Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а-5007/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5007/10/2670 ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Ганечко О.М., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., представника позивача - Іващенка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Архісан» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.03.2010 року № 0002022312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан» відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду вказаного судового рішення, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан» залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2010 року - без змін.

За наслідками касаційного перегляду вказаних судових рішень, ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Архісан» є юридичною особою, зареєстрованою 26.11.1997 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

У березні 2010 року службовою особою відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Архісан» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес група СТГ» за листопад, грудень 2008 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Архісан» було занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 707 236,00 грн., а саме: за листопад 2008 року на 655 520,00 грн., за грудень 2008 року на 51 806,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 383/23-12/25278908 від 01.03.2010 року, на підставі якого, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002022312/0 від 15.03.2010 року, яким ТОВ «Архісан» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 060 989,00 грн., у тому числі, 707 326,00 грн. - за основним платежем та 353 663,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

З акту перевірки вбачається, що 03.11.2008 року між ТОВ «Архісан» та ТОВ «Бізнес група СТГ» було укладено договір про виконання протиаварійних робіт № 12-2008, відповідно до якого, ТОВ «Бізнес група СТГ» зобов'язується якісно і в строк виконати роботи по виготовленню елементів для підсилення фундаментів на об'єкті «Капітальний ремонт адміністративної будівлі МНС України» (першочергові та аварійні роботи) за адресою: м. Київ вул. О. Гончара, 55-А, а ТОВ «Архісан» зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 договору, сума договору складає 8 724 932,21 грн.

На виконання умов договору свідчать надані листом ГСУ МВС України № 13/4-15754 від 15.10.2009 року податкові накладні № 23/11 від 23.11.20008 року, № 23/12 від 23.12.2008 року, № 17 від 20.11.2008 року, № 19 від 20.11.2008 року; акти прийому передачі виконаних робіт № 1 та № 2 від 24.12.2008 року; платіжні доручення № 2 від 23.12.2008 року, № 7 від 25.12.2008 року, № 14 від 30.12.2008 року, № 31 від 20.01.2009 року, № 33 від 21.01.2009 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 23/11 від 23.11.2008 року.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Архісан» вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стали матеріали кримінальної справи № 18-323, порушеної за ознаками злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 20, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом створення фіктивних підприємств: ТОВ «Бізнес група СТГ», ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», ПП «Неолайн Тєхнолоджікс» та службових підроблень документів, учинених, зокрема, службовими особами ТОВ «Бізнес група СТГ».

Так, згідно з наданими в ході слідства пояснень, директор ТОВ «Бізнес група СТГ» ОСОБА_6 фінансово-господарською діяльністю на підприємстві не займався, договори від імені підприємства він не підписував, декларації до податкових органів не подавав, бухгалтерію не вів.

Крім цього, згідно висновку експерта Подільського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 09.10.2009 року № 401 підписи в оригіналах бухгалтерських документів ТОВ «Бізнес група СТГ» виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «Бізнес група СТГ» та ТОВ «Архісан» договору, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Архісан» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано доказів того, що зміст укладеного між ТОВ «Бізнес група СТГ» та ТОВ «Архісан» договору суперечить актам цивільного законодавства або не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо наявних в матеріалах справи постанови заступника начальника відділу ГСУ МВС України майора міліції Лисько М.В. від 14.09.2009 року про порушення кримінальній справи та протоколу виїмки та огляду від 15.05.2009 року, відповідно до якого, головним оперуповноваженим-інспектором ГУБОЗ МВС України майором міліції Гуріним В.В. у ТОВ «Архісан» були вилучені первинні документи, які підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ «Бізнес група СТГ», то колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи, апелянтом не було надано суду обвинувального вироку, який би встановив вину будь-яких осіб у створенні юридичних осіб, з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Висновок експерта Подільського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 09.10.2009 року № 401, як доказ відповідача щодо нікчемності спірного правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Бізнес група СТГ» також висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до п.п. «б» п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Апелянтом не було спростовано того, що ТОВ «Бізнес група СТГ» на момент здійснення господарських операцій із позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Архісан» з ТОВ «Бізнес група СТГ» були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, апелянтом не надано та в матеріалах справи не міститься.

Крім цього, апелянтом, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова О.М. Ганечко Н.М. Троян

Повний текст ухвали складено та підписано - 02.09.2013 року.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ганечко О.М.

Троян Н.М.