Рішення

від 04.09.2013 по справі 21/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/35 04.09.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот», м.Київ, ЄДРПОУ 25410638

до відповідача 1: Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ, ЄДРПОУ 00034683

до відповідача 2: Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ, ЄДРПОУ 00032684

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фірми «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.», Сполучені Штати Америки

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанії «Jamat-Invest», Хорватія

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанії «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC, Сполучені Штати Америки

за участю Заступника Генерального прокурора України, м.Київ

про стягнення 6 479 120,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Корнєєв Р.К. - по дов.

Трохлюк Н.В. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Морміль М.П. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

прокурор: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Рішенням від 06.11.2012р. господарського суду міста Києва по справі №21/35 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот», м.Київ до Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ: стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» 5 242 471,62 грн. основного боргу, 6 550 992,54 грн. індексу інфляції, 809 442 грн. 3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині позовних вимог до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ - припинено.

Постановою від 20.02.2013р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 06.11.2012р. по справі №21/35 частково скасовано: стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» 5 242 471,62 грн. основного боргу, 809 442 грн. 3% річних, 12 242,55 грн. державного мита та 56,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 16.04.2013р. Вищого господарського суду України постанова від 20.02.2013р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 06.11.2012р. господарського суду міста Києва скасовані, справа №21/35 направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 24.04.2013р. господарського суду м.Києва справу №21/35 було прийнято до свого провадження суддею Любченко М.О.

22.05.2013р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 21.05.2013р. про уточнення розміру позовних вимог, за змістом якої Товариством з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» було заявлено позов про стягнення з Міністерства внутрішніх справ 6 479 120,40 грн., з яких: 5 242 471,62 грн. основного боргу, 1 236 648,78 грн. 3% річних.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо, господарський суд, виходячи зі змісту заяви позивача про уточнення позовних вимог, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, що повністю узгоджується з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 21.05.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» про стягнення 6 479 120,40 грн.

Позивач в поясненнях б/н від 21.05.2013р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на наявність у нього права вимоги за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., яке Товариство з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» набуло на підставі договору від 20.12.2004р. про передачу права вимоги.

В судове засідання 04.09.2013р. відповідач 1 не з'явився, представника не направив, письмових пояснень по суті справи від час нового розгляду справи не надав.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник відповідача 1 був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 07.08.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав клопотання вих.№12/6 від 04.09.2013р. про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю вручення документів та отримання відомостей щодо юридичного статусу третіх осіб.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, були залучені Фірма «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.», Сполучені Штати Америки, Компанія «Jamat-Invest», Хорватія, Компанія «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC, Сполучені Штати Америки, відповідно.

В судове засідання 04.09.2013р. представник третьої особи 1 не з'явився. Фірма «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» повідомлялась про дату, час та місце розгляду належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу третьої особи 1.

Наразі, згідно з наявною у матеріалах справи заявою б/н від 17.08.2013р. Фірми «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.», яку було нотаріально посвідчено та на якій проставлено апостиль, третя особа 1 позовні вимоги підтримала з огляду на їх обґрунтованість, законність та справедливість. При цьому, Фірма «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.», посилаючись на фінансові труднощі, просила суд розглянути справу без участі її представника.

Представник третьої особи 3 в судове засідання також не з'явився. Компанія «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC повідомлялась про дату, час та місце розгляду належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу третьої особи 3.

Відповідно до нотаріально посвідченого перекладу листа вих.№178R від 17.07.2013р. Компанії «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC третя особа 3 повідомила про відсутність заперечень щодо розгляду справи без участі її представника. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Одночасно, за змістом рішення від 05.12.2012р. торгового суду м.Загреба, нотаріально посвідчену та апостильовану копію якого було надано позивачем, державну реєстрацію третьої особи 2, Компанії «Jamat-Invest» було припинено та знято юридичну особу з обліку.

Прокурор в судове засідання 04.09.2013р. не з'явився. Разом з цим, господарським судом було належним чином повідомлено представника прокуратури про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025889146.

З огляду на неявку в судове засідання прокурора, відповідача 1 та третіх осіб, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що прокурор, відповідач 1 та треті особи в судове засідання не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, враховуючи наявність в матеріалах справи заяви третьої особи 1, листа третьої особи 3 та судового рішення про припинення третьої особи 2, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання вих.№12/6 від 04.09.2013р. відповідача 2 про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю вручення документів та отримання відомостей щодо юридичного статусу третіх осіб.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову від 20.02.2013р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 06.11.2012р. господарського суду міста Києва та направляючи справу №21/35 на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в постанові від 16.08.2013р. зазначив, що господарськими судами попередніх інстанцій всупереч приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не було досліджено належним чином питання щодо переходу прав продавця за контрактом від Фірми «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» до позивача у даній справі, Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот».

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, дослідивши обставини справи, у тому числі, стосовно переходу до позивача прав покупця за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., господарським судом м.Києва при новому розгляді справи №21/35 встановлено наступне:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.245 вказаного Кодексу УРСР за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір, що укладається між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.1998р. між Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, яке в подальшому було реорганізовано в Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (покупець) та Фірмою «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» (продавець) було укладено контракт №KEV/98/CDT/0002, за змістом п.1 якого продавець продав, а покупець придбав на умов DAF (кордон України) автомобілі спеціальні для міліції відповідно до додатків до цього контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно з п.2 вказаного договору ціни на автомобілі встановлені в доларах США та зазначені в додатках до цього контракту. Загальна сума контракту складає 5 000 000 доларів США. Ціна автомобілів є твердою та зміні не підлягає.

Відповідно до п.4 договору платежі за поставлені за даним контрактом автомобілі здійснюються покупцем в доларах США протягом 15 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі на рахунок продавця.

У пункті 9 контракту визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.1998р.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 1 та третьою особою 1 були підписані специфікації на поставку автомобілів, а саме специфікація №1 від 23.01.1998р. на суму 267 500 доларів США, специфікація №5 від 04.03.1998р. на суму 1 142 400 доларів США, специфікація №10 від 24.03.1998р. на суму 136 800 доларів США, специфікація №12 від 15.05.1998р. на суму 434 500 доларів США, специфікація №14 від 22.06.1998р. на суму 873 350 доларів США, специфікація №15 від 09.07.1998р. на суму 560 000 доларів США, специфікація №19 від 27.07.1998р. на суму 400 950 доларів США.

На виконання умов договору у 1998 році було поставлено 844 легкових автомобілі на загальну суму 3 815 700 доларів США. Факт отримання поставлених автомобілів відповідачем 1 підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Як вказує позивач, попри викладене вище, Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України не було оплачено у повному обсязі Фірмі «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» вартість замовлених та отриманих транспортних засобів, а саме відповідно до довідки по розрахункам з Фірмою «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. станом на 31.05.2000р. заборгованість відповідача 1 складає 1 285 300 доларів США.

Наказом №33 від 07.02.2007р. Міністерства внутрішніх справ України було прийнято рішення станом на 01.05.2007р. здійснити реорганізацію, у тому числі, Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України як юридичної особи. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

Згідно з актом б/н від 06.06.2007р., який затверджено в.о.міністра внутрішніх справ України 20.06.2007р., Міністерству внутрішніх справ України було передано основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, матеріали, продукти харчування, а також розрахунки з дебіторами та кредиторами по загальному, спеціальному фондах та окремому рахунку централізованого постачання Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, як встановлено судом при новому розгляді справи, а також судами першої та апеляційної інстанцій під час її першого розгляду, та з приводу чого Вищим господарським судом України заперечень не висловлено, Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником прав і обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 12.02.2008р. по справі №11/288.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, 11.02.1999р. сторонами контракту було підписано доповнення №2 від 11.02.1999р., яким викладено п.п.4, 9 контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. у новій редакції, а саме передбачено, що платежі за поставлені автомобілі здійснюються в доларах США частинами до повного розрахунку на рахунок продавця; строк договору продовжено до 30.05.1999р.

30.08.1999р. було підписано доповнення №3 від 15.06.1999р., в якому строк договору в п.9 контракту визначено до 30.08.1999р.

Внаслідок підписання доповнення №4 від 01.07.1999р. сторони домовились викласти п.4 контракту наступним чином: «Допускається оплата частинами за умови виконання контракту в строк, що визначений в п.9 контракту».

Відповідно до доповнення №5 від 25.02.2000р. в п.9 контракту передбачено строк дії договору до 30.12.2000р.

Проте, як вказувалось, пунктом 9 контракту був встановлений строк його дії до 30.12.1998р., що свідчить про те, що доповнення №2 від 11.02.1999р. та усі наступні доповнення були підписані, коли контракт вже не діяв з огляду на сплив строку (30.12.1998р.), на який його було укладено.

30.06.2000р. Фірмою «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» та Фірмою «Jamat-Invest» було підписано протокол про повний викуп і передачу зобов'язань згідно з договором №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., за змістом якого сторони угоди дійшли згоди про викуп і передачу фірмі «Jamat-Invest» зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1 276 165 доларів США.

02.02.2002р., тобто вже після закінчення дії контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., Фірмою «Jamat-Invest» та Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України було підписано додаткову угоду №7 про зміну і доповнення контракту, якою змінено п.9 контракту та передбачено строк його дії до 31.12.2002р.

Відповідно до акту б/н від 01.07.2003р. звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою «Jamat-Invest» станом на 01.07.2003р. складає 724 934 доларів США.

Попри встановлений строк дії контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., 15.09.2003р. між Компанією «Jamat-Invest» та Компанією «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC було укладено угоду про повну переуступку прав та зобов'язань щодо вказаного контракту, в якій сторони домовились про повну переуступку зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в сумі 725 000 доларів США на користь Компанії «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC.

За змістом зазначеної угоди від 15.09.2003р., починаючи з дати її підписання, Компанія «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC стає абсолютним та безспірним правонаступником всіх прав та зобов'язань компанії «Jamat-Invest» щодо контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р.

Відповідно до акту б/н від 01.04.2004р. звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC станом на 01.04.2004р. складає 724 934 доларів США.

20.12.2004р. між Фірмою «RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL» LLC (цедент) та Закритим акціонерним товариством «Компанія «ПІЛОТ», правонаступником прав і обов'язків якого є позивач (цесіонарій) було підписано договір про передачу права вимоги, за змістом п.1 якого третя особа 3 передає, а позивач приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. між Фірмою «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» та Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (боржник).

Відповідно до п.2 договору від 20.12.2004р. про передачу права вимоги цесіонарій одержує замість цедента право вимоги від боржника погашення заборгованості в сумі 724 934 доларів США.

Цедент зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом трьох днів з моменту підписання цього договору (п.6 договору).

Згідно з п.7 вказаного договору цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги.

Листом б/н від 30.12.2004р. відповідача 1 було повідомлено про укладення договору від 20.12.2004р. про передачу права вимоги.

03.01.2005р. Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та Закритим акціонерним товариством «КОМПАНІЯ ПІЛОТ» було підписано додаткову угоду №9 про зміну та доповнення контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., якою п.4 зазначеного правочину викладено в наступній редакції: «Платежі за поставлені за даним контрактом автомобілі здійснюються покупцем в гривнях на рахунок Закритого акціонерного товариства «КОМПАНІЯ ПІЛОТ» за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу». В п.9 контракту було передбачено, що договір діє до 30.06.2006р.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст.513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 зазначеного нормативно-правового акту до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зі змісту даної статті вбачається, що заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, яке виникло, в тому числі, за правочином, що існував на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що існували на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, як вказувалось вище, неодноразове відступлення прав продавця від Фірми «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» відбувалось за правочином - контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., коли строк дії вказаного контракту вже закінчився.

Господарський суд звертає увагу, що зі змісту угод №2 від 11.02.1999р., №3 від 15.06.1999р., №4 від 01.07.1999р., №5 від 25.02.2000р., №6 від 12.01.2001р., №7 від 02.02.2002р., №8 від 15.10.2003р., №9 від 03.01.2005р. вбачається, що при їх укладенні треті особи 1, 2, 3 та позивач мали намір саме змінити діючий на той час, як вони вважали, договір поставки в частині визначення строку поставки, порядку розрахунків та, власне, строку дії договору.

Тобто, у даному випадку фактично передавалось не право вимоги боргу, а позивачем та третіми особами замінювалась сторона (продавець) у зобов'язанні за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., про що свідчить, у тому числі, зміст відповідних угод про відступлення прав продавця, а також ті обставини, що додаткові угоди до контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. в різні періоди підписувались третіми особами 1, 2, 3 та позивачем.

При цьому, за висновками суду вказані угоди не є додатковими угодами до контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., оскільки їх було підписано вже після закінчення встановленого п.9 договору строку (31.12.1998р.), а фактично виступають самостійними правочинами, права за якими позивачу не передавались.

Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 220 Цивільного кодексу УРСР передбачено припинення зобов'язання угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За приписами ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 ст.604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Тобто, оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю.

Відповідно до п.32 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

Проте, сторонами контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. було чітко визначено момент припинення існування господарських зобов'язань, що виникли на основі цього договору, певною календарною датою, яка минула на момент підписання позивачем та третьою особою 3 договору від 20.12.2004р.

Вказаний контракт не містить умови, наприклад, про дію договору до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли, або до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Таким чином, враховуючи закінчення визначеного сторонами строку дії контракту №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р., господарський суд дійшов висновку, що на момент підписання договору від 20.12.2004р. про передачу права вимоги дія вказаного контракту припинилась, що свідчить про неможливість заміни сторони (продавця).

Наразі, господарським судом враховані положення ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України, відповідно до якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Разом з цим, вказаною статтею хоча і встановлено відповідальність боржника за невиконане зобов'язання після закінчення строку його дії, проте не передбачено можливості заміни кредитора за правочином, що припинився.

За приписами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Приймаючи до уваги приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього суб'єктивного матеріального права. на захист якого поданого позов. Зокрема, судом не було встановлено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» прав покупця за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998р. та, відповідно, права вимагати стягнення на його користь заборгованості за вказаним контрактом з урахуванням 3% річних.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. Натомість, за висновками суду, позивачем не надано доказів правомірності позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, з огляду на недоведення позивачем наявності у нього прав покупця за спірним контрактом, за результатами нового розгляду справи господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот», м.Київ до Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ про стягнення 6 479 120,40 грн. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Стосовно пред'явлення розглядуваного позову до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ господарський суд зазначає наступне.

Як зазначалось, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з цим, за змістом розглядуваної заяви б/н від 21.05.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» про зменшення розміру позовних вимог позивачем не зазначено, в чому вбачається порушення або невизнання відповідачем 1, Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот», стосовно яких заявлено позовні вимоги.

Таким чином, судом не було встановлено факту порушення прав позивача з боку відповідача 1, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Наразі, враховуючи зміст заяви б/н від 21.05.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд зазначає, що позивачем не заявлено окремих позовних вимог до відповідача 1.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот», м.Київ до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ, Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ про стягнення 6 479 120,40 грн.

У судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.09.2013р.

Суддя М.О.Любченко