Рішення

від 15.04.2013 по справі 2-237/1204/12

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.04.2013

Справа № 2-237/1204/12

(2/408/4/13)

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

с.Біловодськ 15 квітня 2013 року

Біловодський районний суд Луганської області в складі:

головуючого: судді Рукаса М.С.,

за участю:

секретаря Мірошнік Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Біловодського районного суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1, в позовній заяві вказала, що з 1986 року вона працювала лікарем акушером-гінекологом в Комунальному закладі «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання». Наказом від 01.10.2012 року № 110 головного лікаря КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків лікаря акушера-гінеколога та порушення наказу МОЗ України від 15.07.2011 року №417. Наказом від 08.10.2012 року №116 вона була звільнена за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Данні накази вважає незаконними як такі, що винесені всупереч вимог ст.147, ст.149 та п.3 ст.40 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що її не ознайомлювали з новими функціональними обов'язками, а з наказом № 103 «Про кадрову ротацію акушерсько-гінекологічної служби», де її перевели на посаду лікаря акушера-гінеколога в кабінет планування сім'ї вона ознайомлена.

По наказу № 110 «Про дисциплінарне стягнення», де її оголошено догану, вона повідомила, що він недійсний, так як вона не була з наказом ознайомлена;

комісія по експертній оцінці якості введення документації на підприємстві не створювалась;

експертна оцінка проводилась без її участі;

акт перевірки не затверджений головним лікарем;

не має її пояснювальної з цього приводу.

Також вона стверджує, що від підпису про ознайомлення її з наказом № 110 вона відмовилась тільки в присутності ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були відсутні.

Ще вона пояснила, що була присутня на засіданні профспілкового комітету 05.10.2012 року, де розглядалось питання про її звільнення. На голосуванні вона не була присутня, її відпустили і вона пішла. Вона не впевнена, що був кворум на цьому засіданні.

В колишній будівлі по старому місцю роботи вона, як інвалід, мала змогу особисто безперешкодно зайти в її кабінет. В новому кабінеті, який знаходиться на 2-му поверху немає пандуса і поручнів, немає ліфту і унітаза високої форми с поручнями. Старий кабінет знаходився в новому приміщені, пандус на перший поверх і ліфт на всі поверхи.

Вона подала свої зауваження на наказ № 103, де вказала, що згідно плану індивідуальної реабілітації вона повинна бути забезпечена спеціальними умовами роботи.

Прохала суд задовольнити її позов в повному обсязі.

Представник КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» позов не визнав та пояснив, що 6 вересня 2012 року в межах контролю за якістю надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомого вагітним та породіллям комісією в складі заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_5 та районного акушера-гінеколога ОСОБА_6 була проведена експертна оцінка якості ведення медичної документації в диспансерній групі динамічного спостереження за вагітними лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_1 за 8 місяців 2012 року. Відповідно до Висновків диспансеризацію вагітних згідно Наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 було визнано як «недієздатну» та рекомендовано позивачу ознайомитись з сучасними протоколами надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги та направлення на позачерговий цикл передатестаційної підготовки ЛДМУ. На підставі вищевказаного експертного висновку 01.10.2012 року, головним лікарем КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, відповідно до ст.ст.147, 148 КЗпП України, позивачу була оголошена догана (Наказ №110 від 01.10.2012 року). В свою чергу позивач відмовилась ознайомлюватись з наказом та давати письмові пояснення, про що був складений Акт, та підписаний комісією у складі старшого інспектора по кадрам, заступником головного лікаря та лікарем акушером-гінекологом поліклініки.

Відповідно до п. 1.2 Наказу від 30 серпня 2012 року «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы» з метою покращення якості динамічного нагляду за вагітними і організації амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в жіночій консультації та на підставі Наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» головним лікарем КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» ОСОБА_7 з 01.10.2012 року були перерозподілені функціональні обов'язки між лікарями жіночої консультації, а саме: динамічний диспансерний нагляд за вагітними було доручено лікарю акушеру - гінекологу 1-ї кваліфікаціонної категорії ОСОБА_4. а лікаря акушера - гінеколога II кваліфікаціонної категорії ОСОБА_1 (позивач по справі) було переведено до кабінету планування сім'ї і покладено на неї обов'язок по веденню диспансерних груп гінекологічних хворих і роботу по плануванню сім'ї. Вказані заходи були зроблені відповідно до освітньо-кваліфікаційних показників працівників. Однак Позивач вимовилась ознайомлюватись з вказаним Наказом, про що свідчить ««Акт регистрации отказа от письменного ознакомления с приказом № 103 от 30 08 2012 г. врача акушера -гинеколога ОСОБА_1» Вказаний акт був складений комісією, до складу якої увійшли головний лікар, заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення та районний акушер-гінеколог.

01.10.2012 p., 02.10.2012 p., 03.10.2012 p.. був складений «Акт регистрации выполнения приказа по КУ «Беловодское РТМО» от 30.08 2012 года за № 103 « 0 кадровой ротации акушерско- гинекологичской служби» комісією у складі: заступника головного лікаря, районного акушера - гінеколога, старшого інспектора по кадрам та затверджений головним лікарем КЗ «Біловодськс РТМО» відповідно до якого було встановлено, що лікар акушер - гінеколог поліклініки ОСОБА_1 (позивач) відмовилась виконувати абз. 2 п. 1.2 вищезазначеного Наказу, а саме відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім'ї. На підставі вищевикладеного за систематичне невиконання робітником без поважних причин обов'язків, покладених на робітника Правилами внутрішнього розпорядку та на підставі протоколу № 46 від 05.10.2012 року засідання профспілкового комітету головним лікарем КЗ «Біловодське РТМО» був виданий наказ від 08.10.2012 року за № 116 «Про звільнення ОСОБА_1 за п. З ст. 40 КЗпП України».

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченим п. З ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. Звертаємо увагу суду, що попереднє дисциплінарне стягнення на Позивача було накладене 01.10.2012 року. Вказаний наказ про догану не був знятий та не втратив юридичної сиди тому за систематичне (а відповідно до Актів системність порушень чітко виражена) невиконання робітником своїх обов'язків Позивач 6ув звільнений саме на підставах вказаних в п.З ст. 40 КЗпП.

Просить суд також звернути увагу на той факт, що Позивач помилково вказує, що дисциплінарне стягнення на неї було накладене за невиконання трудової дисципліни, а не за не виконання трудових обов'язків При цьому стверджуючи, що не виконання посадових обов'язків і не є порушенням трудової дисципліни Відповідно до п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку порушення трудової дисципліни тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків тягне за собою застосування заходів дисциплінарного або громадського впливу, а також застосування інших заходів, передбачених чинним законодавством. Таким чином вказане посилання Позивача є таким, що не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства.

Також представник відповідача пояснив, що позивач відмовилась знайомитись з функціональними обов'язками, про що є акт, який підписали ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 В акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-17-164/0027 від 27.03.2013 року на сторінці 25 зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з посадовою інструкцією, про що складений акт.

Про наказ № 110 «Про дисциплінарне стягнення», де ОСОБА_1 оголошено догану повідомила, що є акт про відмову ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 110; наказ був вручений ОСОБА_1 01.10.2012 року, а назад вона його повернула 02.10.2012 року і відмовилась ставити підпис про його ознайомлення, про що був складений акт від 02.10.2012 року;

комісія по експертній оцінці ОСОБА_1 була створена на підставі наказу № 75/25 від 01.08.2012 року «Про затвердження персонального складу позаштатних районних спеціалістів закладів охорони здоров'я Біловодського району» і цим же наказом затверджено Положення про позаштатного районного спеціаліста Біловодського району, де п.3.7 передбачено, що за дорученням керівництва лікувально-профілактичного закладу проводить експертні оцінки і надає висновки з усіх питань, що відносяться до компетенції Позаштатного спеціаліста та відповідно до цього Положення. Було надано усне розпорядження районному спеціалісту ОСОБА_6 та заступнику головного лікаря з медичної частини ОСОБА_5, яку курирує напрямок «охорона материнства і дитинства». Ця комісія проводила експертну оцінку і прийшли до висновку, що робота ОСОБА_1 «незадовільна», тому рекомендовано направити ОСОБА_1 на позачергову атестацію;

перевірка була проведена наступним чином: у ОСОБА_1 в її кабінеті, в її присутності і присутності її акушерки були вилучені медичні картки вагітних, які потім вивчались. В той же день по результатам перевірки цих медичних карток було зроблено висновок про незадовільну роботу ОСОБА_1, цей висновок був задокументований та зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції за № 779 від 06.09.2012 року, в журналі є відмітка про вручення цього документу 06.09.2012 року ОСОБА_1, проте від підпису вона відмовилась. А 10.09.2012 року ОСОБА_1 надала заяву (п.3 стосувався експертної оцінки), що вказує на те, що ОСОБА_1 ознайомлена з результатами експертної оцінки;

головний лікар не повинен затверджувати експертний висновок;

пояснень від ОСОБА_1 дійсне не було, але була подана заява, де в п.3 ОСОБА_1 прохає не приймати до уваги цей експертний висновок, як не відповідаючий дійсності.

Згідно плану реабілітації інваліда № 2712 від 20.11.2008 року потребує трості і ходунків на протязі 2-х років. Ця індивідуальна програма діяла до 01.01.2011 року. Після спливу строку дії, ОСОБА_1 нової програми не проходила. Програма реабілітації проводиться на підставі заяви, а ОСОБА_1 з такою заявою не зверталась. На той час ніяких обмежень по індивідуальній реабілітації інваліда не було. В заявах ОСОБА_1 ніяких зауважень по невідповідності робочого місця для інваліда не висловлювала.

Також представником відповідача КЗ «Біловодське РТМО» повідомлено, що ОСОБА_1 не проходила курси передатестаційної підготовки в ЛДМУ в період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, а в цей час перебувала в санаторії «Кристал» м.Трускавець.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дала суду свідчення про те, що 01.10.2012 року вона була присутня в кабінеті ОСОБА_1, коли її ознайомлювали з наказом № 110. ОСОБА_1 відмовилась в її присутності ознайомлюватись з наказом, який принесла ОСОБА_2 ОСОБА_1 сказала, що вона не буде ані читати, ані підписувати цей наказ. ОСОБА_2 пішла і прийшла ОСОБА_3 - завідуюча поліклінікою КУ «Біловодське РТМО» з тим самим наказом. ОСОБА_1 відмовилась підписувати вдруге. Пізніше був складений акт, який вона підписала. Вона прийшла на своє робоче місце, але там і надалі працювала ОСОБА_1, яка відмовилась залишати своє колишнє місце. Вона повинні були вести прийом пацієнтів, які приходили, але ОСОБА_1 виходила в коридор і сама заводила їх в кабінет та проводила огляд. Вона не опиралась цьому, так як не хотіла породжувати конфлікт в присутності пацієнтів. Так продовжувалось 5 днів, доки ОСОБА_1 не звільнили.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що 02.10.2012 року о 9 годині ранку вона заходила в кабінет ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 (кадровик), щоб ознайомити з наказом. ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватись з наказом, мотивуючи це тим, що йде прийом пацієнтів і вона не буде його переривати. Вона прийшла повторно о 13 годині і запропонувала повторно ознайомитись з наказом № 110 про накладення стягнення. ОСОБА_1 відмовилась підписувати ознайомлення. Тому був складений акт про відмову ознайомлення, який вона підписала.

Свідок ОСОБА_2 повідомила, що о 9 годині 02.10.2012 року вона прийшла до кабінету ОСОБА_1 і повідомила про те, що їй винесено догану. Вона попросила ознайомитись з наказом, але ОСОБА_1 відмовилась і вимагала копію наказу. Вона зробила копію і в присутності ОСОБА_3 цю копію наказу вручила. ОСОБА_1 прочитала наказ і сказала, що не згодна з ним і підписувати його не буде, так як йде прийом пацієнтів. О 13 годині вони прийшли ще раз, але ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ. Про що вона в своєму кабінеті склала акт, який підписали вона, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

В вересні або на початку жовтня 2012 року вона намагалась ознайомити ОСОБА_1 з новими функціональними обов'язками, внаслідок виконання наказу про кадрову ротацію. ОСОБА_1 відмовилась знайомитись і підписувати ознайомлення з обов'язками.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що до кабінету ОСОБА_1, де вона працювала акушеркою, до ОСОБА_1 приходила інспектор відділу кадрів ОСОБА_2 і приносила наказ, з яким ОСОБА_1 не ознайомилась, так як вона вела прийом і попросила принести копію цього наказу. ОСОБА_2 принесла копію наказу і питала, чи ознайомилась вона з наказом. Більше ніхто не заходив до кабінету. ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення по тій причині, що копія наказу була не читаємо, але дату коли це трапилось вона не пам'ятає. Нові функціональні обов'язки приносила до їхнього кабінету ОСОБА_2, а акт ніякий не складався.

Хто приймав участь в експертній оцінці її не відомо, але коли вона зайшла до кабінету ОСОБА_6, то на столі лежало 3-4 медичних картки, а на дивані сиділа лікар-інтерн, яка гортала медичні картки з кабінету. ОСОБА_6 показав їй 3-4 медичні картки з незначними зауваженнями, які на здоров'я вагітних жінок ніяк не впливають. Всього оглядали десь 30 медичних карток, більшість з них були з зауваженнями, які написані ОСОБА_1, на що вони, зі слів свідка, написали пояснення головному лікарю.

До їхнього кабінету заходила головний лікар ОСОБА_7 і питала, чому ОСОБА_1 не переходить до нового кабінету. Новий кабінет їм надавали в старій будівлі лікарні на другому поверсі. ОСОБА_1 відповіла, що там не створено умов для роботи інваліда, але цю дату вона не пам'ятає.

Вони вели прийом пацієнтів по талончикам, які видавали в реєстратурі, але інколи ці талончики вони писали їх самі.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що експертну оцінку він проводив особисто, він перевірив близько 100 карток на вагітних жінок. До перевірки була залучена заступник головного лікаря ОСОБА_5, як лікар, що відповідає за напрямок охорони материнства та дитинства.

Були виявлені численні порушення ведення карток та обслуговування хворих. Результати перевірки були викладені в письмовій формі та надані головному лікарю.

Для проведення перевірок немає необхідності видавати окремий наказ, так як за наказом № 75 від 01.08.2012 року це його прямі функціональні обов'язки, як позаштатного спеціаліста з акушерства та гінекології.

1 жовтня 2012 року інспектор з кадрового забезпечення ОСОБА_2 доповіла йому, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з новими функціональними обов'язками у зв'язку зі зміною напрямку роботи. Він пішов до ОСОБА_1 і вона в його присутності відмовилась від ознайомлення з новими функціональними обов'язками. На підставі чого було прийнято рішення скласти акт про відмову від підпису. Акт було складено юристом ОСОБА_11, та підписаний нею, ОСОБА_10 та ним.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила пояснення ОСОБА_6 в частині проведення експертної оцінки та пояснила, що порушення були очевидні. Медичні картки були напівпустими, тобто не заповнені. Робота ОСОБА_1 була визнана незадовільною. Був складений письмовий документ, який був переданий головному лікаря та зареєстрований в журналі.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є головою профспілкового комітету КЗ «Біловодське РТМО», де на засіданні 05.10.2012 року вирішувалось клопотання адміністрації КЗ «Біловодське РТМО» про звільнення лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_1 На засіданні було прийнято рішення та надали згоду на звільнення лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Також, відповідно до п.п.18,22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.1992р. із змінами, «при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника».

Крім того, згідно із вимогами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани або звільнення. А відповідно до вимог статей 147-1 та 148 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника і можуть бути застосовані безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення і не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. При цьому, згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

В порядку частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Наказу № 103 КЗ «Біловодське РТМО» від 30 серпня 2012 року «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы» з метою покращення якості динамічного нагляду за вагітними і організації амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в жіночій консультації та на підставі Наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» головним лікарем КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» ОСОБА_7 з 01.10.2012 року були перерозподілені функціональні обов'язки між лікарями жіночої консультації, а саме: динамічний диспансерний нагляд за вагітними було доручено лікарю акушеру - гінекологу 1-ї кваліфікаціонної категорії ОСОБА_4, а лікаря акушера - гінеколога II кваліфікаціонної категорії ОСОБА_1 (позивач по справі) було переведено до кабінету планування сім'ї і покладено на неї обов'язок по веденню диспансерних груп гінекологічних хворих і роботу по плануванню сім'ї (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 відмовилась знайомитись з наказом, про що комісією КЗ «Біловодське РТМО» складено акт реєстрації відмови від письмового ознайомлення з наказом № 103 від 30.08.2012 року лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 (а.с.22).

06.09.2012 року проведено експертну оцінку якості проведення документації в диспансерній групі динамічного спостереження за вагітними лікарем акушером-гінекологом ЖК ОСОБА_1 за 8 місяців 2012 року, де по результатам експертної оцінки вказаних форм медичної документації диспансеризації вагітних згідно наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 можна визнати як «незадовільну». Ведення медичної документації не відповідає сучасним вимогам надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги. Тому з метою покращення якості диспансеризації та динамічного нагляду за вагітними в жіночій консультації КЗ «Біловодське РТМО», ознайомлення лікаря ЖК з сучасними протоколами надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги, вважали за доцільне направити лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 на позачерговий цикл передатестаційної підготовки на кафедрі ФПДО ЛДМУ з подальшою атестацією (а.с.8).

Наказом № 110 КЗ «Біловодське РТМО» від 01.10.2012 року за неналежне виконання своїх посадових обов'язків лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_1 оголошено догану. (а.с.6).

Комісією в складі: заступника головного лікаря по медичному обслуговуванню населення ОСОБА_3, старшого інспектора по кадрам ОСОБА_2 і в присутності лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_4 складений акт, що лікар акушер-гінеколог поліклініки ОСОБА_1 відмовилась в ознайомленні з наказом КЗ «Біловодське РТМО» від 01.10.2012 року за № 110 про винесення їй догани та надання письмового пояснення (а.с.21).

Згідно заяви лікаря акушера - гінеколога ОСОБА_4 від 01.10.2012 року, ОСОБА_1 в кабінеті № 271 надалі веде прийом вагітних і не дає працювати ОСОБА_4, згідно наказу № 103 «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы» (а.с.31).

01.10.2012 року, 02.10.2012 року, 03.10.2012 року затверджені головним лікарем КЗ «Біловодське РТМО» акти реєстрації виконання наказу по КЗ «Біловодське РТМО» від 30.08.2012 року за № 103 «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы», де в результаті перевірки було встановлено, що лікар акушер-гінеколог поліклініки ОСОБА_1 відмовилась виконувати абзац 2 пункту 1.2 вищевказаного наказу, а саме відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім'ї (а.с.28,29,30).

Випискою з протоколу № 46 засідання профспілки КЗ «Біловодське РТМО» від 05.10.2012 року встановлено, що вислухавши та обговоривши клопотання адміністрації КЗ «Біловодське РТМО» профспілковий комітет прийняв рішення: надати згоду на звільнення лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.25).

8 жовтня 2012 року головним лікарем КЗ «Біловодське РТМО» винесено наказ № 116 «Про звільнення»: ОСОБА_1 - лікаря акушера-гінеколога поліклініки звільнено з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов'язків, покладених на неї трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.9).

Відповідно до посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та свідоцтва НОМЕР_1 про складання іспиту зі спеціальності після проведення передатестаційного циклу з акушерства і гінекології ОСОБА_1 присвоєно другу кваліфікаційну категорію з акушерства і гінекології, яке видане 30 вересня 2011 року (а.с.53,54), що суперечить історії хвороби (медичної карти) ОСОБА_1, яка з 05.09.2011 року по 17.09.2011 року перебувала на санаторно-курортному лікуванні у санаторії «Кристал» за путівкою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с.106-115).

Актом перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-17-164/0027 від 27 березня 2013 року порушень норм трудового законодавства з боку КЗ «Біловодське РТМО» не виявлено.

На обґрунтування своєї відмови виконати наказ № 103 від 30.08.2012 року в частині переведення позивача до роботи в кабінет планування сім'ї, та ведення диспансерних груп гінекологічних хворих, ОСОБА_1, що таке переведення фактично вимагало від неї зміни робочого кабінету на інший. До видання цього наказу вона займала кабінет в п'яти поверховій будівлі, де є пандус і ліфт, яким вона як інвалід може скористуватись. Новий кабінет, який вона повинна була зайняти з огляду на наказ № 103 від 30.08.2012 року, про перерозподіл службових обов'язків, знаходиться у двоповерховій будівлі, де нема ані ліфту, ані пандуса, та там не обладнаний туалет для інваліда.

Проте з такими поясненнями позивача погодитися не можна, оскільки з акту перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 12-17-164/0027 від 27 березня 2013 року встановлено, що облаштування робочого місця та умов праці для інвалідів ОСОБА_1 можна з'ясувати лише з індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1

Індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_1 було видано 20.11.2008 року строк дії до 01.01.2011 року. До закінчення строку дії індивідуальної програми реабілітації, повинно бути продовжено, або переглянуто. Для перегляду індивідуальної програми реабілітації інвалід має самостійно звернутися з відповідною заявою до МСЕК. Тому станом на 27.03.2013 року індивідуальна програма реабілітації інваліда ОСОБА_1 є простроченою.

Індивідуальна програма реабілітації ОСОБА_1 зі слів головного лікаря до відділу кадрів не надавала, не зважаючи на неодноразові прохання на відміну від інших працівників-інвалідів. Індивідуальну програму реабілітації ОСОБА_1 надала головному лікарю лише після звернення її до профспілкового комітету.

Щодо висоти унітазу, пандусу, та інших спеціальних засобів про них можна робити висновок при наявності чинної програми реабілітації інваліда. Пандус є як в п'ятиповерховому корпусі так і в двоповерховому. Туалети майже ідентичні. Зі слів головного лікаря, ОСОБА_1 пропонувалося робоче місце у кабінеті на першому поверсі, але вона не хотіла розглядати таку пропозицію.

Крім того, судом із пояснень сторін та свідків було встановлено, що представник відповідача під час вирішення питання про звільнення позивача отримав згоду профспілкового комітету підприємства на таке звільнення. Так, позивач була присутня на засіданні профкому, під час якого, вирішувалось питання про звільнення лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_1 При цьому члени профкому прийняли рішення надати згоду на звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При таких обставинах, на думку суду, наказом № 103 від 30.08.2012 року перерозподілено функціональні обов'язки між лікарями жіночої консультації, 06.09.2012 року проведено експертну оцінку якості проведення документації в диспансерній групі динамічного спостереження за вагітними лікарем акушерок-гінекологом ОСОБА_1, яку визнано як «незадовільну», а тому вирішили направити лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 на позачерговий цикл передатестаційної підготовки на кафедрі ФПДО ЛДМУ з подальшою атестацією. Наказом № 110 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 оголошено догану. Згідно заяви лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_4 від 01.10.2012 року, ОСОБА_1 надалі вела прийом вагітних і не давала працювати ОСОБА_4 01.10.2012 року, 02.10.2012 року, 03.10.2012 року затверджені акти, ОСОБА_1 відмовилась виконувати абзац 2 пункту 1.2 вищевказаного наказу, а саме відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім'ї. 05.10.2012 року проведено засідання профспілки КЗ «Біловодське РТМО», де прийнято звільнити ОСОБА_1 Тому обґрунтовано винесено наказ № 116 від 08.10.2012 року «Про звільнення» ОСОБА_1

При таких встановлених судом по справі обставинах суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.40,43,46,147-149,232-233,235 КЗпП України, Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.1992р., керуючись ст.ст.10,60,212-215,292,294,367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Головуючий:

суддя М.С. Рукас