

Судді: