Рішення

від 29.10.2013 по справі 2-237/1204/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-237/1204/12

Провадження № 22ц/782/3807/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Дмитрієвої Л.Д.

Суддів: Заїка В.В., Медведєва А.М.

при секретарі: Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського райсуду від 15.04.2013 року за позовом ОСОБА_1 до Комунального Закладу Біловодське Районне Територіальне Медичне об'єднання про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення,поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КЗ «Біловодське районне територіальне об'єднання» про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступне.

З 1986 року вона працювала лікарем акушером-гінекологом в Комунальному закладі «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання». Наказом від 01.10.2012 року № 110 головного лікаря КЗ Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків лікаря акушера-геніколога та порушення наказу МОЗ України від 15.07.2011 року №417. Наказом від 08.10.2012 116 вона була звільнена за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Зазначені накази вважає незаконними як такі, що винесені всупереч вимог ст.147, ст.149 та п.3ст.40 КзпП України, оскільки її не ознайомлювали з новими функціональними обов'язками, а з наказом № 103 «Про кадрову ротацію акушерсько-гінекологічної служби », де її перевели на посаду лікаря акушера-гінеколога в кабінет планування сім'ї вона ознайомлена. Наказ № 110 «Про дисциплінарне стягнення», де їй оголошено догану,позивач вважає його не законним, так як вона не була з наказом ознайомлена;-комісія по експертній оцінці якості ведення документації на підприємстві не створювалась;,експертна оцінка проводилась без її участі;,акт перевірки не затверджений головним лікарем;,відсутня її пояснювальна з цього приводу.

Також позивач зазначає, що від підпису про ознайомлення її з наказом №110 вона відмовилась, на засіданні профспілкового комітету 05.10.2012 року, де розглядалось питання про її звільнення була присутня, але на голосуванні вона була відсутня та не впевнена, що був кворум на цьому засіданні. Крім того, в колишній будівлі по старому місцю роботи вона, як інвалід другої групи, мала змогу особисто безперешкодно зайти в свій кабінет. В новому кабінеті, який знаходиться на 2-му поверху немає пандуса і поручнів, немає ліфту і унітаза високої форми с поручнями. Старий кабінет знаходився в новому приміщені, пандус на перший поверх і ліфт на всі поверхи, тому позивач подала свої зауваження на наказ № 103, де вказала, що згідно плану індивідуальної реабілітації вона повинна бути забезпечена спеціальними умовами роботи.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 15 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції, дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не у повному об»ємі з»ясовано обставини справи, на підставі наданих доказів, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на необґрунтованість пред»явлення позову, підтвердивши законність накладення дисциплінарного стягнення, що призвело до подальшого звільнення позивачки за ч.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання покладених обов»язків.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи щодо законності оскаржуваних наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу Законів про працю України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п.22 постанови №9 від 06.11.1992р. Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п.1 ст. 41 КЗпП , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147 , 148 , 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Наказом №116 від 8 жовтня 2012 року позивача ОСОБА_1 - лікаря акушера-гінеколога поліклініки звільнено з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов'язків, покладених на неї трудовим договором, п.З ст.40 КЗпП України (а.с.9).

Підставою для її звільнення передував наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани №110 КЗ «Біловодське РТМО» від 01.10.2012 року (.а.с.6).

Згідно наказу №110 від 01.10.2012 р. на позивачку накладено дисциплінарне стягнення за невиконання посадових обов'язків у вигляді догани на підставі експертної оцінки якості ведення документації в диспансерній групі динамічного спостереження за вагітними від 06.09.2012 року .

За результатами експертної оцінки вказаних форм медичної документації диспансерній групі динамічного спостереження вагітних згідно наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 можна визнати як незадовільну». Ведення медичної документації не відповідає сучасним вимогам надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги. Тому з метою покращення якості диспансеризації та динамічного нагляду за вагітними в жіночій консультації КЗ «Біловодське РТМО», ознайомлення лікаря ЖК з сучасними протоколами надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги, вважали за доцільне направити лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 на позачерговий цикл передатестаційної підготовки на кафедрі ФПДО ЛДМУ з подальшою атестацією (а.с.8).

В статті 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем вимоги вказаного Закону виконано не було, про що свідчать відсутність письмових пояснень позивача та відсутність відповідного акту про відмову останнього про надання письмових пояснень на вимогу відповідача.

Наявний в матеріалах справи акт від 02 жовтня 2012 року про відмову від ознайомлення з наказом від 01.10.2012 року за №110 та відмови надати письмові пояснення не заслуговують на увагу, оскільки письмові пояснення від працівника власник або уповноважений ним орган повинен зажадати до застосування дисциплінарного стягнення, а не після. Крім того, результати експертної оцінки вказаних форм медичної документації диспансерній групі динамічного спостереження вагітних згідно наказу МОЗ України від 15.07.2011 року № 417 не містять висновку щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.2 Наказу № 103 КЗ «Біловодське РТМО» від 30 серпня 2012 року «О кадровой ротации акушерко-гинекологической служби» з метою покращення якості динамічного нагляду за вагітними і організації амбулаторної акушерсько-генікологічної допомоги в жіночій консультації та на підставі Наказу МОЗ України від 15.07.2011 № 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» головним лікарем КЗ «Біловодське районне територіальне медичне об'єднання» ОСОБА_2 1.10.2012 року були перерозподілені функціональні обов'язки між лікарями жіночої консультації, а саме: динамічний диспансерний нагляд за вагітними було доручено лікарю акушеру - гінекологу 1-ї кваліфікаціонної категорії ОСОБА_3, а лікаря акушера - гінеколога кваліфікаціонної категорії ОСОБА_1 (позивач по справі) було переведено до кабінету планування у сім'ї і покладено на неї обов'язок по веденню диспансерних груп гінекологічних хворих і роботу по плануванню сім'ї (а.с.20).

Позивач ОСОБА_1 відмовилась знайомитись з наказом, про що комісією КЗ «Біловодське РТМО» складено акт реєстрації відмови від письмового ознайомлення з наказом № 103 від 30.08.2012 року лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 (а.с.22).

Згідно заяви лікаря акушера - гінеколога ОСОБА_3 від 01.10.2012 року, ОСОБА_1 в кабінеті № НОМЕР_1 надалі веде прийом вагітних і не дає працювати ОСОБА_3, згідно наказу № 103 «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы» (а.с.31).

01.10.2012 року, 02.10.2012 року, 03.10.2012 року затверджені головним лікарем КЗ « Біловодське РТМО» акти реєстрації виконання наказу по КЗ «Біловодське РТМО» від 30.08.2012 року № 103 «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы», де в результаті перевірки було встановлено, що лікар акушер-гінеколог поліклініки ОСОБА_1 відмовилась виконувати абзац 2 пункту 1.2 вищевказаного наказу, а саме відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім'ї (а.с.28,29,30).

Випискою з протоколу № 46 засідання профспілки КЗ «Біловодське РТМО» від 05.10.2012 у встановлено, що вислухавши та обговоривши клопотання адміністрації КЗ «Біловодське 40» профспілковий комітет прийняв рішення: надати згоду на звільнення лікаря акушера-гінеколога поліклініки ОСОБА_1 за п.З ст.40 КЗпП України (а.с.25).

На обґрунтування своєї відмови виконати наказ № 103 від 30.08.2012 року в частині переведення позивача до роботи в кабінет планування сім'ї, та ведення диспансерних груп гінекологічних хворих, ОСОБА_1 вказує, що таке переведення фактично вимагало від неї зміни робочого кабінету на інший. До видання цього наказу вона займала кабінет в п'яти поверховій будівлі, де є пандус і ліфт, яким вона як інвалід може скористуватись. Новий кабінет, який вона змушена була зайняти з огляду на наказ № 103 від 30.08.2012 року, про перерозподіл службових обов»язків, знаходиться у двоповерховій будівлі, де нема ані ліфту, ані пандуса, та там не обладнаний туалет для інваліда.

З урахуванням положень ст.147 КЗпП України звільнення за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами є заходи стягнення, що застосовуються до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Працівник може бути звільнений з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України , якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не знято достроково (ст.151 КЗпП ), він знову вчинив проступок на роботі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка систематично не виконує свої трудові обов'язки, а тому на законних підставах звільнена за п.3 ст.40 КЗпП України .

Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.

Суд визнав встановленим, що після видання наказу про оголошення догани, ОСОБА_1 допустила три факту невиконання передбачених посадовою інструкцією обов'язків без поважних причин, і на підтвердження цього послався на акти від 01.10.2012 року ,02.10.2012 року, 03.10.2012 року затверджені головним лікарем КЗ «Біловодське РТМО» акти реєстрації виконання наказу по КЗ «Біловодське РТМО» від 30.08.2012 року а № 103 «О кадровой ротации акушерко-гинекологической службы»,де в результаті перевірки було встановлено, що лікар акушер-гінеколог поліклініки ОСОБА_1 відмовилась виконувати абзац 2 пункту 1.2. вищевказаного наказу, а саме була відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім»ї. (а.с.28,29.30)

Однак, суд, не дотримавшись вимог п.3 ст.40 КЗпП України , прийняв акти від 01.10.2012 року ,02.10.2012 року, 03.10.2012 року у якості доказів систематичного невиконання трудових обов'язків та не звернув увагу на те, що дисциплінарні заходи відповідач до ОСОБА_1 за цими актами не застосовував.

Між тим, за змістом п.3 ст.40 КЗпП України під систематичністю розуміються лише дисциплінарні проступки, за які були застосовані дисциплінарні заходи.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Ст.ст. 147 , 148 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3 ст.40 КЗпП України , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок.

У силу ст.ст. 10 , 60 ЦПК , п.3 ст.40 КЗпП України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При цьому під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести правильність застосування дисциплінарних стягнень, в тому числі і попередніх, та факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ про звільнення.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами в цивільному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів,що судом першої інстанції не виконано в повній мірі.

Наказом №116 від 8 жовтня 2012 року позивача ОСОБА_1 - лікаря акушера-гінеколога поліклініки звільнено з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов'язків, покладених трудовим договором, п.З ст.40 КЗпП України (а.с.9)

У наказі про звільнення не зазначено, який саме проступок став підставою для розірвання трудового договору, а зроблено посилання на протокол №46 від 05.10.2012 року засідання профсоюзного комітету про згоду на звільнення.

Однак суд не проаналізував акти, та не перевірив чи містять вони достатньо даних для кваліфікації дій (бездіяльності) як вчинення дисциплінарного проступку.

Всі акти за змістом аналогічні. Крім того, акт від 01.10.2012 року та заява лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_3 від 01.10.2012 року мають суперечності.

Так, в акті від 01.10.2012 року(а.с.30) зазначено, що врач поліклініки ОСОБА_1 відсутня на своєму робочому місці в кабінеті планування сім»ї, а в заяві врача ОСОБА_3 від 01.10.2012 року зазначено що ОСОБА_1 в кабінеті № НОМЕР_1 веде прийом вагітних і не дає працювати ОСОБА_3

Оцінивши надані відповідачем докази на предмет достовірності кожного доказу окремо, а також достатності, взаємного зв'язку у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що акти та доповідні, які містять в собі лише загальні фрази невиконання ОСОБА_1 наказу « 103 «Окадровой ротации акушерко-гинекологической службы», за своїм характером не дозволяють зробити безперечні висновки про наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, його тяжкості, ступені її провини, заподіяння шкоди, а в силу ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Можуть враховуватися та бути підставою для звільнення працівника лише правомірно накладені дисциплінарні стягнення, тому суд першої інстанції повинен був перевірити чи додержано відповідачем порядок і правила застосування стягнення за наказом № 110 від 01.10.2012 р., Між тим, доказів про витребування пояснення з додержанням вимог ст.ст. 147-1 , 149 КЗпП України перед виданням наказу №110 від 01.10.2012 р. не надано.

Крім того,судова колегія вважає акт інспекції по труду, про згоду відносно обставин звільнення ОСОБА_1 необґрунтованим, оскільки в ньому не надано юридичної оцінки в цьому висновку, тому вказаний акт не приймає до уваги.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Тому судова колегія вважає, що рішення суду слід скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.10.2012 року до 29.10.2013 року.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Біловодського райсуду від 15.04.2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального Закладу Біловодське Районне Територіальне Медичне Об'єднання про визнання незаконним наказу про дисциплінарне стягнення ,поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря акушера-гінеколога в Комунальному Закладі Біловодське Районне Територіальне Медичне Об"єднання,стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2012 року по 29.10.2013 року.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: