Постанова

від 05.09.2013 по справі 5010/461/2012-14/22-12/64

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 5010/461/2012-14/22-12/64

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп" м.Рогатин

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2013р.

у справі № 5010/461/2012-14/22-12/64

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп" м.Рогатин

про стягнення 915 938,49 грн., з яких: 434 710,77 грн. основна заборгованість; 9 810, 69 грн. пеня; 469 487,63 грн. штраф; 1 929, 40 грн. 3% річних.

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп" м.Рогатин

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" м.Київ

про визнання недійсним договору №К52/79-2011 від 01.09.2011р. транспортно-експедиційного обслуговування

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Тринєєв Д.Д. - за довіреністю №60 від 08.10.2012 р.;

від відповідача: Іваськевич Ю.С. - за довіреністю №45 від 06.02.2013 р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від 20.06.2012 р. первісний позов задоволено частково. Зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р. вищевказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012 р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р. скасовано, а справу надіслано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2013 р. первісний позов задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "Голд Дроп" на користь ТОВ "Рабен Україна" 89 249,33 грн. основного боргу, 9 810,69 грн. пені, 8 694,22 грн. штрафу, 2 155,08 грн. судового збору.

В решті частини первісних позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 460 793,41 грн. відмовлено а у частині стягнення 345 461,44 грн. основного боргу провадження припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із проведеним первісним відповідачем частковим розрахунком після порушення провадження у справі.

В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору транспортно-експедиційного обслуговування № К52/79-2011 від 01.09.2011 р., відмовлено.

Скасовуючи попереднє рішення суду першої інстанції від 20.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р., Вищим господарським судом України зазначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч.3 ст.92 ЦК України).

Отже, всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст.241 ЦК України).

Розглянувши спір, суди зазначені вимоги законів не врахували та усупереч вимогам ст.ст.4 3 , 43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема: - не встановили яким чином позивачем за зустрічним позовом доведено обізнаність відповідача за зустрічним позовом з тим, що у комерційного директора обмежені повноваження стосовно вчинення спірного правочину; - не дослідили дані податкових накладних, які виписані на підставі спірного договору надання послуг (т.1 а.с.59-76); не дали оцінки даним підписаних відповідачем за первісним позовом актів здачі-прийняття робіт та доводам позивача за первісним позовам стосовно того, що зафіксована в них загальна вартість наданих робіт (послуг) частково сплачена і відповідає тарифам на транспортування, які сторони спору погодили у додатках до договору; - не спростували доводів позивача за первісним позовом стосовно того, що відсутність повноважень комерційного директора, який вчинив з боку замовника спірний правочин, і, який діяв на підставі статуту, не може підтверджуватись доказами, які свідчать, що директором товариства є інша особа, без дослідження положень статуту, який відсутній в матеріалах справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог мотивовано тим, що станом на 31.12.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 434 710,77 грн. що підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ "Рабен Україна", актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 р. Оскільки згідно постанови відділу ДВС Рогатинського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2012 р. у зв'язку з повним виконанням рішення, суму 345462,44 грн. основного боргу та 1929,40грн. 3 % річних було стягнуто з відповідача згідно судового наказу №708 від 03.07.2012 р., виданого на виконання рішення суду у даній справі від 20.06.2012 р. після вступу його у чинність внаслідок прийняття вказаної вище і в подальшому скасованої постанови Львівським апеляційним судом від 04.09.2012 р., провадження у цій частині припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, тому залишок заборгованості складає суму 89 249,33 грн.

Крім цього, надання послуг перевезення первісним позивачем підтверджується актами надання послуг № 7911030032, № 7911030030, № 7911030031, № 7911030084,№ 7911030108, № 7911130037, № 7911130038, № 7911130039, № 7911130047, № 7911130085, № 7911130117, які підписані без зауважень та на актами №№ 7911030086, 7911230072, 7911230050, 7911230049, 7911230048, 7911230051, які не повернуті відповідачем з його підписом та печаткою, хоча жодних зауважень по вказаних актах від відповідача не надходило, а тому, враховуючи п. 4.4. договору, вказані вище акти вважаються затвердженими та такими, відносно яких у відповідача немає зауважень.

Стягуючи 8 694,22 грн. та відмовляючи у стягненні 460 793,41 грн. штрафу, суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно п.5.3.6 договору, у випадку прострочення більше 10 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 2% від обсягу заборгованості за кожен день прострочення .

Проте, такий пункт договору суперечить ст. 549 ЦК України, якою визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто штраф, як одна із форм неустойки, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням а є санкцією, якою забезпечується виконання зобов'язання і виходячи зі змісту правової норми, ця санкція є разовою, а не триваючою, як наприклад пеня.

Пеня у сумі 9 810,69 грн. на думку суду першої інстанції заявлена до стягнення обґрунтовано, оскільки передбачена п. 5.3.6 договору, обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України, а її період нарахування відповідає вимогам, передбаченим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у зустрічному позові, судом враховано, що згідно ч. 3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що від імені товариства договір підписано комерційним директором, а не директором не можуть прийняті судом, оскільки із досліджених в судовому засіданні оригіналів статуту ТОВ "Голд Дроп" та установчого договору товариства (копії в матеріалах справи) не випливає, що в товаристві є посада комерційного директора, а тому не має підстав вважати, що відповідач за зустрічним позов знав, що особа, що підписала договір не є директором товариства.

Крім того, судом зазначено, що згідно ст. 241 ЦК України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює , змінює і припиняє цивільні права і обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки в подальшому мало місце прийняття спірного правочину до виконання стороною, а відтак і його схвалення, що як наслідок, створило ряд певних зобов'язань за вказаним правочином, в тому числі і щодо сплати коштів за надані послуги.

У апеляційній скарзі первісний відповідач просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у зустрічний позов задоволити визнавши при цьому недійсним договір № К52/79-2011 транспортно-експедиційного обслуговування від 01.09.2011 р. недійсним, і як наслідок, відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення 89 249,33 грн. основного боргу, який передбачений п. 4.5 договору як збільшення плати у разі зміни цін на пальне (паливний калькулятор) та відповідно відмовити у стягненні пені і штрафу внаслідок недійсності (відсутності) договору.

В обґрунтування апеляційної скарги первісним відповідачем в цілому зазначено, що неможна розцінювати дії ТОВ «Голд Дроп» як прийняття до виконання спірного договору транспортно-експедиційного обслуговування, оскільки на час вчинення дій (часткового проведення розрахунків) керівництву товариства не було відомо про укладання вказаного договору, а підставою здійснення перевезень та розрахунків за такі товариство вважало товаро-транспортні накладні, що передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Про укладання такого договору стало відомо керівництву товариства лише після пред'явлення вимоги про оплату первісним позивачем. Згідно статуту товариства, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, протоколу зборів засновників товариства № 12 від 10.06.2012 р., правом на укладання договорів наділений лише директор Винник О.М., а комерційний директор Задорожний Т.І., який підписав спірний договір, такими повноваженнями наділений не був. Крім цього, такий договір підписано ним не особисто, а у спосіб проставляння факсиміле та номерної печатки ТОВ «Голд Дроп», що суперечить вимогам ст. 207 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.07.2013 р., первісний позивач заперечив щодо доводів апеляційної скарги в цілому з тих же обставин та міркувань, що стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, і крім цього додатково зазначив, що доказами вчинення первісним відповідачем дій, що свідчать про схвалення такого договору є:

- подача заявок на перевезення вантажу та прийняття до виконання таких заявок;

- складання (підписання) товаро-транспортних накладних у яких значиться про прийняття товару від вантажовідправника та передачу вантажоотримувачу;

- підписання окремих актів надання послуг;

- здійснення оплати виставлених до оплати первісним позивачем окремих рахунків-фактур, всього у кількості 7-ми штук на загальну суму 123 403 грн. з урахуванням збільшення цін на пальне (паливний калькулятор), яке передбачене п.4.5 договору.

Представники сторін в судових засіданнях наполягали на вимогах, які ними зазначені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Крім цього, на виконання попередньої ухвали апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р., представником первісного позивача в судовому засіданні пред'явлено для огляду оригінал протоколу розбіжностей до договору №К52 від 01.09.2013 р., який був поданий суду першої інстанції ще до прийняття рішення, проте ним не врахований і не спростований як доказ.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.08.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Скрипчук О.С. у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Скрипчук О.С. - суддю Юрченка Я.О., а у відповідності до іншого розпорядження від 04.09.2013 р., у зв'язку із відпусткою судді Юрченка Я.О. його замінено на суддю Скрипчук О.С.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на таку, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову в частині стягнення штрафу, з огляду на наступне.

Між сторонами 01.09.2011 р. укладено договір №К52/79-2011 транспортно-експедиційного обслуговування. Вказаний договір від виконавця -ТОВ «Рабен Україна» підписано директором з продажу Сінгаєвським М.В. а від замовника - ТОВ «Голд Дроп» директором Задорожним Т.І.

Пунктами 1.1, 1.2, 4.3, 4.4, 4.5, 5.3.6 вказаного вище договору встановлено, що виконавець (позивач) зобов'язався за плату, на користь та за рахунок замовника (відповідача) надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник (відповідач) - здійснити оплату за вказані послуги.

Обсяг і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Порядок надання зазначених вище послуг регулюється п.2 договору.

Оплата наданих послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку, документи на оплату передаються та вручаються під підпис, або поштовим відправленням з описом та повідомленням про вручення. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3-х днів з дати його отримання або 7 днів з дня надсилання акту листом . У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

У випадку зміни середньої вартості паливно-мастильних матеріалів за минулий місяць (базова вартість дизельного пального складає 7 грн. за літр) в бік зменшення/збільшення згідно з паливним калькулятором (таблиця 1), тарифи на послуги виконавця автоматично корегуються (раз на місяць) на коефіцієнт , врахований згідно з паливним калькулятором (таблиця 1).

За прострочення термінів оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 10 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 2% від обсягу заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.08.2011 р. по 17.12.2011 р. відповідач подав, а позивач прийняв до виконання заявки на перевезення вантажу автотранспортом. Заявки відображені в специфікаціях, що додаються до виставлених рахунків та поданих актів надання послуг.

По здійснених перевезеннях відповідачу виставлені та передані рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні та специфікації (копії містяться в матеріалах справи).

При цьому, акти надання послуг № 7911030032, № 7911030030, № 7911030031, № 7911030084,№ 7911030108, № 7911130037, № 7911130038, № 7911130039, № 7911130047, № 7911130085, № 7911130117 підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень, а акти надання послуг №№ 7911030086, 7911230072, 7911230050, 7911230049, 7911230048, 7911230051 надіслані відповідачу, проте не повернуті з його підписом та печаткою.

Проте, оскільки жодних зауважень по не підписаних актах від відповідача не надходило, то, враховуючи п. 4.4. договору, вказані вище акти вважаються затвердженими та такими, відносно яких у відповідача немає зауважень.

Позивачем як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надано доказів надсилання (передавання, вручення під підпис) в адресу відповідача поштовою кореспонденцією з доказами про вручення не підписаних відповідачем актів наданих послуг у відповідності до п. 4.2 договору.

У відповідності до банківських виписок за період з 01.10.2011 р. по 01.12.2011 р. відповідачем оплачено 7-м рахунків-фактур позивача за отримані послуги по перевезеннях вантажу загалом у сумі 123 403 грн. з урахуванням паливного калькулятора, передбаченого п. 4.5 договору, що і не заперечується самим же відповідачем.

У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідача по оплаті послуг позивачем в адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 0002 від 17.02.2012 р. з вимогою оплатити суму заборгованості у розмірі 434 710,77 грн. В додаток до претензії були надіслані для підписання вказані вище не підписані відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури до оплати. Надсилання претензії та додатку підтверджується описом вкладення у цінний лист поштового відділення від 17.02.2012 р.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини а також те, що позивачем не подано доказів надсилання в адресу відповідача актів виконаних робіт, не підписаних ним в подальшому, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що у відповідача на сьомий день після отримання претензії з додатком виник обов'язок оплатити суму заборгованості по не підписаних актах виконаних робіт, а також обов'язок оплатити решта отриманих неоплачених послуг по підписаних актах виконаних робіт протягом цих же семи днів з дня отримання такого акту та рахунку-фактури згідно домовленостей, передбачених п. 4.3 договору на загальну суму 434 710,77 грн.

У відповідності до ст.193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Частиною 1 ст. 307, ч.1, 2 ст.316 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Проте, оскільки згідно постанови відділу ДВС Рогатинського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2012 р. у зв'язку з повним виконанням рішення суду, суму 345462,44 грн. основного боргу та 1929,40 грн. 3 % річних було стягнуто з відповідача згідно судового наказу №708 від 03.07.2012 р., виданого на виконання рішення суду у даній справі від 20.06.2012 р. після вступу його у чинність внаслідок прийняття вказаної вище і в подальшому скасованої постанови Львівським апеляційним господарським судом від 04.09.2012 р., провадження у цій частині правомірно припинено судом першої інстанції на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України і правомірно задоволено первісний позов в частині залишку заборгованості у сум 89 249,33 грн., що виникла внаслідок зміни цін на пальне (паливний калькулятор), що як вище зазначалося, передбачено п. 4.5 договору.

Також правомірно судом першої інстанції задоволено первісний позов про стягнення пені у сумі 9 810,69 грн., нарахованої згідно п. 5.3.6 договору в межах подвійної облікової ставки НБУ та протягом шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України за період з 27.02.2012 р. по 20.04.2012 р. При цьому, правомірно також визначено початок строку нарахування пені з 27.02.2012 р. враховуючи дату надсилання в адресу відповідача претензії із не підписаними актами виконання робіт та рахунків-фактур та семиденний строк виконання зобов'язання, передбачений п.4.3 договору.

Що стосується задоволення вимог про стягнення суми 8 694,22 грн. штрафу, передбаченого п. 5.3.6 договору, апеляційною судовою інстанцією до уваги приймається таке.

В додаток до відзиву на позовну заяву первісного позивача, відповідачем було додано завірену копію протоколу розбіжностей до договору № К52 від 01.09.2011 р. між ТОВ «Рабен Україна» та ТОВ «Голд Дроп», датованого того ж 01.09.2011 р., проте, складеного не у м.Києві як основний договір, а у м.Рогатин. Вказаний відзив на позов з додатком було зареєстровано в канцелярії господарського суду Івано-Франківської області за вх.№ 4771/13 від 19.03.2013 р. (Т.3 а.с.21-26).

Згідно вказаного вище протоколу розбіжностей, підписаного керівниками сторін та скріпленого круглими печатками, п. 5.3.6 основного договору за узгодженням сторін викладено у наступній редакції замовника, тобто самого ж відповідача - ТОВ «Голд Дроп»: «За прострочення термінів оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення», тобто без умови нарахування штрафу у разі прострочення сплати боргу більше ніж на 10 днів, як передбачено у основному договорі.

Оригінал вказаного протоколу розбіжностей оглянуто у засіданні апеляційного суду.

Вказаний протокол розбіжностей містить часткову невідповідність номеру основного договору, замість «№К52/79-2011», значиться «№К52», а також в тому, що у останньому абзаці такого протоколу розбіжностей такий договір названо договором поставки, замість договір транспортно-експедиційного обслуговування.

Разом з тим, учасники судового апеляційного розгляду у судових засіданнях підтвердили той факт, що між сторонами не існувало інших правовідносин, ніж ті, що виникли з основного договору транспортно-експедиційного обслуговування № К52/79-2011 від 01.09.2011 р.

Умови, передбачені протоколом розбіжностей судом першої інстанції не враховано, про його існування чи не існування у рішенні суду взагалі будь-що не зазначено, як і не надано йому правової оцінки.

У відповідності до ч. 4 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Хоча і сторонами в основному договорі транспротно-експедиційного обслуговування не зазначено про його укладання з урахуванням існуючого і узгодженого протоколу розбіжностей, судова колегія апеляційного суду вважає, що неврахування його узгоджених сторонами окремих положень є помилковим і не може бути такий протокол не взятий до уваги як доказ волевиявлення сторін під час укладання правочину, враховуючи вимоги ст. 43 ГПК України, а також враховуючи навіть і те, що у ньому містяться окремі розбіжності у номерах, найменуванні, з огляду на те, що між сторонами не існувало інших, окрім спірних, правовідносин.

Таким чином, враховуючи зазначене, а також те, що підставою стягнення судом першої інстанції штрафу у сумі 8 694,22 грн. був лише п. 5.3.6 договору, який з урахуванням протоколу розбіжностей викладено у іншій редакції, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення у цій частині із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог первісного позивача щодо стягнення штрафу в цілому.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним договору транспортно-експедиційного обслуговування № К52/79-2011 від 01.09.2011 р., то апеляційний суд цілком погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Дійсно, у відповідності до п.п. в) п. 9.1, 9.12 статуту ТОВ «Голд Дроп», зареєстрованого державним реєстратором Рогатинської райдержадміністрації за № 11131050001000425 30.10.206 р., управління товариством здійснюється головою товариства (він же директор) а також укладає від імені товариства договори. Згідно інших положень статуту, не передбачено право на укладання угод від імені товариства іншою посадовою особою. Аналогічні права на укладання угод саме директором, передбачено і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, а відповідно до протоколу зборів засновників товариства № 12 від 10.06.2012 р., правом на укладання договорів наділений лише директор Винник О.М., а комерційний директор Задорожний Т.І., який підписав спірний договір, такими повноваженнями наділений не був.

Проте, як зазначалося вище, сторонами не заперечується факт та підтверджується названими вище письмовими доказами, що після укладання спірного договору, відповідачем подавалися заявки на перевезення вантажу; складалися (підписувалися) товаро-транспортні накладні; підписувалися окремі акти наданих послуг і зокрема, що є визначальним, була здійснення оплата виставлених до оплати первісним позивачем окремих рахунків-фактур, всього у кількості 7-ми штук на загальну суму 123 403 грн. з урахуванням збільшення цін на пальне (паливний калькулятор), яке передбачене п.4.5 спірного договору.

У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, враховуючи зазначене та наступне схвалення спірного договору стороною, від імені якої такий договір підписаний представником з перевищенням повноважень, оскаржуване рішення у частині відмови у задоволення зустрічного позову про визнання договору транспортно-експедиційного обслуговування № К52/79-2011 від 01.09.2011 р. недійсним, є правомірним, відповідає вимогам чинного законодавства та обґрунтоване належними і допустимими доказами.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником в частині вимог зустрічного позову не подано суду належних та допустимих доказів, не подано належних правових обґрунтувань, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, апеляційним господарським судом здійснено розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку з урахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог внаслідок чого, підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом сума в розмірі 20 090,29 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовільнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2013 р. у справі

№ 5010/461/2012-14/22-12/64 в частині стягнення штрафу у сумі 8 694,22 грн. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Голд дроп» (77000, м.Рогатин, Івано-Франківська область, вул.Галицька, буд.104, код ЄДРПОУ 31767555) 20 090,29 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (02154, м.Київ, вул.Сосюри, буд.6, код ЄДРПОУ 32306522).

Господарському суду Івано-Франківської області видати накази на виконання даної постанови.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено 10.09.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.